Сторінка
2

Модель ідеального куратора вищої школи

набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу;

спрямування інтелектуальної активності студентської молоді на обговорення найактуальніших проблем сьогодення, залучення до роботи в різних сферах наукової діяльності, проведення національно-культурної, просвітницької та організаційно-педагогічної роботи серед молоді;

допомога студентам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і визначенні свого місця в ньому, розвиток здібностей, їх повноцінна реалізація в різних видах діяльності;

формування у студентській групі працездатності і відповідного ставлення до навчально-виховного процесу;

забезпечення системно-цільового планування виховної роботи, формування у студентської молоді громадянської і соціальної активності через залучення її до різноманітної діяльності;

активне залучення студентів до управління навчально-виховним процесом;

виховання у студентів зацікавлення і любові до праці;

постійна психолого-педагогічна діагностика рівня інтелектуального розвитку та моральної вихованості студентів, корегування виховного процесу;

залучення до виховного процесу батьків студентів.

Виконання означених завдань, функцій, реалізація змісту виховної роботи в академічній групі вимагає від куратора необхідного рівня підготовки, а також громадянської та моральної зрілості, любові до людей, певних знань основ педагогіки, психології та методики виховної роботи, конструктивних, організаторських, комунікативних, діагностичних та прикладних умінь.

Результатом виховної діяльності куратора має бути достатній рівень вихованості студентів. Вихованість у педагогічному сенсі трактують як комплексну властивість особистості, для якої характерні наявність і рівень сформованості суспільно значущих якостей, що відображають мету виховання.

Ефективність виховання – рівень досягнутих результатів порівняно з поставленою метою у процесі формування духовності, суспільно значущих якостей особистості. Адаптація, соціальна адаптація, адаптивність є предметом дослідження багатьох авторів (А.І. Мороз, М.Г. Лукашевич, І.М. Мельникова). Вони розглядають проблему адаптації як педагогічно кероване явище з боку куратора.

Адаптуючий вплив куратора на студента включає такі елементи:

а) знайомство з особистістю, соціальним середовищем студента, індивідуальними особливостями;

б) чітко сформульована педагогічна мета (вплив на колектив, а через колектив – на особистість студента);

в) визначення змісту, який належить засвоїти.

г) визначення методів і форми організації впливу.

д) облік результатів педагогічного впливу з метою визначення наступних навчально-виховних заходів.

Накреслюючи шляхи взаємовідносин “куратор-студент” в центрі уваги соціальної адаптації студентської молоді до умов навчання слід поставити особистість студента з його складною біосоціальною природою, з його психофізіологічними особливостями, специфікою особистісних проявів.

С.В. Романова у своїх дослідженнях визначає, що поняття «кураторства» з’явилося за часів виникнення навчальних закладів і фактично існує весь час у системі вищої освіти, разом з якою зміст його діяльності, характер взаємовідносин зі студентами також набувають нових рис.

Куратор вищої школи повинен сприяти створенню фондів для студентських потреб, їх участі у громадських організаціях, забезпеченню реалізації положень чинного законодавства щодо пільг для учнівської молоді, отриманню академічних відпусток у разі потреби, поновленню після відрахування, переведенню в інший ВНЗ чи навпаки.

Кураторство є необхідною ланкою в системі управління процесом професійного й культурного становлення майбутньої професійної еліти. Ефективна робота куратора вищої школи є вагомим чинником успішної організації позааудиторної виховної роботи, що в свою чергу потребує системну психолого-педагогічну та культурологічну підготовку викладача-вихователя.

При досягненні позитивного результату у навчально-розвиваючо-виховному процесі ВНЗ провідне місце належить, безумовно, куратору. Від його вміння організувати цей процес залежить успіх у подальшій діяльності вихованців. Ідеальну модель куратора вищої школи можна описати наступним чином: високоморальна володіюча багатосторонніми знаннями освічена людина, що має досвід практичної діяльності, яка володіє педагогічними тонкощами навчання людей підліткового віку і дорослих. Також можна додати, що ідеальний куратор вищої школи має бути тактовним, ввічливим, щирим, з повагою ставитись до оточуючих. Він повинен слідкувати за своїми жестами, рухами, мімікою, вміти читати думки вихованців. Таким чином, кураторові належить «удосконалювати те середовище, в якому живе вихованець» та не приховувати «власного ставлення до світу (до фактів, подій, людей, літературних образів, історичних постатей тощо)».