Сторінка
4

Складові частини грошового ринку. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів. Механізм здійснення операцій на валютних ринках. Акції та їх види

Для резидентів країн з вільно конвертованою валютою більшість операцій, що проводяться на валютному ринку, відрізняються від звичайних операцій на кредитному чи фондовому ринках наявністю валютного ризику і потребують для проведення знання інфраструк­тури валютного ринку та механізму проведення спекулятивних опе­рацій з валютою. Такі операції здійснюються через фінансових по­середників і не пов'язані з численними законодавчими обмеження­ми. Для проведення кредитно-депозитних операцій та інвестиційної діяльності на міжнародному ринку необхідні знання та використан­ня основних законів і механізмів функціонування кредитного, фон­дового ринку, основ інвестиційної діяльності та механізму управлін­ня валютним та кредитним ризиками.

Валютні ринки залежно від обсягу, характеру валютних операцій і набору валют, що використовуються в обігу, поділяють на міжна­родний та національні ринки. Чим вищий ступінь конвертації на­ціональної валюти, тим більшою мірою національний валютний ринок інтегрується в міжнародний.

Основними учасниками валютних ринків є великі комерційні бан­ки, брокерські фірми, інші фінансові інститути, найбільші корпорації та центральні банки країн. Безпосередніми учасниками при укла­данні угод з валютою виступають комерційні банки, спеціалізовані брокерські контори та інші фінансові інститути, що мають право укладати угоди з валютою. Ці суб'єкти валютного ринку здійсню­ють операції з валютою від свого імені за свій рахунок або за раху­нок клієнтів. До 85—95% валютних угод, що здійснюються на ва­лютних ринках, припадає на банки та брокерські фірми. Тому валют­ний ринок часто називають міжбанківським.

Валютний ринок є дуже конкурентним позабіржовим ринком. Ринок переважно організований як оптовий, на якому сотні дилерів-банків купують-продають валюту, що фактично являє собою купівлю-продаж депозитів, пономінованих в іноземних валютах. Юридичні та фізичні особи купують валюту у дилерів валютного ринку на роз­дрібному ринку за роздрібними цінами, які вищі від оптових.

У ряді країн функціонують валютні біржі, до функцій яких вхо­дить здійснення обміну валют для суб'єктів ринку і формування ринкового валютного курсу. Встановлений на біржових торгах курс називають офіційним валютним курсом.

Угоди з валютою учасники ринку укладають як на біржовому, так і на позабіржовому валютних ринках. Основна частина угод з валю­тою укладається на позабіржовому міжбанківському ринку. Більшість валютних операцій, що проводяться на ринку, мають спекулятивний характер. Одні торговці валютою безперервно протягом дня купують-продають валюту з метою отримання прибутку від незначних коливань курсів. Інші вибирають надійніші позиції і утримують їх протягом більш тривалого часу.

Обсяги торгів на зовнішньому ринку кратні мільйонам доларів. Щоденні обсяги угод на міжнародному валютному ринку вимірюють­ся в трильйонах доларів. Більша частина угод укладається в дола­рах США та євро. Близько 40% — це угоди з іншими валютами, які також часто укладаються при посередництві долара чи євро. Напри­клад, у разі потреби продати німецькі марки і купити єни спочатку обмінюють марки на долари, потім за долари купують єни.

Чим більш ліквідний ринок, тим менший розрив між курсами попиту та пропозиції. Причому на початку дня розрив між курсами, як правило, менший, ліквідність ринку вища. Межі коливань курсів валют на євроринку становлять 2—6% (для більшості валют — близь­ко 2%, для нових валют — до 6%).

За територіальною ознакою валютний ринок поділяють на пів­нічноамериканський, європейський та далекосхідний ринки. Най­більшими міжнародними валютно-фінансовими центрами на євро­пейському ринку виступають Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Париж; у Північній Америці — Нью-Йорк, Бостон, Чикаго, Сан-Фран­циско; в Азії — Токіо, Сінгапур, Гонконг.

Валютні ринки функціонують цілодобово. Свою роботу вони по­чинають на Далекому Сході в Новій Зеландії, потім проходять по­слідовно годинні пояси — в Сіднеї, Токіо, Франкфурті-на-Майні, Лон­доні й закінчують день у Нью-Йорці та Лос-Анжелесі. Відлік годин­них поясів традиційно ведеться від нульового меридіану, що прохо­дить через Гринвіч (передмістя Лондону), а час має назву світового, або GМТ (Greenwitch Meridian Time).

4.Акції та її види.

Акція — цінний папір бел встановленого терміну обігу, що засвід­чує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь и управлінні ким, дає право його власнику на одержання частини при­бутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Отже, акція — безстроковий цінний папір, емітентом якого може бути тільки акціонерне товариство. Власник акції є співвласником акціонерного товариства. Він приймає на себе і поділяє з іншими ак­ціонерами всі підприємницькі ризики цього товариства. У разі по­гіршення фінансового становища товариства акціонер не має права вимагати повернення коштів, вкладених в акції. Він може лише запро­понувати свої акції іншим учасникам ринку (якщо такі акції перебу­вають в обігу на ринку). Акціонерне товариство може викупати свої акції, однак не несе зобов'язань щодо їх викупу. Акціонер також не зобов'язаний повертати акції акціонерному товариству крім визна­чених законодавством випадків.

Акції випускаються іменні та на пред'явника, прості й привілейова­ні. Власниками акцій можуть бути юридичні та фізичні особи, держава.

Перевага на національних ринках того чи іншого виду акцій залежить від багатьох причин. В одних країнах емітуються пере­важно іменні акції, в інших — на пред'явника. Однак в. останні десятиріччя в усьому світі має місце тенденція до збільшення частки акцій на пред'явника. В деяких країнах акції на пред'явника ста­новлять до 90% усіх акцій, що перебувають в обігу. Це пов'язано на­самперед з розвитком сучасних електронних технологій обігу цінних паперів, при застосуванні яких набагато ефективніше здійснювати операції з цінними паперами на пред'явника. При цьому можна мати вичерпну інформацію про всіх власників акцій на пред'явника і перешкоджати таємному придбанню контрольних пакетів акцій.

Розглянемо особливості володіння простими та привілейованими акціями.

1. Власнику простої акції сплачуються дивіденди, якщо протя­гом року акціонерне товариство отримало прибуток і загальні збори акціонерів прийняли рішення про спрямування всього чи частини прибутку на виплату дивідендів.