Сторінка
9

Організація касового виконання видатків державного бюджету України

У виняткових випадках, коли такі документи розкривають плани оперативної діяльності чи специфіку органів державної влади, що забезпечують оборону або безпеку України, розпорядники подають тільки Реєстр, на одному примірнику якого при поверненні проставляється відмітка “узято на облік”, і платіжне доручення на погашення цього бюджетного фінансового зобов’язання.

Сума зобов’язання або фінансового зобов’язання не повинна перевищувати суму фактичного надходження коштів.

Особливості обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів бюджетів місцевого самоврядування застосовуються при взятті бюджетних фінансових зобов’язань за такими кодами економічної класифікації видатків: 1111 “Заробітна плата”, 1120 “Нарахування на заробітну плату”, 1138 “Послуги зв’язку”, 1161 “Оплата теплопостачання”, 1162 “Оплата водопостачання і водовідведення”, 1163 “Оплата електроенергії”, 1164 “Оплата природного газу”, 1165 “Оплата інших комунальних послуг”. При взятті бюджетних фінансових зобов’язань за іншими кодами економічної класифікації видатків облік зобов’язань.

Розпорядники бюджетних коштів бюджетів місцевого самоврядування за умови взяття бюджетного фінансового зобов’язання подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр-розпорядження на виділення коштів з бюджетів місцевого самоврядування на погашення бюджетних фінансових зобов’язань розпорядників бюджетних коштів (додаток _) (у двох примірниках на паперових та електронних носіях), оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт взяття бюджетного фінансового зобов’язання, а також платіжні доручення на погашення бюджетних фінансових зобов’язань.

Реєстрація небюджетних зобов’язань проводиться відповідно до розділів цього Порядку.

Усі зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Державного казначейства України в бухгалтерському обліку виконання бюджетів.

Для відображення даних про зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів, які виникають у процесі виконання загального та спеціального фондів кошторису розпорядників, органи Державного казначейства України в автоматизованому режимі заносять дані з Реєстру та платіжного доручення у картку обліку зобов’язань (додаток _) за відповідними кодами програмної (тимчасової класифікації видатків місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків.

На підставі даних бухгалтерського обліку органи Державного казначейства України за загальним та спеціальним фондами державного та місцевих бюджетів у терміни, установлені органами Державного казначейства України вищого рівня та місцевими фінансовими органами, подають інформацію про наявність фінансових зобов’язань розпорядників бюджетних коштів (додаток ). Дані бухгалтерського обліку органів Державного казначейства України звіряються з відповідними даними звітів розпорядників бюджетних коштів, які подаються до органів Державного казначейства України.

Здійснення платежів органами Державного казначейства України за бюджетними фінансовими зобов’язаннями розпорядників бюджетних коштів проводиться лише за наявності в обліку органів Державного казначейства України їх бюджетних фінансових зобов’язань у межах помісячного плану асигнувань.

За бюджетними фінансовими зобов’язаннями, за якими відповідно до нормативно-правових актів може здійснюватися попередня оплата, органи Державного казначейства України відстежують терміни виконання робіт та надання послуг (відповідно до умов договорів). За такими бюджетними зобов’язаннями після настання терміну їх виконання розпорядник коштів повинен подати до органу Державного казначейства України оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують бюджетне фінансове зобов’язання. Порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань є підставою для призупинення бюджетних асигнувань.

Розпорядники бюджетних коштів протягом року повинні укладати договори (брати зобов’язання) та здійснювати видатки за загальним фондом кошторисів у межах бюджетних асигнувань, установлених законом України про Державний бюджет України та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, а за спеціальним фондом - у межах бюджетних асигнувань, установлених Законом України про Державний бюджет України або рішенням відповідної ради про місцевий бюджет на відповідний рік, але з урахуванням фактичних надходжень.

Зобов’язання, узяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, є небюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов’язань є бюджетним правопорушенням.

У разі, якщо за даними річного звіту про виконання державного та місцевих бюджетів у розпорядника бюджетних коштів є наявність небюджетних зобов’язань (небюджетної кредиторської заборгованості), Державне казначейство України застосовує до такого розпорядника бюджетних коштів заходи відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та інших відповідних нормативно-правових актів України.

Органи Державного казначейства України надають інформацію щодо наявності небюджетних зобов’язань (небюджетної кредиторської заборгованості) та застосованих заходів у розрізі розпорядників бюджетних коштів до органів Контрольно-ревізійного управління.

1.3 Чинна нормативно- законодавча база, що формує взаємозв”язок розпорядників з Державним бюджетом.

Бюджетні відносини в Україні тривалий час регулювалися Законом України” Про бюджетну систему України”, який потребував вдосконалення відповідно до вимог часу та потреб країни в умовах реформування суспільно-економічних відносин. Прийнятий Закон України “Про місцеве самоврядування в україні” вимагав перегляду принципів побудови бюджетної системи та організації бюджетної процесу з метою забезпечення прозорого і збалансованого формування та виконання місцевих бюджетів. Невідповідність бюджетного законодавства нормам Конституції України, а також концептуальним засадамрозвитку і вдосконалення регіональної політики та зміцнення мусцевого самоврядування в процесі управління фінансовими ресурсами і підвищення відповідальності за їх використання негативно впливає на фінансову стабільність і економічний розвиток в державі.