Сторінка
3

Реферат як форма роботи з науковою літературою

Етапи вивчення наукових джерел інформації можна поділити на:

- загальне ознайомлення з вирішенням наукової проблеми;

- побіжний перегляд відібраної літератури і систематизація її відповідно до змісту роботи і черговості вивчення, опрацювання;

- читання за послідовністю розміщення матеріалу;

- вибіркове читання окремих частин;

- виписування потрібного матеріалу для формування тексту науково-дослідної роботи; - критичне оцінювання записаного, редагування і чистовий запис як фрагменту тексту наукової роботи (статті, монографії, курсової (дипломної) роботи, дисертації тощо).

Можлива дещо інша методика опрацювання літературних джерел. Аркуш паперу ділять пополам вертикальною рискою. З лівої сторони записують зміст прочитаного, а з правої - свої зауваження з виділенням особливо значущих визначень, формулювань. Слід указувати не лише бібліографічний опис джерел, а й шифри предметних рубрик, які відповідають розділу наукової роботи, не випадково завжди говориться про необхідність читання "з олівцем в руках". Ведення записів при читанні літератури є обов'язковим, воно сприяє кращому засвоєнню прочитаного. Головне - зафіксувати уявлення про дане джерело інформації і по можливості передбачити майбутню потребу в даних, які містяться в книзі і в межах розумного взяти із неї все, що може знадобитися в подальшій роботі.

В процесі опрацювання джерел слід відбирати лише наукові факти. Науковий факт - це елемент, який лежить в основі наукового пізнання, відображає об'єктивні властивості процесів та явищ: новизну, точність та об'єктивність і достовірність. Слід відбирати найавторитетніші джерела, що містять останні дані.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати - це дослівний уривок твору, чийсь вислів, що органічно вписуються в текст наукової роботи як підтвердження чи заперечення певної думки. Тут потрібна особлива старанність, бо будь-яка недбалість у виписках даних повертається втратою додаткового часу на уточнення думки автора. Часто буває так, що окремі думки передаються своїми словами без дослівного виписування цитат. Виходячи з їх змісту, автор здійснює аналіз і синтез, будує систему обґрунтованих доказів. Цитати використовуються і для підтвердження окремих суджень, які висловлює дослідник. При цитуванні джерел слід дотримуватись правил:

- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручення думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

- кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело, ставиться порядковий номер за переліком літературних джерел з виділенням у квадратних дужках;- при непрямому цитуванні (переказі думки), що дає значну

- економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, конкретним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

- цитати мають органічно "вписуватись" в контекст наукової роботи.

Досить складною роботою при виконанні наукового дослідження є огляд літератури з проблем. Щоб уникнути примітивності і помилок в аналізі літератури слід уважно систематизувати погляди вчених в такому порядку:

- сутність даного явища, процесу (позиція декількох авторів збігається в такому то аспекті);

- що становить зміст даного процесу чи явища (його компоненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку);

- погляди вчених з приводу шляхів вирішення даної проблеми на практиці (хто і що пропонує);

- які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях, трапляються в практиці;

- які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в даній галузі виділені вченими.

Огляд джерел дає змогу визначити новий напрям наукового дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми.

Основні вимоги до написання реферату

Формально до оформлення реферату пред'являються наступні вимоги

1. Обсяг реферату - 10-20 сторінок (в ідеалі - 15 сторінок) - комп'ютерного тексту через 1,5 інтервали, шрифт Times New Roman, звичайний, 14 фонт. Поля - не менше 2,5 см з кожного боку.

Рахунок сторінок починається з титульного аркуша. У число сторінок входять зміст, основний зміст роботи та список використаних джерел та літератури.

Програми у вигляді карт, таблиць, схем, діаграм тощо, винесені за межі роботи, у розрахунок сторінок не входять.

2. Правила друкування сторінок :

• Друкування тексту проводиться через 1,5 інтервали з розрахунку приблизно 30 рядків на сторінці. У кожному рядку повинно бути приблизно 60 знаків (ударів), рахуючи пробіли.

• Вирівнювання - за шириною сторінки.

• Поля - не менше 2,5 см з кожного боку.

• Відступ (абзац) - 1,25 см.

• Розмір паперу - А4, книжковий формат.

3. Оформлення назв розділів та параграфів :

• Назви розділів пишуться ВЕЛИКИМИ літерами. Можна додатково виділяти назви розділів жирним шрифтом. Розділи реферату повинні мати порядкову нумерацію і позначатися арабськими цифрами з крапкою, наприклад: 1., 2., 3.

• Перенесення в заголовках (назви розділів і параграфів) не допускаються. В кінці заголовка знаки пунктуації, крім знаки оклику та питання, не ставляться.

• Короткі заголовки (менше 15 знаків) не повинні друкуватися вразрядку (тобто, коли після кожної букви йде пробіл). Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву

• Довгі заголовки (більше 40 знаків) розміщують у кілька рядків, але кожен рядок по можливості повинна мати смислове значення. Текст великого заголовка виконують через один інтервал і без розрядки.

• Не можна писати заголовок у кінці сторінки. Якщо на сторінці вміщується менше трьох рядків що йде за заголовком тексту, то заголовок і текст слід перенести на іншу сторінку.

• Підзаголовки (назви параграфу) друкують малими літерами. Для більшої наочності їх виділяють і відокремлюють від тексту додатковими інтервалами. Підзаголовки можна виділяти підкресленням або набирати жирним шрифтом.

4. Оформлення висновків (посилань)

Зноски (посилання) - примітка до тексту, бібліографічна довідка, переклад, тлумачення, що поміщаються в нижній частині сторінки дипломної роботи.

Вказівка на виноску робиться в тексті шляхом проставлення порядкового номера або іншого знака, наприклад, *, після відповідного слова в тексті.