Сторінка
2

Ефективність банківських програм споживчого кредитування

Доцільно функції страхового агента, експерта заставних операцій, бухгалтера, навіть менеджера з продажу авто, покласти на працівника кредитного відділу. Співпрацю банку з малими автосалонами може виконувати мобільний менеджер (працівник банку), який при повідомленні з автосалону про клієнта проводить роботу з ним на базі відділення бан­ку і виконує самостійно всі передбачені операції. Кількість зустрічей представника банку та позичальника до отримання автомобіля потрібно скоротити до мінімуму.

Отримання трьохрічного прибутку в розмірі $ 460,85 тис. можливо лише за умов гнуч­­кої роботи комерційного банку з ресурсною базою. Це складно зробити в великих системних банках, де маються значні суми вкладів. Тут депозитні відділи працюють на виконання прийнятих планів. У такій ситуації важко відмовитися від зайвої грошової маси, яку залучено на рік або два. ЇЇ потрібно розміщувати, а попит на кредитні кошти може не відповідати збільшенню обсягів вкладів.

У випадках, коли комерційним банком кошти залучаються поступово, (згідно з попитом на кредити), він може вийти на максимальну прибутковість. У такому разі доціль­ним є проведення активних операцій на міжбанківському ринку. Так формується коротко­стро­кова ресурсна базу за рахунок кредитів, отриманих від інших банків, або рефінансу­вання НБУ. Така стратегія дозволяє уникати простоювання ресурсів і використовувати їх за наявності попиту. Її активно використовували в 2003 році комерційні банки: Укрсиб­банк, Надра, Південий, Укрексімбанк, Брокбізнесбанк – в яких частка міжбан­ківських пасивів відігравала значну роль ( від 17 до 28,8 %) [2]. У таких ситуаціях великі банки, розміщуючи вільні кошти на міжбанку не використовують можливостей одержання дохо­дів від вкладень їх у комерційні кредити. А середні та малі банки затосовують кошти вели­ких банків більш ефективно.

Для порівняння розрахуємо прибутковість автокредитів, якщо комерційний банк вико­ристовує для кредитування депозити, залучені на термін один рік. Для розрахунку зали­ши­мо умовний автосалон з показниками, наведеними в таб. 1, 2, 3:

ВБ1 = ЩБ ґ СД,

де ВБ1 – вартість бази за перший рік; ЩБ – необхідна щорічна ресурсна база; СД – ставка за депозитами (8,5 % річних).

ВБ2 = (ЩБ + ЩБ – ЩП1) ґ СД,

де ВБ2 – вартість бази за другий рік; ЩП1 – щорічні погашення позичальниками основ­ного боргу в перший рік.

ВБ3 = (РБ2 + ЩБ – ЩП2) ґ СД,

де ВБ3 – вартість бази за третій рік; РБ2 – сформована ресурсна база за два роки; ЩП2 – щорічні погашення позичальниками основного боргу в другий рік.

ВБ1 = 1 612,8 ґ 0,085 = $ 137,08 тис.

ВБ2 = (1612,8 + 1612,8 – 239,53) ґ 0,085 = $ 253,81 тис.

ВБ3 = (3 225,6 + 1 612,8 – 691,69) ґ 0,085 = $ 352,47 тис.

Загальна вартість ресурсної бази за три роки :

ВБ1 + ВБ2 + ВБ3 = $743.36 тис.

За таких умов прибутковість програми „Авто в кредит” по даному автосалону за три роки складатиме: (126,43 + 360,55 + 593,24) – 743,36 = $ 336,86 тис., що на $ 123,99 тис. мен­ше, ніж при використанні ресурсів на один місяць згідно з розрахунками, наведеними в таб. 1, 2, 3. На сьогодні питання недоотримання значних прибутків від нераціонального вико­ристання кредитних ресурсів існує. У першому кварталі 2004 року значно збільши­лися обсяги вкладів населення, відповідно і витрати з їх обслуговування. При цьому не від­бувається адекватного збільшення кредитних портфелів і банки мають профіцит ліквід­ності. Це означає, що більша частина високоліквідних активів не працює і має незначний рівень дохідності. Наприклад, в Укрсоцбанку приблизно 28 % активів знаходяться в гра­фі високоліквідних, по яких недоотримуються доходи разом зі збільшенням витрат [3].

Питання щодо валюти кредиту дуже важливе і для позичальника, і для банківської установи. Вартість кредиту в валюті приваблює позичальників більш низькими відсот­ками. Банкам потрібно вигідно розмістити і валютні, і „гривневі” ресурси. Тому і банки, і позичальники завжди знаходяться в пошуку оптимальних схем кредитування.

Розглянемо це питання на прикладі придбання автомобіля в кредит. Позичальник ба­жає купити автомобіль вартістю 50 000 грн. на п’ять років з початковим внеском 10 000 грн (20 %). Відсоткова ставка для кредиту в валюті установлена банком у розмірі 15 % річ­них (сума кредиту $ 7504). Для кредиту в національній валюті 22 % річних (сума кре­ди­ту 40 000 грн). Як правило, позичальник намагається установити, яка сума подорож­чання автомобіля очікує його в разі оформлення кредиту в тій або іншій валюті. Виявляєть­ся, що надання кредиту (за визначеними умовами) в доларах США при курсі $ 1/5,33UAH призведе до подорожчання авто за п’ять років (врахуємо тільки нараховані відсотки) на $3 252 або 17 333,00 грн за курсом. Це 34,66 % від його вартості.

У разі оформлення кредиту в національній валюті позичальнику необхідно сплатити за п’ять років 26 837,00 грн або $ 5 035 відсотків, що призведе до подорожчання автомобіля на 53,67 %. Таким чином, оформлюючи кредит у валюті, позичальник може заощадити: (26 837,00 – 17 333,00) = 9 504,00 грн або ($ 5035 – $ 3252) = $ 1783.

У разі зростання курсу долара буде така ситуація:

Позичальник, оформлюючи кредит у доларах США (при курсі $ 1/5,33UAH), повинен погасити позику та відсотки ($ 7504 + $ 3208) у розмірі 10 712 $ – це 57 094,96 грн. У разі підвищення курсу долара в середньому до 6,00 грн за $ 1, позичальник буде винен банку вже 64 272 грн. Тобто 64 272 – 57 094 = 7 181 грн. Таким чином, початкова перевага в 9 504,00 грн зменшується до (9 504,00 – 7 181) = 2 323 грн. При такому розрахунку влас­ник автомобіля все ж одержує дохід. Але якщо рівень долара досягне рівня євро валюти (скажімо 6,3 грн за 1 $), тоді ситуація буде протилежною. Замість заощадження 9 504,00 грн клієнт банку втрачає 887,00 грн порівняно з тими, хто оформив кредит у національній валюті. Не важко підрахувати, які втрати будуть у разі збільшення курсу долара до 6,8 грн.

Але ситуація може бути іншою в разі здешевлення валюти кредиту. У такому випадку вже банки недотримують певну частину нарахованих доходів. Розглянемо середній комерційний банк, що надає щорічно близько 10 тис. позик на придбання автомобілів. Робочий курс при наданні валютних позик – „Bid” – курс купівлі. Курс „Bid”, по суті, є конвертаційним курсом. У касі позичальник конвертує суму кредитного ліміту в гривню і зараховує його на свій поточний рахунок. З цього рахунка сума кредиту перераховується продавцю.

Розглянемо варіант з прив’язкою до цього курсу. При оформленні кредитів протягом 2003 року середній курс „Bid” складав $ 1/5,37UAH. Середня сума кредитів досягала $ 4,5 тис., термін погашення – 3 роки, відсоткова ставка – 14 % річних. Середні річні дохо­ди при погашенні за схемою „ануїтет” від однієї позики становили $ 347. Це складає 1 856,45 грн. А від надання 10 тис. позик – $ 3,47 млн або 18,63 млн грн. У разі зменшення курсу „Bid” до 5,3 фактичні доходи комерційного банку можуть зменшитися до 18,39 млн грн, тобто на 240 тис. грн. Це зменшення дохідності кредитних операцій на 1,29 %. Таким чином, можна вважати, що банк надавав позики не під 14 % річних, а під 12,71 %. Враховуючи, що залучення пасивів під таке кредитування формується з вкладів населення під 8–9 % річних, недоотримання 1,29 % з 5–6 % можливих можна вважати помітними втратами.