Сторінка
6

Особливості західного та східного типів виховання людини

З 1917 року на Україні реалізуються ідеї комуністичного виховання. Останнє припускає програму загальної письменності і триступінчату систему безперервної освіти, що характеризується одноманітністю освітніх установ у всіх регіонах України (дитячий сад, школа, училище, технікум, інститут, університет).

З початку 1990-х років Україна перейшла до нового етапу вирішення виховних і освітніх завдань.

Одні і ті ж виховні завдання можуть бути вирішені різними способами.

Ефективність рішення виховної задачі залежить від багатьох чинників, але в першу чергу від:

• логіки сукупного застосування методів, прийомів і виховних засобів;

• індивідуально-особових особливостей вихованця і вихователя;

• умов і обставин, в яких здійснювався виховний акт.

Насправді методи і засоби виховання застосовуються у взаємозв'язку. Таке поєднання можливе в контексті як комплексу, так і окремої виховної ситуації. Наприклад, в рамках виховної роботи батьків, членів трудового (учнівського, студентського) колективу і в ході виховної діяльності професіоналів в спеціальних установах.

До основних понять, використовуваних для розуміння способів виховної дії на людину і прийомів взаємодії вихователя і вихованця, відносять методи, прийоми і засоби виховання, форми виховання, методику і технологію виховання.

У історії розвитку педагогічної практики виділяють два головні типи виховання: первісної і соціально-орієнтованої людини.

В процесі цивілізаційного розвитку людства оформилися східний і західний типи виховання.

У історії розвитку педагогічних традицій кожного народу є характерні особливості, які визначають неповторність відповідних тенденцій в кожній країні. Також на процеси виховання і освіти роблять вплив чинники повсякденного життя, культури і цивілізації, історичної ситуації в країні. Україна, збагатившись культурно-освітніми традиціями Заходу і Сходу, створила свої традиції виховання і освіти людини.