Сторінка
8

Моральне виховання старших дошкільників

Та й сіла на хаті І про все на світі знаю.

Зірки рахувати.

Ведмедик

В теплій шубі він лежить,

Цілу зиму міцно спить.

А пробудиться від сну –

Зустрічатиме весту.

Ось ця дерев’яна іграшка називається «журавлик». У давнину діти цим «журавликом» закликали весну. Пізніше стали виробляти журавликів, які були більше схожі на справжніх птахів. Згадайте віршик про журавлів:

Веселики-журавлі,

Що несете на крилі?

Несемо всім вам тепло,

Щоб усе цвіло й росло.

А ще батьки для своїх дітей робили різні гойдалки. Наприклад, ось таких коників-гойдалок. Гойдали дитину і приказували:

Гойда-да, гойда-да,

Добра в коника хода,

Поводи шовкові,

Золоті підкови.

А з ярмарку батьки привозили керамічні іграшки. Глиняні коники, олені обпалювались в печах, покривались спеціальною поливою і мали дуже гарний святковий вигляд. Хто знає, як потрібно поводитися з цими іграшками? (Дуже обережно, бо якщо іграшка впаде, вона розіб’ється). Ось послухайте загадку і спробуйте здогадатись, що це за тварина.

Тварина рогата і рогів балато. (Олень)

Так, дійсно, це олень. Роздивіться уважно нашого оленя. Який він гарний, стрункий, які у нього роги.

Ось такі в нашому музеї іграшки. Сподобались вони вам? Тепер ви знаєте якими іграшками гралися діти в давнину. На цьому наша подорож до музею іграшок закінчилась.

Вихователь: Ось і закінчилась наша подорож до країни іграшок. Тепер ви знаєте, які були іграшки в давнину та які іграшки виготовляють зараз наші фабрики. А також, я сподіваюсь, що ви запам’ятали з якого матеріалу були зроблені ці іграшки.

А зараз мі скажемо нашим гостям «До побачення!» і запросимо їх прийти до нас на гостину наступного разу.

Етична бесіда на тему: «Наша Батьківщина – Україна».

Батьківщина – це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина – Україна. Люди, які мають спільну Батьківщину, - це народ. Люди, які народились і живуть в Україні, - український народ, ми належимо до нього. У народі від дідів до батьків і дітей передається мова, пісні, казки, приказки, загадки, повага до старших, любов до дітей, пошана до хліба. Україна дуже велика держава, але саме в у ній виготовляються багато іграшок. То давайте діти познайомимось де ж виготовляють такі гарні та чарівні іграшки.

Селище Опішня (Полтавська обл.) відоме своїми керамічними іграшками, які відображали реальну природу, народний побут, героїв казок, пісень, творів фантастики (коник, квочка з курчатами, пташниця, вершники, міські та сільські жінки у типовому одязі, звірі-музики тощо). Зародилася Опішнянська іграшка в ХVIII столітті. Гончарі, крім ужиткового посуду, виробляли й "дріб", тобто маленькі іграшкові посудинки: глечики, макітерки, мисочки, горнятка, маснички тощо. Вони повторювали традиційні форми ужиткового посуду, а розписували їх відповідно до місцевості, де виготовляли (опішнянські, косівські, Васильківські та ін).

На Поділлі відомими осередками виготовлення керамічної іграшки були Бубнівка, Бар Вінницької області, Адамівка - Хмельницької, Калагарівка - Тернопільської області та ін. Найпопулярнішими тут були ляльки, коники і вершники. Ляльок завжди ліпили у святковому одязі, з намистом на шиї, модною зачіскою на голові; очі і рот позначали крапками і рисками. Подільські ляльки тримали у руках дитину або під пахвою пташку. Традиційні іграшки-вершники зображали на коні селян, козаків, військових тощо. Подільські свищики мали вигляд тварин і птахів.

У XIX - на початку XX ст. на Волині діяли два найбільших осередки виготовлення керамічних іграшок (с. Вишнівець та Великий Кунинець Тернопільської обл.). Образи іграшок були традиційними (ляльки з птахами, свійські тварини, вершники), однак порівняно з подільськими вишневецькі забавки витонченіші та барвистіші.

Наприкінці XIX ст. на Львівщині (с. Стара Сіль), виникли рідкісні в українському народному мистецтві сюжети - "танок" і "колисочка". Перший зображує жінку і чоловіка у танці. Свищик "колисочка" має вигляд "колиски на кружалах", у якій лежить дитина. Окрему групу забавок становлять керамічні тарахкальця ("хихички"), відомі ще з часів трипільської культури, - порожнисті кульки завбільшки з гусяче яйце, прикрашені оздобленнями (сонце, півмісяць та ін). Прикарпатська іграшка, як і посуд та інші вироби з глини, насамперед відрізняється від усіх інших колоритом і характером розпису - традиційними мотивами і елементами та поєднанням кольорів у орнаменті.

Якщо ляльки привертали увагу дівчат, то фігурки коників були улюбленими іграшками хлопчиків. Образ коня відноситься до одного із поширених у народній творчості й зокрема, в іграшці слов’янських народів. На думку вчених він пов’язаний з давніми язичницькими віруваннями. У пантеоні слов’янських богів, які одухотворювали сили природи, кінь символізував одного з наймогутніших богів - Хорса, Бога Сонця.

В Україні виготовляли фігурки коників, розміри яких дозволяли дитині гойдатися, сидячи верхи. Вони складені у міцну конструкцію з окремих вирізаних циліндроподібних об’ємів, що передають, голову, тулуб, ноги.

На контрольному етапі дослідження ми використовували ті ж діагностичні методи, що і на констатувальному етапі.

Результати контрольного етапу представлені в таблиці

В результаті проведення контрольного експерименту можемо зробити такий висновок, що у контрольній групі показники майже не змінилися. Лише у однієї дитини підвищився рівень моральної вихованості.

Тепер з низьким рівнем залишилось дві дитини: Даша С., Микита К Це 20% від загальної кількості дітей контрольної групи;

Середній рівень мають п’ятеро дітей: Артем С., Ліля А., Свєта Г., Ігор І., Олена М Що означає 50% від загальної кількості;

Високий рівень мають троє дітей: Максим П., Марина Ф., Саша Д Це 30% від загальної кількості дітей.