Сторінка
6
Цілеспрямоване засвоєння лексичного запасу включає такі етапи:
1. Хорове повторення слів і словосполучень за вчителем (здебільшого у формі фонетичної зарядки на початку уроку).
2. Запис необхідних для засвоєння словосполучень у словнички (без перекладу і транскрипції).
3. Хорове читання нових словосполучень з попутним поясненням їх значень.
4. Домашнє завдання: користуючись словником, перекласти слова і словосполучення, виписати їх З транскрипцією і перекладом у словнички та запам'ятати значення. Для такого засвоєння слід добирати лише найбільш уживані слова та словосполучення.
5. Письмові вправи (у класі та вдома) на закріплення слів і словосполучень.
6. Контроль — фронтальний, або в парах (див. вище п. 7). Замість спеціальних карток тут можна застосовувати учнівський словничок. Учень А пропонує учневі Б перекласти словосполучення з іноземної мови на українську.
7. Включення лексики у процес читання.
При засвоєнні мовного матеріалу можливе застосування навчальних задач. Їх можна пропонувати з метою розширення словникового запасу учнів, особливо при засвоєнні словотворчих елементів. Ось приклади таких задач:
Користуючись текстом, з'ясуйте, яке значення мають в англійській мові суфікси -ful і -less.
До задач лексичного характеру можна віднести ребуси, кросворди та інші форми роботи творчо-пошукового характеру. У процесі розв'язання таких задач засвоюються відповідні лексичні одиниці. Такі задачі, безумовно, могли б мати велике значення як фактор розвитку учнів, проте в школі вони широко не застосовуються через брак часу та необхідність перенесення акценту на мовленнєву діяльність.
При засвоєння лексичного матеріалу з метою формування лексичних навичок іншомовного мовлення, слід вказати на особливості застосування різних лексично спрямованих вправ на різних етапах навчання.
На першому етапі переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом учителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор, зображального і предметного унаочнення. Певна частина вправ має виконуватись письмово як у класі, так і вдома.
На другому етапі зростає роль письмових вправ, особливо тих, що виконуються вдома самостійно. Поряд з умовно-комунікативними вправами використовуються некомунікативні у зв'язку з ускладненням лексичного матеріалу, що потребує використання аналітичних операцій для подолання труднощів, пов'язаних з формою, значенням та вживанням ЛО.
На третьому етапі поряд з подальшою активізацією реального словникового запасу розширюється потенціальний словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціональними словами. При цьому зростає питома вага самостійної роботи учнів з новою лексикою, удосконалюються прийоми користування двомовними словниками.
Робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної методики викладання іноземної мови – «Робота з тематичною лексикою на уроках англійської мови в загальноосвітній середній школі». Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою дали змогу зробити наступні висновки.
Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця (ЛО), яка може бути не лише словом, але й сталим словосполученням і навіть так званим "готовим" реченням (тобто таким, що не змінюється у мовленні).
У шкільному лексичному мінімумі, так само, як і в граматичному, розрізняють активний мінімум і пасивний мінімум.
Активний лексичний мінімум — це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі, а також розуміти думки інших людей при аудіюванні та читанні.
Пасивний лексичний мінімум — це та лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (при читанні).
Є чимало способів для семантизації тематичної лексики та активізації її в усному чи письмовому мовленні. Деякі теоретики та практики мови наголошують на необхідності застосування рідної мови для семантизації лексики для її кращого запам'ятовування та свідомого застосування в актах комунікації. У групах з низьким рівнем мовної підготовки, у яких, до того ж, одне-два заняття на тиждень, вчителю важко відійти від традиційної тріади минулого століття: читання - переклад - механічне заучування напам'ять застарілих і далеких від реального життя текстів, які практично переповнені термінами. Проте в групах інтенсивного вивчення англійської мови така схема не спрацьовує. Тексти учні читають в позакласний час, а на занятті йде обговорення дискусійних (проблемних, контроверсійних) питань, коментування та критичний аналіз прочитаного з проекцією на українські реалії, а також з порівнянням зарубіжного й українського досвіду ринкових перетворень.
Практично методика опрацювання та засвоєння тематичної лексики йде за такою схемою:
• усна презентація лексики, її дефініція, з'єднуваність з іншими словами, способи деривації, приклади вживання в певних зразках;
• виконання вправ, як правило із застосуванням комп'ютера, графічних опор, у яких «моделюється певний відрізок реального процесу комунікації» (заповнення пропусків у тексті, підбір визначень термінів з кількох варіантів, завершення речень, співставлення термінів та їх визначення, виявлення одного зайвого слова та інші завдання такого плану);
• моделювання мовленнєвих ситуацій з реального життя, під час програвання яких учні автоматизують вживання певної лексичної одиниці в конкретній ситуації спілкування;
• написання речень для закріплення лексики в писемному мовленні.
Отже, лексика пронизує весь курс англійської мови, і завдання вчителя - знайти такі форми й методи її подачі та опрацювання, які б зробили цей процес приємним і бажаним для учня. Перш за все, цьому сприятиме широке використання сучасних інформаційних технологій, інтерактивних методів навчання, щоб навчити учнів "чітко формулювати і висловлювати свою позицію, спілкуватися, дискутувати, сприймати й оцінювати інформацію". Не менш важливим для ефективного засвоєння лексики є створення вчителем творчої, ділової, дружньої та доброзичливої робочої обстановки на занятті, коли учень працює з творчою наснагою, з "вогником", коли всі його дії вмотивовані та підпорядковані головному - досягнути позитивного результату, показати й проявити себе, розкрити свій мовленнєвий потенціал, отримати моральне й емоційне задоволення від вирішених проблем спілкування.