Сторінка
6

Методика організації навчання учнів на уроках технічної праці на матеріалі вивчення теми «Екскурсії на підприємство»

• вимоги професії до індивідуа­льно-психологічних особливостей спеціаліста, де вказуються добова біоритміка та нейродинаміка, психомоторика (рухові дії, їх сила, темп, швидкість, точність, ритм, коорди­нація рухів), сенсорно-перцептивні особливості сприймання (сприй­мання предмета, швидкість реакції на подразники), особливості різно­видів пам'яті, уваги, мислення, уяви та мовлення, інтелектуального роз­витку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців;

• відомості про підготовку кад­рів: типи навчальних закладів, тер­міни та форми навчання, необхід­ний рівень загальноосвітньої підго­товки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця.

Ознайомлювати учнів з професіограмами у повному обсязі доціль­но у 8 — 9 класах. У школі їх можна гарно оформити у вигляді катало­гів професій за їх типами, стендів-вертушок, з фотокартками робочо­го місця даної професії тощо та ви­ставити в куточку профорієнтації в шкільній майстерні чи кабінеті на видному й доступному для учнів місці.

Професіографічна інформація про різні спеціальності не може бу­ти шаблонною і залежить від актуа­льності й характеру професії, від перспективності й потреби в кадрах працівників даної професії в місті, районі, області і навіть від наявнос­ті конкретного матеріалу з даної про­фесії. Тому в деяких випадках на­водяться історичні відомості про професію, в іншому — дається ха­рактеристика санітарно-гігієнічних умов праці тощо. Ставлення підліт­ків 10 — 15 років до праці часто за­лежить від того, як вони ставлять­ся до конкретної людини — пред­ставника даної професії. Отож, для виховання поваги до людей праці і масових професій велике значення мають конкретні приклади із жит­тя новаторів підприємства даного міста.

У підлітків 5 — 9 класів інтерес до професії під впливом різних внут­рішніх факторів часто і швидко змі­нюється. Іноді вони невірно уявля­ють зміст праці і перспективи вдо­сконалення масових професій; неправильно оцінюють свої можли­вості; ігнорують психофізіологічні особливості, часто переоцінюють свої сили. Мало хто з них цікавить­ся своєю майбутньою професією, ще менше вони беруть участь у тех­нічних та інших гуртках, спеціаль­них школах тощо. Із цього випли­ває, що в профорієнтаційній робо­ті з учнями цього віку слід приділяти велику увагу виявленню і розвитку у них стійкого інтересу до визначе­ного виду трудової діяльності, який відповідає їхнім нахилам та індиві­дуально-типологічним особливос­тям, стану здоров'я і психофізіоло­гічним даним. Значну увагу треба приділяти також вихованню в учнів інтересу до тих професій, які по­трібні в даний час країні, розкрива­ючи при цьому позитивні та нега­тивні сторони професії. Цьому сприяє вивчення курсу «Основи вибору про­фесії». Однак він не вирішує всіх проблем професійного самовизна­чення школярів.

Основною формою організації профорієнтаційної роботи в проце­сі трудового навчання є заняття з класом чи групою в навчальних шкільних майстернях або кабінетах обслуговуючої праці. На будь-якому занятті і з будь-якої теми можна і потрібно подавати профорієнтацій­ний матеріал, використовуючи такі методи як: розповідь, короткі лекції, бесіди, демонстрування відеофільму чи кінофільму, прослуховування фонограм, виробничі ілюстрації, завдання і вправи з практичним і виробничим змістом, повідомлен­ня учнів тощо. Вибір методу зале­жить від типу заняття, вікових особ­ливостей учнів, наявності потрібно­го матеріалу та інших умов.

У 5 —7 класах поширеним ме­тодом є розповідь, пояснення з ви­користанням різноманітної наоч­ності: демонстрування діа-, відео- і кінофільмів, готових об'єктів пра­ці й різних промислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Ознайомлення з тією чи іншою про­фесією, пов'язаного з темою окре­мого заняття або цілого розділу про­грами, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, його за­кріплення, на вступному інструк­тажі до лабораторної чи практич­ної роботи, в процесі самостійної діяльності учнів або на заключно­му інструктажі.

Найпоширенішими методами у 5 — 9 класах є бесіда з профорієнта­ції, повідомлення про професії, написання професіографічних рефе­ратів, проведення професіографіч­них досліджень учнями. Важливим при цьому є те, що отримана таким чином інформація більше переко­нує, поглиблює потребо-мотивацій-ну сферу особистості учня, суттєво впливає на його самовизначення і самооцінку в процесі подальшої профконсультації та профвідбору.

Бесіда завжди повинна бути ло­гічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається, і готу­ється заздалегідь за визначеним пла­ном, що відображає структуру лрофесіограми або окремі її складові частини. Учням дається завдання: зібрати інформацію з даної профе­сії на підприємстві, в організації, на фірмі, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джере­ла, виступи по радіо і передачі те­лебачення тощо. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, оскільки учні є не тільки слухачами, а й ак­тивними учасниками, які пізнали деякі секрети певної професії. Під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про профе­сію, зацікавитись нею, тому її слід проводити зрозумілою чіткою мо­вою, образно, емоційно, з підкріп­ленням окремих положень прикла­дами з життя. Важливо у процесі бе­сіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, пока­зувати фотографії, демонструвати різні прийоми роботи, які розкри­вають найбільш привабливі сторо­ни даної професії. Потрібно підкрес­лювати творчий характер праці в да­ній сфері діяльності.

Такі бесіди про професії продов­жуються і на лабораторно-практич­них і практичних заняттях у вигля­ді коротких профорієнтаційних ко­ментарів. Важливо відмітити, в якій професійній діяльності застосову­ються операції, які виконують учні на даному занятті чи в процесі про­дуктивної праці, які знання, вмін­ня та навички потрібні робітникам даної спеціальності. На заключно­му занятті в кінці навчального ро­ку проводиться підсумкова бесіда, на яку можуть бути запрошені ви­пускники школи, які успішно пра­цюють за обраною спеціальністю. Таким чином, бесіда не є «чистим» методом, а використовується в поєд­нанні з іншими методами і прийо­мами профорієнтаційної роботи вчи­теля з учнями. Під час її проведення бажано використовувати аудіо­візуальні засоби (телебачення, маг­нітофони, діафільми, відеофільми та кінофільми), а також стенд-професіограму даної професії, яка ви­конує роль плану бесіди.

До бесіди слід готуватися зазда­легідь, як відмічалось раніше, за ви­значеним планом. Нижче наводи­мо примірний план бесіди:

1. Ознайомлення з історією ви­никнення і розвитку даної професії.

2. Основний зміст професії: що роблять люди даної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємств, фірм міста, району в цій професії.

3. Матеріали та знаряддя праці, які використовуються в даній тру­довій діяльності.

4. Умови праці.

5. Загальнотрудові, загальнотехнічні й спеціальні знання, вміння і навички, якими повинен володіти працівник даної професії.

6. Психофізіологічні вимоги про­фесії до людини.