Сторінка
6

Корекція заїкання у школярів

Г.А. Волкова вважає, що працюючи з дітьми дошкільного віку, які відвідують логопедичний дитячий садок, заїкання необхідно усувати в ігровій діяльності. Автор відмічає, що саме ігрова діяльність дозволяє створити різноманітні ситуації, які відображають реальні події у взаєминах між людьми. Участь в різноманітних ігрових ситуаціях, виконання ролей від другорядних до головних виховує у заїкуватих необхідні якості особистості. В процесі диференційованого використання ігрової діяльності відбувається корекція особистісних відхилень дітей із звїканням і на цій основі проходить виховання їхнього мовлення.

А.Я. Яструбова пропонує направляти роботу над інтонацією на розвиток уміння вслухуватися в чуже мовлення і передавати в своєму мовленні відповідну інтонацію. Виразне мовлення вимагає від заїкуватого уміння володіти різними мовленнєвим темпом і модуляціями голосу. На початкових етапах корекції дитина має труднощі в перенесенні сформованої на заняттях навичкм правильної комунікації, тому потрібен поступовий шлях оволодіння заїкуватими різним темпом мовлення.

В процесі корекції заїкання провідна роль належить тренуванням, направленим на вироблення нового стереотипу мовлення. Робота проводиться з використанням різноманітних технічних засобів. В педагогічній практиці використовується метод біологічного оборотного зв‘язку. Цей метод базується на основі механізмів саморегуляції організму і веде до встановлення в центральній нервовій системі нових, необхідних для досягнення бажаного ефекту функціональних зв‘язків, які закріплюються в процесі навчання. За допомогою цього методу особа із звїканням получає можливість самостійно контролювати і регулювати окремі параметри своїх функцій (дихання, голосоутворення та ін.). Цей метод оснований на переробці мовленнєвого сигналу в зоровий образ, ефективно застосовується в процесі комплексної реабілітації заїкання і позитивно впливає на процес утворення правильного мовлення.

Розглядаючи комплексний вплив на заїкуватих як сукупність логопедичної і психотерапевтичної роботи В. Шкловський логопедичну роботу поділяє на дві частини: підготовчу та активне тренування плавного і злитого мовлення. У першу чергу включається:

1) корекція дихання, регістру і тембру голосу;

2) вироблення правильного ритму і темпу мовлення;

3) оволодіння “еталонами”, “формулами” мовлення;

4) виявлення потенційних мовленнєвих можливостей заїкуватих.

Нормалізація у хворого мовленнєвого дихання і голосу, темпу мовлення, оволодіння “еталонами” – усе це є основою для наступної сугестивної і раціональної психотерапії.

У другій частині логопедичної роботи закріплюються навички злитного мовлення до його автоматизації; заїкуваті навчаються різним прийомам , які допомагають подолати мовленнєві труднощі, які виникають, зміцнюється впевненість у своїх силах. Плавне, злитне мовлення досягається вправами в проголошенні ряду голосових звуків, потім цифр, окремих фраз. У випадках, коли не вдається досягти повної нормалізації мовлення, впроваджуються вправи на мовлення разом з логопедом та відображене мовлення. Логопедична робота проводиться поряд з активною сугестивною психотерапією.

Мовленнєвим заняттям протягом дня слід приділяти не менше 3-4 годин (кожне заняття по 10-45 хвилин, мовленнєвого тренування).

Психотерапевтична робота на етапі перебудови патологічних мовленнєвих навичок і порушених відносин особистості має важливе значення й різні форми. Раціональна психотерапія виражається у вигляді індивідуальних і колективних бесід. Вона допомагає пояснити хворому причини заїкуватості, розкриває значення і необхідність активного ставлення і цілеспрямованості для успішного лікування заїкуватості.

Самонавіювання – не пасивне промовляння формул, а активне промовляння формул, а активне прагнення добре говорити. Воно проводиться 2-3 рази на день. Хворий повинен вміти викликати уявлення про те, як він добре розмовляє, без заїкуватості: вдома, у навчальному закладі, та в інших ситуаціях. Особливо важливий сеанс самонавіювання перед сном.

На етапі закріплення досягнутих результатів (він продовжується місяць) проводиться тренування мовлення у звичайних для хворого життєвих обставинах. Подолання мовленнєвих труднощів у повсякденному житті, виховання мовленнєвої активності і зміцнення у свідомості віри в можливість самостійно справитися з труднощами мовлення в найважчих ситуаціях – основний зміст третього, заключного етапу лікування заїкуватості.

Велике значення на даний час в комплексному подоланні заїкання має бібліотерапія, вона в підлітковому віці залишає глибокий слід, допомагає підліткам у формуванні особистості.

Проведення так званих функціональних тренувань у процесі шкільного уроку, відвідування музею, читального залу, участь у дискусіях дозволяє дітям використовувати нові мовленеві і психологічні стереотипи в ситуаціях, що раніше їх травмували і провокували заїкуватість.

Завдання соціальної адаптації заїкуватих здійснюється шляхом комплексу педагогічних і психологічних впливів. Важливу і вирішальну роль в цьому відіграє сім‘я. особлива ступінь емоційної прив‘язаності дитини до сім‘ї і батьків є важливим психологічним фактором, який повинен враховувати логопед, проводячи консультативно-методичну роботу з батьками. Сім‘я з її особливими психолого-педагогічними реабілітаційними впливами є первинною і міцною основою перевиховання особистості заїкуватого і закріплення його правильного мовлення.

Консультативно-методична робота з батьками, педагогами спрямована на забезпечення сприятливих умов впливу на дитину із заїканням; створення правильного відношення до неї вдома, дитячому садку, школі; організацію обов‘язкової і необхідної самостійної роботи дитини поза логопедичними заняттями.

Основними формами цієї роботи є: забезпечення батьків і педагогів необхідним мінімумом знань про заїкання і заїкуватих у вигляді циклу бесід про суть і причини заїкання, про особливості його проявів та методах подолання, про значення і спрямованості мовленнєвих занять, про роль батьків і педагогів в корекційно-педагогічнім процесі, про особливості домашнього режиму, а також відношення оточуючих до дітей із заїканням.

Організація колективних бесід не виключає індивідуальних консультацій для батьків про кожну дитину окремо. Також необхідною є присутність батьків на логопедичних заняттях для практичного ознайомлення їх з принципами підходу до подолання заїкання, з прийомами для попередження і усунення у дітей мовленнєвих судом.

Отже, для ефективного подолання у дітей заїкання є необхідним застосування всього арсеналу комплексного медико-педагогічного методу психотерапії, лікарської терапії, логопедичних і логоритмічних занять, функціональних тренувань, індивідуальних, групових і колективних занять лікувальної фізкультури, фізіотерапії і загально зміцнювального лікування.

Проаналізувавши науково-методичну літературу можна зробити висновок, що більшість дослідників і практиків які працюють над даною проблемою вважають необхідним комплексне вивчення і лікування заїкання, вибір найефективніших прийомів комплексної терапії. В цих умовах виникає необхідність пошуку єдиних концептуальних основ взаємодії спеціалістів, координації їх діяльності.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: