Сторінка
4

Розвиток творчих здібностей школяра на уроці читання

Творчість — це процес створення суб'єктивно нового, заснованого на здатності породжувати оригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності.

Творчий потенціал закладений у дитині з народження розвивається за мері його розвитку та розвитку. Проте, можливість творчий потенціал в дітей віком неоднакова, і як зазначалося раннє, це від характеру і забезпечення якості його з дорослим різними етапах дитинства.

Обов'язковою компонентом системи початкового літературного освіти молодшого школяра творча діяльність дитини. Творча діяльність передбачає роботу як з урахуванням прочитаного, а й власне авторську творчість. Для творчої діяльності дошкільника зазвичай рекомендуються такі прийоми, як читання за ролями, творчий переказ, графічне і словесне малювання, постановка живих картин, пантоміма, драматизація, твори.

Важливо разом із дітьми виявити і обговорити ті критерії, відбуватиметься визначатися успішність виконаного завдання, його художня цінність. Творча діяльність учня - центральне ланка щодо навчання. Включення дітей у діяльність - основний шлях їх розвитку. Розвивальне навчання характеризується саме тією, що учні постійно входять у діяльність, і це є його критерієм.

Навчити дитину читати складно, але ще складніше навчити її полюбити читати. На сьогодні характер дитячого читання стає більш функціональним, прагматичним. А мотивація — аспект суб'єктивного світу учня, яка визначається його власними мотивами і упередженнями.

Розвиток творчих здібностей школярів у виконанні творчих завдань

У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.

Творчі можливості молодших школярів реалізуються в різних видах діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Як творчість я сприймаю не лише кінцевий результат діяльності, а й прийоми та методи, за допомогою яких вона здійснюється. Тому майже з перших років своєї педагогічної діяльності значну увагу приділяю розвитку творчих здібностей учнів.

Не орієнтую учнів лише на традиційне засвоювання знань, оскільки такий підхід в організації навчально-пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, оскільки обсяг знань зростає надто швидко. Певною мірою творчість властива всім людям, тому намагаюсь створити для кожного оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, вміння раціонально працювати, розвивати мислення учнів, їхню мовну активність, проявити творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань.

Засоби розвитку творчих здібностей учнів:

- діалог “учитель-учень”

- діалог “учень-учень”

- діалог “учень-учитель”.

У психолого-педагогічній літературі творча особистість розглядається як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки – найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою, вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально - психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.

За компонентним складом творчі здібності поділяються на такі групи:

- добра пам’ять

- креативність

- інтелектуальне багатство ідей

- нетрадиційне мислення

- допитливість

- самостійність, наполегливість

- гнучкість розуму

- здатність вирішувати та ставити проблеми.

Творчі здібності пов’язані зі створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток:

- умови, у яких формується дитина;

- середовище, що її оточує;

- характер її навчальної діяльності.

Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації творчої діяльності враховується сукупність взаємопов’язаних між собою сторін: зміст навчального матеріалу → система творчих завдань → організація навчально-пізнавальної діяльності.

Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактично - методичних засобів, що допомагають моделювати навчально-виховний процес, виходячи із поставленої мети.

Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери основана на творчій діяльності, яка починається з проблеми або запитання, з подиву, здивування, із суперечності. Основою творчості вважаю пошукову активність, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню дитини. Коли першокласник приходить до школи, в нього сяють очі, виникає безліч запитань. Своє покликання, як учителя, бачу в тому, щоб вогник в очах та інтерес до знань не згасав, а навпаки посилювався.

Практика показує, що більш продуктивними, міцними, усвідомленими стають ті знання, які учень здобуває сам. Створенню умов для самостійного здобуття знань на уроках сприяють проблемні ситуації. Перед дітьми ставиться певне пізнавальне завдання, що містить суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

При вивченні нового матеріалу пропонують школярам вирішити завдання, для розв’язання якого необхідні нові знання, що й стають предметом вивчення на уроці. Саме так створюю проблемні ситуації, ситуації утруднення.

Наприклад, при вивченні в 2-му класі з предмету “Я і Україна” теми “Пори року. Зима” дітям пропонують таку ситуацію: ”Ми зовсім не чуємо як падають сніжинки. Вони легенько опускаються на гілля, землю, дахи. А чому ж, будучи такими легенькими вони риплять під ногами?”

Діти після деяких роздумів висловлюють свою думку, міркування. Підсумовуючи їхні відповіді: ”Сніг рипить, тому що сніжинки під вагою людського тіла ламаються. Оскільки їх дуже багато потрапляє під натиск, то й звук рипіння чути”.

Дуже часто при обговоренні проблемної ситуації у дитини виникає гіпотеза про можливий шлях її вирішення, вона здебільшого з’являється як осяяння, як спалах, як раптовий стрибок від певного незнання до розуміння. Кожна дитина отримує задоволення від успішного вирішення проблеми. Зазвичай радість пізнання передається у вигуках “Ага! Зрозумів!”, ”От у чому справа”. І цю радість я обов’язково підтримую: потискаю руку кмітливому учневі, хвалю його, разом з однокласниками плескаємо у долоні.

Як один з прийомів створення проблемної ситуації використовую “хвилинки міркування”, що сприяють розвитку мислення як логічного, так і образного.

Отже, відкриття, які діти роблять на уроках незначні, давно відомі в науці. Але дітям вони дають справжню насолоду. Чим більше створено для учнів ситуацій утруднення, які вони можуть подолати, тим частіше вони переживають радість відкриття, тим інтенсивніше у них розвивається інтерес до знань, науки, навчання. І творчі здібності вихованців зростають.

Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді