Сторінка
2

Педагогіка як наука про виховання людини

Значним явищем в історії народної освіти була творча діяльність Х.Д. Алчевської (1841-1920), яка присвятила себе справі освіти народу, розробці найбільш ефективних методів навчання дорослих.

Особливо хотілося б відзначити освітню діяльність М.А. Корфа (1834-1883) – організатора земської народної школи, учителя, автора дидактичних методичних посібників, книг із самоосвіти, чиї праці актуальні і сьогодні.

В даний час багато педагогів-новаторів розробляють нові підходи до виховання і навчання. Так, в останні роки одержала поширення педагогіка співробітництва в практиці і книгах Ш.А. Амонашвілі, В.Ф. Шаталова, Є.Н. Ільїна й ін. більш різноманітною стає система освітніх установ. Деякі школи перетворені в гімназії, відкриті приватні школи, ліцеї, багато учителів викладають за своїми авторськими навчальними програмами. Багато змін відбувається й у вузах: впроваджуються нові інтелектуаломісткі педагогічні технології (зокрема, комп’ютерні), кейс-методики, інтенсивне «занурення» в теми.

Основні положення, проблеми, завдання, структура педагогіки

Базовими поняттями-категоріями педагогіки є: розвиток, виховання, освіта, навчання.

Розвиток людини – це процес становлення її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих соціальних і природних факторів.

Виховання в широкому значенні являє собою цілеспрямований процес формування інтелекту, фізичних і духовних сил особистості, підготовки її до життя, активної участі в трудовій діяльності. Виховання у вузькому значенні слова – систематичний і цілеспрямований вплив вихователя на вихованців з метою формування в них бажаного відношення до людей і явищ навколишнього світу.

Освіта – процес і результат засвоєння певної системи знань і забезпечення на цій основі відповідного рівня розвитку особистості. Освіту одержують, в основному, у процесі навчання і виховання в навчальних закладах під керівництвом педагогів. Однак всезростаючу роль відіграє самоосвіта, тобто знаходження система знань самостійно.

Навчання – це цілеспрямований процес двосторонньої діяльності педагога й учнів із передачі і засвоєння знань, тобто це викладання і навчання, взяті в єдності.

Що є предметом педагогіки?

Під предметом педагогіки довгий час мали на увазі виховання і навчання молодого покоління, його підготовку до майбутнього життя. Це значно спрощувало завдання педагогіки, перетворювало її в звід правил і прийомів виховної діяльності. При цьому питання про те, що ж лежить у їхній основі, залишалося без відповіді. Саме тому вчені-педагоги зайнялися вивченням закономірних зв’язків, що існують між розвитком особистості і вихованням. Крім того, всезростаючий динамізм життя, при якому темпи соціального прогресу випереджають темпи зміни поколінь, породив необхідність безупинної освіти, зажадав навчання і виховання не тільки підростаючого покоління, але й інших вікових груп, а також загострив завдання виховання особистості, яка само розвивається, з аутодидактичними навичками. Тому нині предметом педагогіки вважається виховання і навчання людини на всіх вікових етапах її розвитку.

Більш коротко можна сказати, що предмет педагогіки – це виховання людини, як особлива функція суспільства. А більш повне визначення звучить так: предмет педагогіки – це процес спрямованого розвитку і формування людської особистості в умовах її навчання, освіти і виховання.

Головними проблемами педагогіки є: вивчення суті і закономірностей розвитку і формування особистості, визначення цілей виховання, дослідження методів виховання.

Перед педагогічною наукою стоїть ряд постійних і тимчасових завдань.

Пріоритетним постійним завданням є завдання розкриття закономірностей в галузі виховання, освіти, навчання, управління освітніми і виховними системами.

Найважливіше місце займають завдання розробки нових методів, засобів, форм, систем навчання, виховання, управління освітніми структурами. До найважливіших постійних завдань відноситься і прогнозування освіти на найближче і віддалене майбутнє, впровадження результатів досліджень у практику.

Прикладами тимчасових завдань можуть бути такі, як створення бібліотек електронних підручників, аналіз причин виникнення лінощів студентів та інші.

В міру збільшення запасів нових знань, зростання сфер проникнення наукової думки в реальне життя відбувається розширення системи педагогічного знання, диференціація і спеціалізація. В даний час педагогіка має ряд галузей.

У їхнє число входять: загальна педагогіка, педагогіка «середовища» (ясельна, дошкільна, шкільна, педагогіка професійно-технічної освіти, середньої фахової освіти, педагогіка вищої школи)., виробнича педагогіка (переорієнтація працюючих на нові засоби виробництва, підвищення кваліфікації, переучування на нові професії).

Крім того, у число галузей педагогіки входять військова педагогіка (навчання і виховання військовослужбовців усіх рангів), соціальна педагогіка (позашкільне виховання й освіта дітей і дорослих), спортивна, лікувальна; педагогіка сімейного виховання, історія педагогіки й інші. В даний час дуже актуальна етнопедагогіка.