Сторінка
4

Розвиток фізичних якостей у молодших школярів

Для того щоб діти дотримувалися встановленого для них режиму дня у позашкільний час, вчителю необхідно проводити роз'яснювальну роботу, як з дітьми, так і з батьками, прагнучи досягти свідомого засвоєння передбачених програмою теоретичних відомостей з фізичної культури, в яких розкриваються основні положення про руховому режимі учнів. Учні повинні зрозуміти необхідність виконання режиму дня як важливої ​​умови успішного навчання, фізичного розвитку, виховання корисних звичок.

Користуючись орієнтовним режимом дня для учнів загальноосвітніх шкіл, затвердженим Міністерством освіти України, вчитель разом з батьками становить режим для учнів. Враховуються віддаленість школи від будинку (це особливо важливо для сільських шкіл), домашні умови, участь у громадській роботі і в гуртках, стан здоров'я дитини. Систематичне дотримання дітьми режиму можливе за умови, що і школа, і батьки постійно контролюватимуть виконання дітьми режиму дня.

Важливою складовою частиною режиму є дотримання дітьми правил гігієни в повсякденному житті. Прищеплення їм звички дотримуватися правил особистої та громадської гігієни − це одне з головних завдань розвитку фізичних якостей молодших школярів, який здійснюється спільними зусиллями школи і сім'ї.

Оздоровчі фактори (повітря, сонце, вода) можна використовувати як самостійний засіб зміцнення здоров'я і загартовування організму дитини, наприклад прийняття повітряних і сонячних процедур, купання, обтирання водою, а також у поєднанні з виконанням фізичних вправ − повітряні ванни під час ранкової гімнастики, водні процедури після ранкової гімнастики тощо.

Особливості розвитку рухових якостей молодших школярів

Програма з фізичної культури для учнів молодших класів приділяє велику увагу розвитку рухових якостей школярів. У кожному її розділі, присвяченому формуванню і вдосконаленню рухових умінь і навичок, передбачений матеріал для розвитку рухових якостей. Вчителям фізичної культури необхідно орієнтуватися на цей матеріал і, виходячи з умов школи, виділяти на кожному уроці певну кількість часу (6−12 хв.) на розвиток рухових якостей учнів.

У роботі з розвитку рухових якостей вчителю необхідно враховувати особливості індивідуального та вікового розвитку дитини. Якщо цілеспрямований розвиток рухових якостей здійснюється в період прискореного вікового розвитку, то педагогічний ефект виявляється значно краще, ніж у період уповільненого зростання. Тому доцільно здійснювати спрямований розвиток тих чи інших рухових якостей у дітей у ті вікові періоди, коли спостерігається найбільш інтенсивне їх зростання.

Розвиток фізичних якостей здійснюється у процесі навчання дітей рухових дій, в єдності з формуванням рухових навичок. Однак це не виключає потреби планувати спеціальні завдання з розвитку фізичних якостей школярів, як для окремого уроку, так і для серії уроків. Систематично вивчаючи фізичну підготовленість дітей, вчитель вирішує, над розвитком яких фізичних якостей учнів він працюватиме, ставить певні завдання і добирає фізичні вправи для виконання під час уроку.

Завдання, спрямовані на розвиток фізичних якостей змінюються не так динамічно, як завдання навчальні. Дуже часто одне і те ж завдання розраховане на цілу серію (систему) уроків. Формулювання їх у плані уроку, може бути таким: "Сприяти розвитку швидкості, спритності, гнучкості під час виконання певних фізичних вправ і проведення рухливих ігор".

Вправи для розвитку рухових якостей у плані-конспекті уроку можуть бути подані у вигляді як окремих вправ, так і комплексів. З метою підтримки стабільного інтересу до виконання комплексу слід періодично змінювати одні вправи комплексу іншими. У плані-конспекті уроку потрібно обов'язково вказувати дозування вправ і записати всі необхідні організаційно-методичні вказівки.

Опис комплексу або окремих вправ для розвитку рухових якостей можна робити як у плані-конспекті уроку, так і на окремих картках, які додаються до плану-конспекту.

Для розвитку спритності і координації рухів необхідно використовувати різні поєднання елементарних рухів рук і ніг, поступово ускладнюючи їх, танцювальні рухи, ритмічну ходьбу, стрибки зі скакалкою з додатковими рухами рук; стрибки через різні перешкоди; вправи з великим м'ячем − передачі, перекидання тощо.

У дітей 7−8 років швидко вдосконалюється здатність до різних точних рухів. Цьому допомагають метання в ціль, вправи з малим м'ячем − удари об підлогу і кидки об стінку, підкидання і ловля м'яча з додатковими рухами.

Одним із проявів спритності є вміння зберігати рівновагу в статичному положенні і під час руху. Основними вправами для формування рівноваги є ходьба по лавці і колоді різними способами, з додатковими завданнями, а також гімнастичні вправи та ігри.

Силу розвивають головним чином за рахунок динамічних вправ. Вчителю необхідно стежити, щоб навантаження не були граничні, бо максимальні напруження пов'язані з великими енерговитратами, що може призвести до загальної затримки росту. Вправи на силу не повинні приводити до тривалого застосування сили, оскільки це підвищує внутрішньо-грудний тиск, що веде до здавлення порожнистих вен і утруднює доступ крові до серця. У результаті підвищення внутрішньолегеневого тиску відбувається здавлювання легеневих капілярів, погіршується легеневий кровообіг, що може призвести до анемії мозку та втрати свідомості. Тому для розвитку сили краще застосовувати ігри, що вимагають від дітей короткочасних швидкісно-силових напружень і помірних навантажень .

Для розвитку статичної витривалості доцільно використовувати вправи з достатньо тривалим утримуванням певних поз: упори, вправи на рівновагу на одній нозі.

Вправами, які розвивають витривалість динамічного характеру, є багаторазові повторення згинання та розгинання рук в положенні мішаних упорів, присідання.

Для формування витривалості застосовують вправи, які дають фізичне навантаження на організм дитини, трохи більше того, яке вона звикла переносити. Поступово її організм адаптується до більшого обсягу роботи, набуває здатності довше виконувати той чи інший рух (біг, серії стрибків) і швидко відновлювати сили після фізичних навантажень. Витривалість, насамперед, розвивається під час бігу, стрибків, ходьби на лижах. Це так звана спеціальна витривалість, яка має властивість переходити на інші види діяльності такого ж характеру, інтенсивності та тривалості . Так відбувається підвищення загальної витривалості дитини.

Найкращий засіб для формування витривалості молодших школярів − ігри з короткими повтореннями дій та з безперервним рухом, пов'язаним із значною витратою сил та енергії. Проте загальна кількість повторних дій має бути невелика − їх слід чергувати з короткими перервами для відпочинку.

Основні напрямки розвитку швидкості: збільшення швидкості одиночних простих рухів і частоти рухів у локомоторних, тобто пов'язаних з переміщенням усього тіла в просторі, діях. Прості рухові реакції − це рухи-відповіді на відомі сигнали, які з'являються раптово. У житті вони мають велике значення, наприклад, під час дій у важких умовах місцевості, при керуванні механізмами. Перехід від уже вироблених рухових реакцій до нових є досить швидким: швидка реакція в одних умовах стимулює таку ж реакцію і в інших.