Сторінка
2

Міжнародні економічні організації як суб'єкти міжнародних фінансів

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) є другим за старшин­ством органом у системі економічного механізму ООН і по суті ко­ординує всю діяльність Організації в соціально-економічній сфері. Членами Ради є 54 країни — члени ООН, яких обирає Генеральна Асамблея ООН, причому 5 постійних членів Ради Безпеки є незмінни­ми членами Ради.

У діяльності Ради можна виділити три головні функції. Вона виступає як:

• відповідальний спеціалізований форум держав у рамках ООН для кваліфікованого обговорення міжнародних економічних і соціаль­них проблем і розробки принципової політичної лінії;

• координатор всієї діяльності ООН з економічних і соціальних питань та діяльності спеціалізованих установ ООН;

• організатор підготовки кваліфікованих досліджень із загаль­них і спеціальних проблем економічного і соціального розвитку та міжнародного співробітництва.

Секретаріат ООН — третя основна ланка в системі органів еко­номічного співробітництва. Це адміністративно-виконавчий орган, який обслуговує нормальне функціонування інших ООНівських інсти­тутів та установ і виконує конкретні доручення. Переважна більшість співробітників центрального апарату працюють на економічну служ­бу. До складу економічного апарату ООН входять також декілька спеціальних підрозділів, найбільшим з яких є Департамент з еконо­мічних і соціальних питань.

Крім вищеназваних трьох головних органів економічного і фінан­сового співробітництва в рамках ООН успішно функціонують й інші організації ООН, діяльність яких у сфері економічних і фінансових відносин досить активна і помітна. Серед них — Організація Об'єд­наних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) та регіональні економічні комісії.

Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) — спеціалізована установа ООН для сприяння індустріалі­зації країн, що розвиваються, їх промисловому розвитку шляхом мобілізації національних і міжнародних матеріальних і фінансових ресурсів. ЮНІДО була створена в 1966 p. Її вищим органом є Гене­ральна конференція, яка скликається один раз на два роки. Керівні органи ЮНІДО — Рада з промислового розвитку і Комітет з про­грамних і бюджетних питань. Штаб-квартира знаходиться у Відні.

З початку 1986 p. ЮНІДО набула статусу спеціалізованої уста­нови системи ООН, що привело до її реорганізації. Сьогодні ЮНІДО має власний регулярний бюджет, який формується з обов'язкових внесків країн-членів і призначений головним чином для утриман­ня Секретаріату ООН.

Фінансування оперативної діяльності здійснюється з коштів Про­грами розвитку ООН і Фонду промислового розвитку ЮНІДО, який складається з добровільних внесків країн — членів Організації.

Оперативна діяльність ЮНІДО згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН включає крім управлінських, науково-дослідницьких та технічних питань здійснення конкретних проектів, також розроб­ку рекомендацій і надання конкретної допомоги країнам у підго­товці програм індустріалізації з урахуванням політичних, економіч­них та фінансових обставин.

Якщо ЮНІДО має статус спеціалізованої установи ООН, яка пра­цює з країнами, що розвиваються, то інша організація — Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) — є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН, міжнародною програмою з на­дання багатосторонньої технічної і передінвестиційної допомоги країнам, що розвиваються, у найважливіших секторах економіки.

Допомога ПРООН фінансується за рахунок добровільних внесків і надається тільки урядами, через їх посередництво або за їхнім про­ханням. До середини 90-х років XX ст. глобальна сітка ПРООН розширилася до 132 відділень у різних державах світу, які обслуговува­ли 175 країн і територій. На той час загальний обсяг добровільних внесків становив близько 1 млрд дол. США. Це означає, що програ­ми ПРООН реально функціонують і успішно реалізуються, причому мова йде про досить значні кошти. Є приклади реального здійснен­ня проектів з іригації, рибальства, експлуатації лісових ресурсів тощо. Запорукою цього виступає жорсткий і дійовий контроль за викорис­танням добровільних внесків.

Стосовно регіональних економічних комісій, то вони були ство­рені згідно з резолюціями Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР), яка координує їхню діяльність.

Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК) була створена в 1947р. як тимчасовий орган ООН з 5-річним строком повноважень для сприяння економічному відродженню післявоєнної Європи. Од­нак уже в 1951 p. ЄЕК отримала статус постійного органу ООН.

ЄЕК сприяла розвитку торгівлі, економічного і науково-техніч­ного співробітництва. У її складі функціонує ряд галузевих комі­тетів — з питань сільського господарства, хімії та ін. — всього близько 15. В останні роки ЄЕК сконцентрувала свою діяльність головним чином у галузях екології, особливо в питаннях транскордонного ха­рактеру й ефективного використання енергії (програма "Енерге­тична ефективність в 2000 p."); транспорту (з позицій екології) і лісових ресурсів.

Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО) створена в 1947 p. як регіональний орган. Її членами є більшість країн регіону, включаючи США, Нідерланди, Велику Бри­танію, Францію. Комісія провадить роботу в рамках програми дій з регіонального економічного і фінансового співробітництва в галузі передачі технології під інвестиційні проекти. Досягнуто певних ре­зультатів у рамках реалізації програми "Транспорт і зв'язок" і про­грами розвитку інфраструктури, які мають вкрай важливе значення для регіону, де мешкає більше половини населення земної кулі.

Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК) створена в 1948 p. Вищий орган — сесія, а в період між сесіями — Комітет у складі представників усіх 40 країн-членів: