Сторінка
6
Педагогічні рекомендації по організації самостійної роботи під час уроку виробничого навчання
Експериментальні дослідження підтверджують, що самостійна робота учнів ПТНЗ у процесі навчання є основним засобом виявлення і розвитку в них творчих здібностей і обдарованості, підготовки їх до практичної діяльності. Залежно від підготовленості учнів педагог щоразу повинен сам визначати послідовність і насиченість самостійної роботи, проявити свою творчість та ініціативу. В міру навчання учнів зростає рівень їх знань і пізнавальні можливості. Навчальний процес розкривається все повніше й глибше. У зв’язку з цим і види самостійної роботи поступово ускладнюються, але треба також пам’ятати, що самостійна робота не самоціль, а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності.
Самостійна робота учня є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.
Мета самостійної роботи учнів ПТНЗ будівельного профілю: набуття додаткових знань, перевірка отриманих знань на практиці, вироблення фахових та дослідницьких вмінь та навичок.
Зміст самостійної роботи учня над конкретною дисципліною визначають навчальна програма дисципліни, методичні матеріали, завдання та вказівки педагога.
Самостійну робота учня забезпечує система навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум, навчально-методичний комплекс дисципліни тощо.
За результатами нашого експерименту ми розробили низку рекомендацій щодо якісного використання самостійної роботи учнів ПТНЗ будівельного профілю.
1. Методичні матеріали для самостійної роботи учнів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку учня.
2. Для самостійної роботи також рекомендують відповідну наукову та фахову монографічну і періодичну літературу.
3. Самостійну роботу над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни учні повинні виконувати у бібліотеці професійно-технічного навчального закладу, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах.
4. У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу учня до потрібних дидактичних засобів. Графік самостійної роботи доводять до відома учнів на початку поточного семестру.
5. При організації самостійної роботи учнів з використанням складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до інформації (наприклад, комп’ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця.
6. Самостійну роботу учнів має організовувати педагог через систему домашніх завдань, виконання яких має оцінювати викладач, і ця оцінка має входити до семестрової оцінки учня.
7. Завдання самостійної роботи учні мають виконувати індивідуально або групою по 2-5 осіб.
8. Види завдань для самостійної роботи учнів залежать від особливостей курсу або спецкурсу.
Це можуть бути:
реферування наукової літератури; пошук наукової літератури за певною темою; розв’язування задач; написання есе;
розв’язування проблем; виконання певної практичної роботи; аналіз ситуаційних вправ;
створення ситуаційних вправ; опрацювання певного матеріалу за навчальною літературою та створення структурної (візуальної) схеми прочитаного матеріалу.
Реферування наукової літератури полягає у тому, що викладач пропонує учням наукову літературу (книгу, її розділи, декілька книжок, наукові статті тощо) і учні самостійно їх опрацьовують і представляють короткий звіт у вигляді невеликого реферату (2-3 стор.) про свої враження від прочитаного. Реферат варто пропонувати робити писаним, а не друкованим на комп’ютері, щоб запобігти запозичення з системи Internet.
Пошук наукової літератури за певною темою.
Викладач готує теми за курсом або його частиною та подає їх учням, які мають в бібліотеці та в системі Internet підібрати адекватну літературу. Варто визначити певну кількість позицій або провести змагання, хто знайде більше літературних джерел,перший варіант доцільно використовувати, якщо учні шукають літературу за індивідуально визначеними темами, другий – коли подана одна тема для всіх учнів.
Розв’язування задач. Викладач підбирає (розробляє) задачі за певними розділом курсу і пропонує їх розв’язати у письмовому вигляді. Залежно від складності та обсягу роботи над конкретним завданням можна пропонувати одну або декілька задач кожному учню, або групі учнів (2-5 осіб). Звітувати про розв’язання учні можуть письмово або (що ефективніше) на практичному занятті перед загальною групою учнів. Можна давати всім учням однакові задачі і порівнювати, як кожен учень (група) їх розв’язала. Можна кожному учню (групі) дати різні задачі.
В такому випадку обговорення розв’язання задач доцільно проводити на практичному занятті перед загальною групою учнів, щоб всі учні отримали більше інформації.
Есе (реферат). Викладач визначає тему або індивідуальні теми для есе. Теми для есе варто давати проблемні, пропонувати учням писати своє власне бачення і не послуговуватися навчальною або науковою літературою. Відповідно варто пропонувати писати есе від руки, а не друкувати на комп’ютері, щоб запобігти запозиченням з системи Internet.
Підготовка есе ( реферату) по одному з питань програми (на вибір учня) є самостійною домашньою письмовою роботою. Критерієм оцінки есе є такі його параметри:
виразно сформульована проблема;
обґрунтування її актуальності; короткий огляд літературних джерел та поглядів різних (кількох) авторів на суть проблеми;
логічна послідовність та аргументованість викладу змісту есе;
наявність власної (авторської) позиції;
пов`язаність змісту есе із сучасними українськими реаліями (практичними чи теоретичними);
наявність висновку і посилань на джерела.
Не зараховуються есе, які є плагіатом, або передруком текстів з підручника чи Інтернету.
Розв’язування проблем. Викладач пропонує учням проблемну ситуацію. Вони мають сформулювати проблему, перевести її в задачу та розв’язати. Організовувати цю роботу можна аналогічно до розв’язування задач.
Виконання певної практичної роботи. Відповідно до курсу або спецкурсу учні отримують практичне завдання, виконують його і подають короткий письмовий звіт або відповідний результат роботи викладачу.
Аналіз ситуаційних вправ.
Викладач розробляє (підбирає ) ситуаційні вправи за певними розділом курсу і пропонує учням їх розв’язати у письмовому вигляді. Залежно від складності та обсягу роботи можна пропонувати аналіз ситуаційного завданням окремо кожному учню, або групі учнів (2-5 осіб). Звітувати про аналіз ситуаційної вправи учні можуть письмово або (що ефективніше) на практичному занятті перед загальною групою учнів. Можна давати всім учням однакові ситуаційні вправи і порівнювати, як кожен учень (група) їх розв’язала. Можна кожному учню (групі) дати різні ситуаційні вправи. Обговорення аналізу ситуаційних вправ доцільно проводити на практичному занятті перед загальною групою учнів, щоб всі учні брали участь у роботі. Коли всі учні аналізували одну ситуаційну вправу доцільно провести дискусію за результатами її аналізу.