Сторінка
3
Виховання - це особлива мудрість. Виховуючи дитину, батькам доводиться багато чим жертвувати. Які ж батьківські жертви підуть на користь дитині? Жертвувати слід недоліками свого характеру, щоб не давати дітям поганого прикладу. Обов’язково потрібно відмовитися від шкідливих звичок: куріння, вживання алкоголю, адже дитина не повинна думати, що це нормально.
Дорослий повинен бути другом для підлітка, але особливим, - другом - приятелем, другом - наставником. Його завдання - допомогти дитині пізнати себе, оцінити свої здібності і можливості, знайти своє місце в світі дорослих. Підлітки багато чого довіряють дорослим, якщо відчувають прихильність з їхнього боку, байдужість дорослих вони сприймають боляче. Відсутність взаємної довіри не лише ображає, а й завдає значної шкоди їх морально - духовному розвитку. Наявність дорослого друга є найважливішою умовою нормального розвитку, гармонійного становлення особистості.
Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. Зміст такої співпраці може бути різним. Підліток може допомагати батькам по господарству, навіть радити їм у певних справах, а дорослі мають дослухатися до його думки. Старший може залучити його до справ, якими він зайнятий. Така спільна діяльність породжує спільність переживань, почуттів, настроїв, намірів, полегшує контакт із підлітком, зумовлює емоційну та духовну близкість. У ній дитина пізнає складний внутрішній світ дорослих, глибину думок і переживань, вчиться турботливому ставленню до людей.
Дорослий, який за будь - яких обставин готовий бути поряд із підлітком, сприймати його таким, яким він є, вчасно приходити йому на допомогу, турбуватися про гармонійний розвиток його особистості, виховання моральних якостей, спільно з ним аналізувати вчинки і стосунки людей, критично ставитися до себе та своїх дій, виконує неоціненну роль у процесі адаптації підлітка до нової соціальної ролі, в його самопізнанні і пізнанні світу, в соціальному й особистісному самоутвердженні та самовираженні.
ідеал підлітковий вік особистість
У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками батьків і своїми. Підліток зауважує їхні прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі визнають свої помилки, він щиро їм вибачає.
Беручи до уваги особливості підліткового віку, можна зробити висновок, що батьки підлітка мають бути терплячими, уважними до своєї дитини, чуйними, але не докучливими і тим паче не байдужими. У очах підлітка вони мають уособлювати його ідеал, щоб раз і назавжди не зіпсувати відносини з дитиною.
Інша мала група, яка, як і сім’я, має неабиякий вплив на навчання, виховання та всебічний розвиток підлітка, - це клас, у якому він вчиться. Головною, можна сказати - визначною постаттю у цій групі є особа вчителя.
Щоб бути для дитини не тільки джерелом знань, а й другом, наставником, людиною, до якої можна звернутись у скрутну хвилину, вчитель має докласти чимало зусиль, якщо хоче завоювати прихильність та довіру особистості важкого підліткового віку. Викладач має вміти "подати себе", завоювати авторитет. Найкраще це зробити, показуючи свою повагу до кожного учня як особистості з власними думками, поглядами та сприйняттям світу. Незайвим буде продемонструвати свою обізнаність і у власному предметі викладання. Учні зазвичай підсвідомо з повагою ставляться до людей, які є справжніми професіоналами. Педагог повинен пам'ятати, що кожна дитина неповторна, а тому порівнювати чи міряти всіх за одним еталоном не слід. Особливо неприпустимим є прояви незадоволення результатами роботи учня перед іншими учнями, докір, звинувачення у невмінні тощо. В учнівському колективі необхідно дбати про позитивні емоції дітей, атмосферу доброзичливості, радісного світосприймання, дружби у класі, довіри, взаємоповаги, взаємодопомоги. Тільки згуртувавши учнів у дружний і працездатний колектив, можна успішно здійснювати їх навчання та виховання.
Починаючи з підліткового віку, соціальна ситуація розвитку дітей характеризується разючою зміною орієнтирів. Із цього часу школяра надзвичайно хвилює, що про нього думають товариші, як вони оцінюють події, що відбуваються у світі. Хлопчики й дівчатка в цьому віці особливо пильно придивляються до однолітків, порівнюють себе з ними, намагаються відповісти на життєво вагомі запитання: "Який я?", "Чи не гірший за інших?". Дуже важливо для підлітка - виправдати сподівання друзів і в жодному разі не бути гіршим за них. Думка "Я в усьому поступаюсь друзям" сприймається як трагедія. Звідси виникає потреба самоствердження, самореалізації, яка за несприятливих умов набуває гострих, конфліктних, інколи антисоціальних форм. Тому одне з найважливіших педагогічних завдань у роботі з дітьми "складного віку", яке успішно реалізують досвідчені педагоги, - організувати найрізноманітнішу діяльність, де б кожен зміг проявити свої найкращі нахили, заслужити повагу товаришів.
Сучасні діти потребують різноманітної діяльності. Щоб виховний захід був ефективним і учні усвідомили його ідеї, важливо відчути, визначити ступінь їх підготовленості до сприйняття пропонованих їм моральних, правових, естетичних та інших норм, положень, понять. Якщо вони вже відомі учням, ураховують їх розуміння, погляди на них, щоби внести потрібні корективи.
Протягом підліткового віку діти неоднаково сприймають учителя (а отже, і його позиції). Беззастережний авторитет, який має вчитель у школяра молодших класів, у підлітковому віці піддається критиці. Слово вчителя перевіряється його ставленням до справи, моральні тенденції - учинками та стосунками з колегами та учнями, здатністю жити чесно, розв'язувати повсякденні проблеми справедливо. Викладач отримає авторитет, якщо зможе стати старшим товаришем і зуміє увійти в референтне середовище учнів.
Якщо в сім'ї, школі, особистість відчула себе замкнутою, обмеженою рамками обов'язків і соціальних очікувань, залежною від батьків, педагогів, вона починає шукати однодумців за межами школи та сім’ї.
Участь в неформальних групах компенсує відсутність особистої незалежності.
Субкультура - це система норм, цінностей, настанов, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею. Субкультура є своєрідним компенсаційним механізмом, який знижує тиск масової, глобальної культури на особистість. Молодіжна субкультура - це культура певного молодого покоління, що має спільний стиль життя, поведінки, групові норми, цінності та стереотипи. Субкультура реалізується групами молоді. Криза суспільства веде до утворення нових молодіжних субкультур, які мають свій зміст і спрямованість. Незадоволеність життям, нездатність суспільства задовольнити не тільки матеріальні, а й духовні потреби підлітків, молоді, приймати їх такими, якими вони є. Соціально-економічні та політичні негаразди стимулюють розвиток протестних настроїв. Криза сімейного виховання, яка привела до пригнічення індивідуальності та ініціативності підлітка. І як наслідок, вона привела з одного боку - до соціального і культурного інфантилізму, а з іншого - до прагматизму і соціальної дезадаптованості. Агресивний, жорстокий стиль виховання породжує агресивну молодь. Молодь не може пробачити ні вихователям, ні суспільству вихованої у неї з дитинства орієнтації на послушних, безініціативних виконавців в ущерб самостійності, ініціативності, незалежності. Батьки часто підозрюють підлітка в тому, що його дії завжди антисоціальні. Але в більшості випадків вони природні: завести друга, компанію, яка забезпечить спілкування і хоч би мінімальний захист, знайти дівчину, самоствердитися - узаконити в очах оточуючих сам факт свого перебування на Землі. А неформальне об'єднання - лише спосіб досягнення цих цілей. Дорослі не враховують вікових особливостей підлітків та молоді. У складний період переходу від дитинства до зрілості виникає багато проблем, які підлітки не можуть розв'язати, опираючись на власний досвід чи досвід дорослих. їм необхідна група ровесників, які зіткнулися з такими ж проблемами, мають такі ж цінності і ідеали.