Сторінка
2
Протягом усього життєвого шляху особистості сім’я є тим найближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує і визначає своєрідність її життєдіяльності, тому сім’я виступає провідним мікрофактором соціалізації особистості. Основні соціалізуючи функції сім’ї, передусім, полягають у забезпеченні фізичного та емоційного розвитку індивіда; формуванні статевої ідентифікації дитини; її розумовому розвитку та розвитку здібностей і потенційних можливостей; забезпеченні дитині почуття захищеності; формуванні ціннісних орієнтацій особистості; оволодінні дитиною основними соціальними нормами.
Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. В процесі свого розвитку сім’я набула функцій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність як соціального інституту.
Кожна сім’я відрізняється одна від одної такими основними параметрами: соціально-культурний – освітній рівень подружжя, їх участь у житті суспільства; соціально-економічний – майнові характеристики сім’ї, зайнятість подружжя у сфері суспільного виробництва; техніко-гігієнічний – умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя; демографічний – кількість членів сім’ї . Дотепер у вітчизняній науці не існує усталеної класифікації сім’ї, побудованої на певних критеріях та ознаках.
Збільшення числа розлучень і зниження народжуваності, зростання злочинності у сфері сімейно-побутових стосунків і підвищення ризику схильності дітей неврозам відбувається із-за неблагополучного психологічного, матеріального, соціального клімату в сім'ї. "На формування особи величезну роль робить внутрісімейне життя, і не лише взаємовідношення дитини і батьків, але і самих дорослих. Постійні сварки між ними, брехня, конфлікти, бійки, деспотизм сприяють зривам в нервовій діяльності дитини і невротичним стани". Ці і інші ознаки дезорганізації сім'ї свідчать про кризовий стан її розвитку на сучасному етапі і збільшенні кількості неблагополучних сімейних союзів. Саме у таких сім'ях діти найчастіше отримують серйозні психологічні травми, соціально дезадаптуються, що далеко не кращим чином позначаються на їх подальшій долі.
Поняття «неблагополучна сім'я» досить широке. Зазвичай до неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. У результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дітей.
Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, упертістю, неадекватною самооцінкою (заниженою чи завищеною), озлобленістю, невпевненістю у власних силах, недисциплінованістю, утечами з дому тощо. Усе це свідчить про те, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних і правопорушників.
Стосовно поняття «неблагополучна сім'я» існують різні погляди. Використовуються для опису її неблагополуччя терміни «функціонально-неспроможна», «сім'я у кризовій ситуації», «аморальна сім'я», «сім'я з насильством щодо членів родини», «сім'я, де є серйозні помилки і прорахунки у вихованні дітей», «конфліктна сім'я», сім'ї алкоголіків і наркоманів, сім'ї, де є засуджені чи ув'язнені. Метою яких повинно бути збереження цілісності сім'ї, захист її прав у суспільстві і прав членів сім'ї у родині. Це може бути здійснено як через примусові заходи юридичного характеру, так і через створення умов для подолання сім'єю причин і наслідків свого неблагополуччя самостійно чи за допомогою фахівців (педагогів, психологів, медиків, соціальних працівників).
Неблагополучна сім'я - це не синонім асоціальної сім'ї. Існує безліч сімей, про які з формальної точки зору нічого поганого сказати не можна, але для конкретної дитини ця сім'я буде неблагополучною, якщо в ній є чинники, що несприятливо впливають на особу дитини, посилюють його негативне емоційно - психічний стан, негативно впливають на соціальний розвиток.
Асоціальна сім'я характеризується наявністю таких проблем як алкоголізм, зневагу потребами дітей, але в теж час можна констатувати факт, що повністю дитячо-батьківські стосунки не розірвані, діти намагаються приховувати пияцтво батьків, беруть відповідальність за забезпечення сім'ї, відхід за молодшими дітьми на себе, вчаться в школі.
А так само існують сім'ї "групи ризику". Сім'ї групи ризику характеризуються слабкою здатністю членів цих сімей до аналізу того, що відбувається в сім'ї, нездатністю з цієї причини висувати цілі по поліпшенню життя сім'ї і досягати ефективних результатів.
Важливої і необхідної на всіх стадіях роботи з сім'єю групи ризику завданням являється демонстрація соціальним педагогом членам сім'ї інших форм поведінки, емоційного реагування, чим прийнято в сім'ї.
Подібні сім'ї важливо залучати до спільних (діти, батьки, члени інших сімей) емоційно насичених ігор, які роблять позиції спілкування в сім'ї рівнішими, стосунки дбайливішими, а поведінка за межами сім'ї сміливішим і заповзятливішим. Такі ігри створюють радісний настрій. Важливо добитися стану веселощів, радості.
Таким чином, душевний стан і поведінка дитини є своєрідним індикатором сімейного благополуччя. "Дефекти виховання, - вважає М. І. Буянов, - це є щонайперший і найголовніший показник неблагополуччя сім'ї".
Неблагополучні сім’ї – це сім’ї зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між подружжям, батьками і дітьми; сім’ї з алко- чи наркозалежними членами; сім’ї з низьким морально-культурним рівнем батьків; сім’ї з насильством щодо членів родини; сім’ї, де є засуджені чи ув’язнені; сім’ї, де є серйозні помилки і прорахунки у вихованні дітей.
Особливості соціалізації дитини в сім’ї обумовлені, передусім, особливостями батьківства. Це соціально-психологічний феномен, що є сукупністю знань, уявлень та переконань стосовно себе у батьківській ролі, які реалізуються у всіх проявах поведінкової складової батьківства [5].
Неблагополучна сім'я - це сім'я з низьким соціальним статусом, що не справляється з покладеними на неї функціями у будь якій із сфер життєдіяльності або декілька одночасно. Адаптивні здібності неблагополучної сім'ї істотно понижені, процес родинного виховання дитини протікає з великими труднощами, повільно і мало результативно [49].
Неблагополучною М.А. Алемаськин, В.І. Селіванов, Р.М. Капралова, І.А. Невський, З.Б. Баєрюнас, Л.С. Алексєєва, В.Д. Єрмаков вважають таку сім'ю, яка погано справляється з одним зі своїх головних завдань - вихованням дітей. Л.С. Алексєєва пояснює: "Неблагополучна сім'я - це система, в якій відсутні або діють неврегульовано вирішальні чинники родинної взаємодії" .
Л.Я. Оліференко, Т.І. Шульга, І.Ф. Дементьєва називають неблагополучною таку сім'ю, де дитині погано .
Неблагополучна сім'я – це сім'я, в якій дитя випробовує дискомфорт, стрес, зневага з боку дорослих, піддається насильству або жорстокому зверненню. Головною характеристикою такої сім'ї є відсутність любові до дитяти, турботи про нього, задоволення його потреб, захисту його прав і законних інтересів. Це можуть бути сім'ї, де жорстоко поводяться з дітьми, не займаються їх вихованням, де батьки ведуть аморальний спосіб життя, займаються експлуатацією дітей, кидають дітей, залякують їх "для їх же блага", не створюють умов для нормального розвитку і т. д. В.Д. Єрмаков додає, що в таких сім'ях "явно або скрито містяться як основна проблемна ситуація розузгодила позитивного або негативного явищ, що формуються".