Сторінка
2
- сума кредиту, що надається позичальнику, знаходиться в межах ліміту, встановленого для відділення (дирекції).
Питання про надання кредиту в сумі, що перевищує граничний розмір, у межах якого має право приймати рішення кредитний комітет відділення банку, вирішується за підпорядкованістю кредитним комітетом дирекції банку, а при перевищенні
Граничного розміру, встановленого для дирекції кредитним комітетом банку на підставі обґрунтованого клопотання відділення банку або дирекції.
Здійснюється кредитування тільки тих видів діяльності, які передбачені статутом (положенням) позичальника.
Процес кредитування передбачає безумовне додержання принципів кредитування.
Принципи кредитування - це основні положення кредитного механізму, що визначають сам процес кредитування.
Видача кредитів відноситься до найбільш великої групи статей банківських активів кредитних операцій. В основу їх класифікації можуть бути покладені різні критерії: види позичальників, цілі, характер та строк кредиту, наявність забезпечення позички, предмет кредитування, економічна сфера застосування, методи надання та способи погашення, характер та спосіб сплати відсотків, число кредиторів і таке інше.
Кредитування має дві різновидності: кредитування діяльності господарчого суб'єкта у формі прямої видачі грошових сум (фінансовий кредит) і кредитування як різновидність розрахунків із розстрочкою платежів.
Найбільш детальну класифікацію банківських кредитів дає а. Мороз. У якості критеріїв класифікації він вказує: призначення і характер використання позикових коштів; наявність і характер забезпечення; строки використання; методи надання і способи погашення; характер і спосіб сплати процентів; число кредиторів.
Залежно від цих критеріїв банківські кредити діляться за призначенням і характером використання позикових коштів:
Позики торгово-промисловим підприємствам:
- позики під нерухомість;
- споживчі кредити;
- сільськогосподарські позики;
Контокорентний кредит:
- кредит під цінні папери;
- кредити, пов'язані з вексельним обігом;
- міжбанківські кредити;
- кредити небанківським фінансовим установам;
- кредити органам влади.
За характером і способом сплати процентів виділяють позики з:
- фіксованою процентною ставкою;
- плаваючою процентною ставкою;
- сплатою процентів у міру використання позичених коштів (звичайні позики);
- сплатою процентів одночасно з отриманими позиченими коштами (дисконтний кредит).
Аналіз структури кредитів показує, що в практиці кредитування промислово розвинених країн здійснюється розмежування між комерційними (діловими) позиками підприємствам і позичками індивідуальним позичальникам. За іншими критеріями, як правило, чіткого розмежування кредитів немає.
2. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками
Поняття та методи банківського фінансування і кредитування капітальних вкладень
Комерційні банки проводять операції з фінансування і кредитування капітальних вкладень. Капітальні вкладення - це використання суспільством валового національного продукту для створення нових, а також технічне переозброєння, реконструкцію та розширення діючих основних фондів виробництва і невиробничого призначення. Як важливий фактор розширеного суспільного відтворення капітальні вкладення спрямовані на створення матеріально-технічної бази суспільства, впровадження в народне господарство досягнень науково-технічного прогресу, формування матеріальних умов для зростання й удосконалення суспільного виробництва і підвищення матеріального добробуту народу. Сучасна інвестиційна політика вимагає забезпечити соціальну спрямованість і високу народногосподарську ефективність капітальних вкладень, а також їх використання переважно на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств. Капітальні вкладення забезпечуються грошовими коштами з різних джерел, основним з яких є національний дохід, що створюється у сфері матеріального виробництва.
У практиці забезпечення капітальних вкладень грошовими коштами існують різні за характером джерела. До них належать:
• власні кошти інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування);
• позичкові кошти (облігаційні позички, банківські кредити);
• залучені кошти (кошти під продажу цінних паперів, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
• бюджетні інвестиційні асигнування і кошти позабюджетних фондів.
Структура коштів, які направляються на капітальні вкладення, залежить від того, хто є інвестором і яку форму власності він уособлює. Так, інвесторами державних капітальних вкладень є органи влади й управління країни, областей та інших адміністративно-територіальних утворень, а також державні підприємства й організації. У першому випадку здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів.
Частка довгострокового кредиту в джерелах фінансування державних капітальних вкладень порівняно ще мала. Розвиток ринкових відносин у народному господарстві створює умови, необхідні для розширення кредитних відносин у сфері капітального будівництва.
Розрізняють два основні методи забезпечення капітальних вкладень грошовими коштами -безповоротний, або фінансування, та поворотний, або кредитування.
Безповоротне надання коштів не передбачає їх повернення у наперед встановлені строки. У такому порядку використовуються бюджетні асигнування, власні та залучені кошти інвесторів і, як правило, кошти спеціальних позабюджетних фондів.
Завантажити реферат