Сторінка
2

Проблеми морально-етичного виховання молоді

Ш. Амонашвілі зазначає, що принцип гуманності вимагає від людини дотримуватись таких вимог: гуманно ставитися до іншої людини; поважати її права; доводити до свідомості конкретну мету спільної діяльності; не принижувати честь та гідність; поважати право людини бути індивідуально неповторною.

Відповідальність як морально-етична якість характеризується здатністю суб'єкта до контролю над діяльністю й самоконтролю згідно із суспільно припустимими нормами та правилами. У роботах В. Оржеховської підкреслюється, що істотний вплив на прийняття відповідальності за успіх чи невдачу спільної діяльності групи людей, здійснює їх згуртованість, близькість ціннісних орієнтацій, емоційна ідентифікація.

М. Боришевський пише: «Для відповідальної людини властива висока вольова регуляція дій, така людина здатна осмислювати й з урахуванням можливих наслідків обирати той або інший варіант поведінки.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень показав, що для моральної людини важливого значення набуває сумлінність. Страх перед зовнішнім покаранням не може бути джерелом моральної поведінки, проте сумлінність допомагає дотримуватись суспільно моральних вимог заради власної гідності. Сумлінність розкриває духовну силу людини. Із сумлінністю пов'язується порядність особистості. Як морально-етична якість порядність характеризується прагненням дотримуватись суспільних норм поведінки, знаходити спільну мову та інтереси з різними людьми, виявляти повагу до думок та прагнень інших членів суспільства.

Серед морально-етичних якостей дослідники виділяють справедливість як здатність особистості швидко зорієнтуватися в непередбаченій ситуації, уважно, терпляче й доброзичливо вислухати думку інших, зважити на всі позитивні й негативні фактори.

Справедливість — це не тільки вміння вислухати іншу людину, але й прагнення об’єктивно оцінити її дії, вчинки, навіть якщо внаслідок цього доведеться змінювати свою власну думку.

Досліджуючи особливості вияву справедливості в поведінці, М. Боришевський звертає увагу на повагу особистості до себе та інших людей. Якщо справедливість відображає готовність критично оцінити свої наміри, плани, дії, відмовитися від недоцільного рішення, то повага до себе та інших передбачає уміння підтримати свій авторитет, зважити на думку й авторитет іншої людини. Особистість, яка поважає себе та інших людей, розуміє мотиви їх вчинків і поведінки.

Як зазначає Г. Нікіфоров, перше правило, якого необхідно дотримуватись, виявляючи повагу до себе та інших, закликає говорити мовою партнера, мова повинна бути зрозуміла всім суб'єктам спілкування. При цьому важливого значення набуває культура мовлення.

Така культура передбачає вживання правильних виразів, чіткість вимови, позбавлення мови від зайвих слів.

Ефективне спілкування та взаємодія в суспільстві неможливі без підкреслення значимості партнера, прояву поваги до нього. Це один із найважливіших, фундаментальних принципів конструктивної особистісної взаємодії. Така позиція заснована на тактовності, обумовленої потребою в повазі та визнанні переваг іншої людини. В. Оржеховська підкреслює: «Тактовна людина якщо й укаже на помилку партнерові, проте зробить це не з метою принизити іншу особистість, а віднайти правильний шлях розв'язання нагальної проблеми». Тактовність відображає повагу до іншої людини, намагання ненав'язливо допомогти їй у розв'язанні складних завдань.

Дослідники зазначають, що тактовність значною мірою обумовлюється внутрішньою культурою особистості. Тактовність вимагає прояву культури поведінки й поваги до інтересів, проблем партнера. Культура поведінки та мовлення характеризує вміння й навички спілкування з людьми різного рівня соціально-психологічного розвитку, що мають різний життєвий і професійний досвід. Культурні люди мають яскраво виражену орієнтацію на цінності суспільної моралі. Багатство й різноманітність життєвого досвіду людини, як правило, позитивно позначається на культурі її мовлення та поведінки. Така культура виявляється в тактовному тоні висловлювань і реакцій на дії партнера по спілкуванню, у правильному розумінні інших людей та ефективній взаємодії з ними.

Таким чином, вивчення психологічної характеристики морально-етичних якостей особистості дозволило виділити їх моральну спрямованість вчинків або поведінки особистості. Означені якості характеризуються здатністю людини дотримуватись суспільно-моральних норм і принципів за несприятливих обставин життєвих перешкод, надавати перевагу морально належному перед аморальною спокусою.

Отже, зміст морального виховання становлять такі якості особистості: гуманність, доброта, чесність, працелюбність, повага до батьків, людей взагалі, чуйність, милосердя, дисциплінованість, совісність, доброзичливість, національна гідність, скромність, справедливість, почуття колективізму, інтелігентність, почуття патріотизму, інтернаціоналізму, материнства, екологічна і правова культура.

Ввічливість - шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємностей іншим, готовність прийти на допомогу.

Уважність - чуйність щодо старших і молодших, готовність допомогти людям, які тебе оточують.

Скромність - відсутність прагнення виділятися у колективі зовнішнім виглядом, поведінкою, похизуватися успіхами, стриманість, простота.

Тактовність - розуміння стану іншої людини, її переживань, прагнень, вміння не нав'язувати свою думку, знайти потрібний тон у спілкуванні.

Чуйність - чутливість, щире ставлення до інших, допомога з власної ініціативи, вміння зрозуміти настрій іншого, відвернути від неприємних думок.

Делікатність - особлива м'якість у спілкуванні, допомогти вийти із даної ситуації, не підкреслюючи своєї зверхності.

Моральні основи культури поведінки в колективі: своєчасне і точне виконання вимог колективу, повага до своїх друзів, скромність в оцінці свого внеску в загальну справу.

Пунктуальність і відповідальність - своєчасне і точне виконання своїх обов'язків, доручень, точність у справах, бережливе ставлення до часу інших, розумне використання кожної хвилини, сумлінність, звичка доводити розпочату справу до кінця.

Дисциплінованість і організованість - виконання правил учнів на уроках, під час перерви, в громадській діяльності, швидке й точне виконання розпоряджень учителів, вміння спокійно вислуховувати зауваження, швидко виправляти недоліки, організованість у виконанні-доручень.

Культура взаємин у праці: вміння узгоджувати свої дії з діями інших, утримування в чистоті робоче місце, допомога товаришам, бережливе ставлення до результатів праці своєї та інших.

Культура мовлення: ясність, виразність, вживання ввічливих слів, спокійні інтонації, міміка, жести, що супроводять мовлення, вміння уважно слухати співрозмовника, прагнення до збагачення словникового запасу.

Культура зовнішнього вигляду: охайність, акуратність в одязі й зачісці, зібраність і підтягнутість, естетика жестів, поз і ходи, наявність хорошого смаку.

Провідні якості моральності формуються в ранньому дитячому віці на основі так званого "соціального успадкування". Вирішальну роль у цьому процесі мають відіграти батьки: їх власна поведінка на засадах високої моральності, цілеспрямований вплив на особистість дитини і закладають основи моральних чеснот особистості.