Сторінка
2
* До 1998 р. — NatWest Markets.
Джерело: The IFR Top 250, 1998, IFR Publishing.
Синдикований кредит (СК) — кредит, наданий синдикатом банків. При цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.
Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Головна мета — розподіл ризику між учасниками. При цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частину наданого кредиту
Банки надають СК для того, щоб знизити ризик, пов’язаний з позичанням грошей у суспільному секторі.
Синдикація виконує низку функцій, а саме:
дає змогу банкам брати участь у наданні позик, незалежно від свого розміру;
усі банки-учасники такої операції несуть ризики та отримують прибуток;
дає змогу позичальнику отримати великий кредит, який не може бути наданий одним кредитором.
Форми єврокредитів:
Класичні синдиковані єврокредити.
Довгострокові кредити на велику суму передбачають створення спеціальної структури. Керівник банку є лід-менеджером, що формує банківський синдикат та визначає умови кредиту за участі позичальника. Члени синдикату беруть на себе зобов’язання надати частину кредиту.
Єврокредити з обмовкою про валютний опціон.
Позичальнику надається можливість вибору валюти погашення боргу (однієї або кількох) за настання строку платежу. Наявність цієї обмовки дає змогу позичальнику відобразити прибуток та витрати грошових коштів у єдиній валюті й уникнути валютного ризику.
Вартість єврокредитів:
комісійні;
банківська маржа;
процентна ставка за кредитами;
податки.
Процес організації кредиту:
попередні переговори;
лист про зобов’язання;
угода про кредит (звичайна або відновлювана);
угода про участь;
угода про перепоступки.
Рис. 19. Організація синдикованого займу: огляд [2, с. 166]
Таблиця 11
Ризики В РАЗІ синдикованого кредитування [2, с. 167]
| Вид ризику | Джерело ризику | Стратегія зниження ризику |
| Ризик, пов’язаний з діяльністю в даній країні | Здатність або небажання позичальників даної країни виконувати свої зобов’язання | Синдикація кредиту та диверсифікація загальної суми дебіторської заборгованості |
| Ризик, пов’язаний з можливістю неплатежу за кредитом | Здатність організації сплачувати свої борги | Синдикація кредиту та диверсифікація загальної суми дебіторської заборгованості |
| Ризик зміни процентних ставок | Розбіжність вимог та зобов’язань за строками і зміни процентних ставок, які неможливо спрогнозувати | Приведення у відповідність активів до пасивів визначенням ціни кредиту на ролловерній основі (основі пролонгації) |
| Ризик регулювання (зміни практики державного регулювання) | Уведення резервних вимог чи податків на діяльність банків | Пункт контракту, що зобов’язує банк позичальника нести цей ризик |
Ринок єврооблігаційта його інструменти
Інструментами Євроринку є єврооблігація та іноземна облігація. Уряди багатьох країн установлюють обмеження на інвестиції в іноземні цінні папери. Тому позичальникам вигідніше продавати фондові активи в інших країнах.
Єврооблігація — облігація, розміщена за межами як країни позичальника, так і країни, у валюті якої вказано номінал єврооблігації; єврооблігації розміщені одночасно на ринках кількох країн через міжнародні синдикати їхніх фінансових інститутів.
Іноземна облігація — облігація, розміщена внутрішнім синдикатом на ринку однієї країни; валюта позики для позичальника є іноземною, а для кредитора — національною.
Види єврооблігацій:
Емісії єврооблігацій із фіксованою ставкою:
стандартні облігації;
облігації, що конвертуються в акції;
облігації з варантом чи сертифікатом на підписку;
багатовалютні облігації;
Емісії єврооблігацій з плаваючою ставкою:
облігації мінімакс;
облігації FLIP-FLOP;
облігації з регулюючими ставками;
облігації з фіксованою верхньою межею;
облігації з валютним опціоном;
Інші види облігацій міжнародних ринків:
облігації з нульовим купоном;
облігації, гарантовані іпотекою.
Організація випуску єврооблігацій
Перший етап. Звернення позичальника до банку, обраного керівником консорціуму чи керівним менеджером.
Другий етап. Створення гарантійного консорціуму.
Третій етап. Створення синдикату з розміщення.
Четвертий етап. Визначення витрат за емісією.
Звичайно витрати за емісією еврооблігацій на міжнародному ринку значно нижчі за вартість випуску схожих за основними параметрами облігацій на національному ринку.
Таблиця 12
Завантажити реферат