Сторінка
2

Бюджетна політика

- сповільнення темпів економічного розвитку;

- недостатня ефективність економічних заходів і реформ (1964, 1965, 1979, 1985 років);

- збільшення внутрішнього державного боргу;

- зменшення надходжень валюти від зовнішньоекономічної тор­гівлі через погіршення кон'юнктури на ринку нафти;

- значні незавершені капітальні вкладення у народне господарство;

- заміщення фінансових ресурсів кредитними ресурсами, грошова емісія;

- руйнівні наслідки антиалкогольної компанії тощо.

Одним з найважливіших напрямків сучасної фінансової політики ;уряду України є досягнення сталої збалансованості бюджету. При розробці заходів по вирішенню цієї складної проблеми слід враховувати, що сам бюджетний дефіцит як такий не є злом. В борг жили і живуть наймогутніші країни Заходу з ринковою економікою. Головне - це розмір бюджетного дефіциту, який співставляється із величиною створеного валового національного продукту. Досвід західних країн доводить, що допустимим розміром дефіциту бюджету є 2 - 3 % ВНП; в таких межах він не тільки не дає негативних наслідків, а навіть сприяє розвитку економіки, пожвавленню ділової активності. Така практика має назву "дефіцитного фінансування". Шляхи подолання бюджетного дефіциту:

- оздоровлення економіки країни;

- перебудова податкової системи в напрямку зменшення податко­вого тягаря і стимулювання ділової активності;

- скорочення бюджетних дотацій;

- зменшення фінансування державних інвестицій;

- запровадження обов'язкового медичного страхування;

- економне і цільове витрачання бюджетних коштів;

- посилення контрольної роботи за своєчасною і повною сплатою податків;

- скорочення видатків на управління і оборону;

- використання неемісійних джерел покриття бюджетного дефі­циту та ін.

В сучасних умовах дефіцит державного бюджету України законо­давче обмежується, а джерелами його покриття є державні внутрішні та зовнішні запозичення.

Бюджетний процес.

Складанню проекту закону про Державний бюджет України пере­дує велика і тривала підготовча робота, яка проводиться органами державної влади і управління.

Серед усіх процедур бюджетного процесу важливе місце займає визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Проект цього документу складається Кабінетом Міністрів України і подається до Верховної Ради України для прове­дення парламентських слухань з питань бюджетної політики, які роз­починаються 1 червня року, що передує плановому. За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Проект закону про державний бюджет розробляється Міністерст­вом фінансів України, подається на розгляд у Кабінет Міністрів України, а у разі його схвалення направляється до Верховної Ради України не пізніше 15 вересня. Не пізніше ніж 5 днів після цього Мі­ністр фінансів України представляє проект на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Процес розгляду проекту закону про державний бюджет досить тривалий; він передбачає ухвалення відповідних рішень, проведення декількох читань проекту, у ході яких повинно бути досягнуто скла­дання такого документу, який би відповідав вимогам чинного законо­давства, визначеним напрямам бюджетної політики, базувався на ос­новних макропоказниках економічного і соціального розвитку держа­ви.

Верховна Рада України, як найвищий законодавчий орган, затвер­джує Закон про Державний бюджет України, в якому вказуються:

- загальна сума доходів і загальна сума видатків;

- граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) Державного бю­джету України і державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання державних гарантій та їх обсяги;

- бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Держа­вного бюджету України за бюджетною класифікацією;

- доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

- міжбюджетні трансферти;

- додаткові положення щодо виконання бюджету.

Затверджений Верховною Радою Закон України "Про Державний бюджет України" публікується в пресі для загального ознайомлення.

Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Мі­ністрів України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань вико­нання бюджету. В Україні застосовується казначейська форма обслу­говування Державного бюджету України, згідно якої Державне каз­начейство України здійснює: операції з коштами держбюджету; роз­рахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролює бюджетні повноваження, веде бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного бюджету.

Бюджетні асигнування для здійснення програм та заходів за раху­нок бюджету надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом прав, вони поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників нижчого рівня.

Головними розпорядниками коштів щодо Державного бюджету можуть бути керівники органів, уповноважених Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забез­печувати їх діяльність, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України тощо.

Розпорядниками коштів місцевих бюджетів можуть бути керів­ники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретарів, керівники головних управлінь, відділів та інших само­стійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Після закінчення бюджетного періоду Міністерство фінансів України складає звіт про виконання Державного бюджету України, який до 1-го травня року наступного за звітним повинен бути пред­ставлений Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України, яка його розглядає і затверджує.