Сторінка
3

Міжнародні економічні організації як суб'єкти міжнародних фінансів. Економічні організації системи ООН

Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО) створена в 1947 p. як регіональний орган. Її членами є більшість країн регіону, включаючи США, Нідерланди, Велику Бри­танію, Францію. Комісія провадить роботу в рамках програми дій з регіонального економічного і фінансового співробітництва в галузі передачі технології під інвестиційні проекти. Досягнуто певних ре­зультатів у рамках реалізації програми "Транспорт і зв'язок" і про­грами розвитку інфраструктури, які мають вкрай важливе значення для регіону, де мешкає більше половини населення земної кулі.

Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК) створена в 1948 p. Вищий орган — сесія, а в період між сесіями — Комітет у складі представників усіх 40 країн-членів:

країн Латинської Америки, США, Канади, Великої Британії, Франції, Нідерландів, Іспанії. У складі ЕКЛАК діють постійні органи: Комі­тет з економічного співробітництва країн Центральної Америки;

Комітет з розвитку і співробітництва країн Карибського регіону;

Комітет з торгівлі; Комітет урядових експертів. Основні напрямки роботи ті самі, що й у вищеперелічених комісій.

Економічна комісія для Африки (ЕКА) була створена в 1958 p. з метою сприяння африканським народам у вивченні й аналізі про­блем розвитку континенту. ЕКА розробляє заходи щодо економічного розвитку цього регіону, надає консультативні послуги відповід­но до запитів країн-членів. Комісія має чотири субрегіональні відділен­ня: для Північної Африки (місцезнаходження — місто Танжере (Марокко)); для Західної Африки (місто Ніамеє (Нігер)); для Східної Африки (місто Лусака (Замбія)); для Центральної Африки (місто Кіншаса (Заїр)). Останніми роками ЕКА сприяє наданню консульта­тивних технічних послуг у галузі боротьби з посухою, створенні проек­тів з іригації, підготовки кадрів. Бюджет ЕКА на середину 90-х років XX ст. становив понад 70 млн дол. США і був більший, ніж в інших регіональних комісіях.

У цілому, незважаючи на докладені зусилля міжнародного співто­вариства щодо розв'язання проблем розвитку економічного і фінан­сового співробітництва через систему і механізми ООН, на сьогодні залишається багато принципових питань, до успішного вирішення яких поки що не знайдено відповідних підходів.

Досить назвати прийняті на шостій спеціальній сесії ООН у 1974 p. Декларацію і Програму дій зі встановлення нового економічного порядку. Минуло понад чверть століття, а результатів впровадження в життя Програми не видно, так само важко знайти сліди реалізації основних положень інших стратегічних документів ООН.

Невирішеність багатьох проблем в економічній сфері гостро ста­вить питання про підвищення авторитету ООН. Якщо миротворча роль ООН загальновизнана у світі (хоча також із суттєвими застере­женнями), то економічна місія досить далека від авангардної.

Кардинальні зміни в економічному житті, у міжнародних еконо­мічних відносинах в останні десять років XX ст. справили величез­ний вплив на реалізацію ідей, закладених у стратегічних докумен­тах ООН 60—80-х років. Зникнення з політичної арени Європи со­ціалістичних країн. Ради економічної взаємодопомоги. Варшавського договору змінило розстановку і на економічній арені. Ідеї, закладені в багатьох економічних документах ООН соціалістичними країнами, які на той час мали своє бачення перспектив економічного розвитку в світі, виявились незатребуваними. Взагалі, багатофакторність при розробці проблем глобального характеру, складності, що виникають при їх погодженні та компонуванні, часто як наслідок мають поста­новку нереальних завдань.

З іншого боку, багато нарікань країн-членів викликає функціону­вання деяких органів ООН, які стоять біля джерел розробки найсклад­ніших економічних документів. Нерідко в зауваженнях вказується на те, що програми і проекти складаються без врахування реальних можливостей організацій та інших ООНівських інститутів, затрати частини проектів і програм, які приймаються до виконання, не вра­ховують реальних фінансових умов. Нерідко надзвичайно надмірними є затрати на утримання міжнародних чиновників, які мають "невиробничий характер". Досить сказати, що в ряді випадків лише за­трати на відрядження спеціалістів у рамках програми надання техніч­ної допомоги становлять до 60 % від загальної кошторисної вар­тості проекту. У цьому не раз пересвідчувалися і відповідні дер­жавні органи України, які займаються питаннями співробітництва.

Отже, питання, пов'язані з підвищенням ефективності діяльності економічних організацій ООН, вже стоять на порядку денному. Те­пер сенс у тому, наскільки швидко будуть вжиті заходи з метою усунення негативних факторів у їхній діяльності та максимального сприяння подальшому прогресу.

Література

1. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.

2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.

3. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.

4. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

5. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы, 1997.

6. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1997.

7. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996.

8. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996.

9. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.