Сторінка
2

Процес навчання діалогічному мовленню

Вправи ж викликають в учнів інтерес, якщо вони сполучені з розумовою роботою, посильні і доступні. Однак не усі вправи жадають від учнів розумової діяльності. При вивченні мови деякі явища приходиться заучувати напам'ять механічно, без участі розумових операцій. Я маю на увазі запам'ятовування форм слів, які не можна пояснити учнем, не залучаючи історії мови, що, як відомо, у школі не вивчається. Мова йде, наприклад, про парадигми дієвідміни в німецькій і французькій мовах, про парадигму відмінювання в німецькій мові, про суплетивні форми ступенів порівняння прикметників, про основні форми сильних дієслів у всіх досліджуваних у школі іноземних мовах, а також про деякі інші явища, для запам'ятовування яких залучаються лише мнемічні процеси. Сам процес запам'ятовування відмінювання артикля або основних форм сильних дієслів, звичайно, не викликає інтересу в учнів, задоволення може доставити лиш результат, почуття задоволення від добре виконаної роботи і відповідне заохочення вчителя.

Спеціального згадування заслуговують використовувані вчителем методичні прийоми. У деяких учителів мається тенденція перетворювати заняття іноземною мовою в гру, як це робив у свій час відомий німецький методист М. Валтер, але це навряд чи доцільно, по-перше, для цього немає умов у середній школі, а по-друге, учень повинний усвідомлювати, що іноземна мова такий же важливий предмет, як і всякий іншої в середній школі, і до нього повинне бути таке же серйозне відношення.

Для порушення інтересу до занять можна іноді залучати і гру, але це повинно бути епізодом, а не нормою. Нормою же повинні бути такі методичні прийоми, що апелювали б до активної розумової діяльності учнів. Конкретні приклади вправ будуть приведені нижче.

Інтерес до занять може бути посилений при умілому використанні технічних засобів.

Технічні засоби підрозділяються на візуальні е (німий фільм, діапозитиви), аудіювальні (магнітофон, радіо) і аудіовізуальні (телевізор). Використання технічних засобів, по-перше, значно поліпшує зорове і слухове сприйняття і запам'ятовування досліджуваного язикового матеріалу, по-друге, полегшує розвиток мови і, по-третє, сприяє залученню всіх учнів у роботу класу.

Вони можуть бути використані як у процесі занять у класі, так і в позакласний час при виконанні учнями індивідуальних завдань. Останні дають можливість враховувати індивідуальні особливості учнів (їхні здібності, домашні умови і т.д.).

У процесі класних занять технічні засоби можуть застосовуватися, по-перше, для конкретизації досліджуваних язикових явищ, по-друге, для створення відповідних ситуацій, що полегшують процес говоріння іноземною мовою і, по-третє, і це, - мабуть, саме головне, для оволодіння здатністю розуміти мова на слух.

Ми вже зупинялися вище на тім, що розуміння мови на слух є величезним стимулом для практичного оволодіння усним мовленням, і тут технічні засоби зовсім незамінні.

Процес навчання діалогічному мовленню

Процес навчання діалогічному мовленню складається із двох компонентів: по-перше придбання знань, по-друге розвиток умінь і навичок, причому знання переходять в процесі тренування і умінні.

Володіння набором мовних знаків представляє собою наявність в пам’яті людини цього набору знаків, а також умінь і навичок в застосуванні в ході спілкування. Навчальний процес ділять на дві фази: засвоєння мовного матеріалу і формування мовних умінь. Перша фаза – засвоєння мовного матеріалу є складним психологічним процесом, який в свою чергу включає ряд станів: це -

Ознайомлення з конкретним мовним матеріалом

Застосування конкретного мовного матеріалу для передачі і прийняття інформації.

Процес навчання повинен складатися в залежності від того від якого виду мовної діяльності проводяться навчання – усної мови чи читанню. Тому процес навчання потрібно підрозділяти: всі вправи на підготовчі до мови і мовні.

І.А. Грузинська висуває такі вимоги до системи вправ:

Послідовність вправ

Постійність

Перевага типів які ведуть до розширення їх діапазону і видозмін.

Розвивати діалогічне мовлення учнів випливає по визначеній методичній системі, що включає принципи навчання усно мовному спілкуванню, добір тематики і язикового матеріалу, його організацію з урахуванням інтересів і можливостей що навчаються, комплекс вправ і форм роботи, передбачає визначену структуру уроків іноземної мови.

Формування вміння вести бесіду є однією із найважливіших проблем методики навчання іноземної мови.

В практиці викладання бесіда часто зводиться до вправ "питання-відповідь", при виконання яких вчитель, як правило, ставить питання, а учень відповідає на нього. Такий тип бесіди називається умовною бесідою і часто будується на матеріалі будь-якого тексту.

Одним із ефективних прийомів розвитку усного мовлення служить такий тип спілкування, як вільна бесіда.

Вільна бесіда передбачає самостійну діяльність, метою якої є встановлення контакту, взаєморозуміння; вплив на систему соціальних цінностей (переконань), емоційний стан іншої людини і т.д.

Тематика вільної бесіди характеризується виключною широтою діапазону і в принципі не залежить від місця дії. При переробці методичної моделі вільної бесіди суттєвими виступають такі фактори, як приналежність співрозмовника до тої чи іншої соціально-вікової категорії, характер мовного спілкування. Що стосується типових видів мовних стимулів у вільній бесіді, можна перерахувати наступні:

а) запит інформації про зацікавлену особу, подію;

б) інформування кого-небудь про що-небудь;

в) висловлення свого ставлення до події;

г) обмін думками або враженнями про що-небудь (кого-небудь);

д) встановлення контакту (наприклад, знайомства);

е) підтримання розмови і т.д.

Вільна бесіда як типовий вид спілкування характеризується деякими особливостями. Це:

різноманітність тем розмови;

їх відносна змінюваність;

різноманітність мовних стимулів;

4) довільна зміна ролей того, хто слухає, і того, хто говорить;

5) природність і невимушеність розгортання комунікації.

В структурі навчальної бесіди можна виділити деякі складові частини:

1) тема бесіди;

2) експозиція;

3) ключові слова;

4) мовна реакція - висловлювання учнів.

Навчальна бесіда може бути різноманітною за своєю тематикою. Життя школи, її учнів, події в класі, міжнародні події, література, спорт, побутові ситуації - усе це може бути предметом розмови.

Експозиція, або початкове висловлювання є тим словесним стимулом, який повинен викликати реакцію і спонукати до розмови. Наприклад, "Сьогодні ми святкуємо річницю до дня народження відомого німецького поета В. Гете".

Прогнозуючи мовну реакцію учнів і пов’язані із нею лексичні труднощі, вчителю слід підготувати ряд ключових слів і висловів, які можуть знадобитися при роботі. Ці слова повинні бути відомими учням, засвоєні раніше. Їх призначення - слугувати опорою, підказкою у випадку необхідності.

Як показує практика, мовна реакція учнів набуває форму реплік (здивування, запитання чи ствердження), рідше - форму висловлення у 2-4 реченнях.