Сторінка
10

Формування екологічної культури молодших школярів

5. Ми – друзі природи

6. Дивне поруч

7. Жаліти треба вміти

8. Рослини під нашим захистом

9. Звірі і птахи узимку

10. Де живуть наші менші брати

11. Про тих, кого ми любимо

12. Фарби природи

13. Наш друг – ліс

14. Зелена аптека

15. Птахи – наші друзі

16. Чудеса у твоєму будинку (про живі куточки, кімнатні квіти)

17. Рідні простори

18. Руку дружби – природі

19. Маленькі люди – великі справи

20. Розцвітай, земле, садами.

Гра-драматизація «Брати наші менші»

Гра-подорож «По заповідних куточках України»

• Конкур загадок про природу. Вікторина «Рослини Тернопільської області, що охороняються».

• «Круглий стіл» «Наш помічник – книга» (знайомство з книгами про природу).

• Естафета улюблених занять (догляд за тваринами, рослинами, виготовлення виробів із природного матеріалу, збір марок і листівок, календариків про природу і т. ін.).

Складання і відгадування ребусів про природу.

Пригравання екологічних ситуацій.

Усний журнал «Пори року».

Фестиваль мальованих фільмів «Екологічний мультфільм». Просвітительська робота.

• Розв’язання екологічних задач.

• Вірші і твори про природу.

• Читання художньої літератури про природу.

• Конкурс екологічного малюнка і плаката.

• Творчі завдання з екології.

• Участь у виставках «Зимовий букет», «Природа і фантазія».

Практичні заходи

• Операція «Первоцвіт», «Мурашник», «Прилітай, товаришу птах», «Чисте місто».

• Майстерня Дядечка Дятла (виготовлення годівниць і будиночків для птахів).

• Очищення парку від сушнику.

• Заготівля кормів для птахів.

• Операція «Мій двір – моя турбота».

• Озеленення класу, школи, вулиці, двору. Участь в охороні пам’ятників природи:

• Агітаційна робота: випуск листівок, стінгазет, фотогазет і плакатів.

Розважальні заходи

Свята Весни, Літа, Осені, Зими. Свято Квітів. Свято врожаю. Свято птахів. Лісовий карнавал. Вечір екологічної казки. Проведення ранку «Природа і мистецтво». Конкурси читців, співаків, музикантів (за творами про природу).

Організація екологічного театру. Екологічна стежина.

Наведемо приклади проведених заходів та проаналізуємо їх екологічну спрямованість.

Ознайомлення з криницею

(екскурсія)

Мета: Розширити знання дітей про народну символіку. Дати поняття про криницю Виховувати почуття гордості за свій рідний край, бажання берегти природу.

Хід заняття.

Вчитель-вихователь організовує дітей на заняття.

– Діти, сьогодні у нас з вами буде екскурсія. Це буде незвичайна екскурсія. Ми познайомимось з старовинною українською криницею.

Діти виходять на шкільне подвір’я. Їх чекає віз, застелений домотканою рядниною. На місці їх зустрічає господиня. Діти вітаються.

Господиня: – Прошу, прошу, гості дорогенькі, на моє подвір’ячко, на зелене зіллячко. Рада всіх бачити.

Тут чекає вас

Зроблена з каменю,

дерева і криці

старовинная криниця.

(Діти підходять до криниці. Вихователь розповідає).

– А ось перед вами старовинна українська криниця. А ви знаєте, які за формою бувають криниці? Так, круглі, квадратні.

– А з чого вони бувають зроблені? Вірно, з каміння, і дерева. А хто мені скаже, як називається ця криниця? Правильно, криниця-журавель. А чому саме так називається, не знаєте? Ось послухайте, що я вам розповім. Між людей ходить така легенда. Колись у сиву давнину мале хлоп’я загубилось у лісі. Воно заблукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Він зовсім знесилився і не зміг дістати з криниці води. Де не візьмись, в небі з’явився журавель. Він спустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з криниці. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У дитини прибуло сили, і він знайшов стежку додому. Після того випадку люди в пам’ять про доброго птаха стали робити криниці, схожі на журавлів. А назвали криницю Журавель. Подивіться ще раз уважно на криницю. Всі розглянули її? Ось ця кам’яна частина називається цямриння, а верхня дерев’яна – журавель. Каміння для криниці беруть не просте, що лежить під ногами будь-де, а возять його з річки. Воно повинно бути гладеньке, шліфоване. А самого журавля роблять з дуба, щоб він був міцний. Прикрашають різьбою.

– Діти, а як ви думаєте, зруб криниці або цямриння, роблять лише з каменю? Правильно, ще цямриння буває дерев’яне, його викладають з колод, ось таких, що лежать збоку криниці. Тоді криниця-журавель виглядає ось так. (Показує картинку).

– То як називається нижня частина криниці? Якою вона буває?

– Як називається верхня частина криниці? З чого її роблять? Чим прикрашають?

– Діти, а чи хочете ви себе відчувати хоч трішки маленькими журавлями? Журавлі найбільше люблять ті місця, де трава висока, густа. Ось давайте і ми з вами відшукаємо тут найзеленішу, найгустішу. (Діти ходять по подвір’ю і знаходять найгустішу траву біля криниці.).

– Відшукали? Де вона росте? Так, біля криниці. Дуже добре ви шукали. А тепер сядьте, спочиньте і послухайте мене.

У народі кажуть: де вода, там і життя. То ж недарма з давніх-давен зберігся звичай, що криницю копати в будь-якому місці не можна. В кожному селі шукають місце криниці по-своєму. Ось у цьому селі колись жив дід, який ходив по селі і шукав місце, де можна копати криницю. Там, де густа і зелена трава, він прикладав вухо до землі і слухав, чи шумить вода. Там, де він чув шум води, копали криницю. Вода в ній була чиста, холодна і смачна. Воду з криниці п’ють, нею миються, в ній перуть одяг. Раніше не могли в кожному дворі поставити криницю. Могла бути одна-дві криниці на все село, тому люди ходили по воду далеко, взявши коромисла і відра.

Ось подивіться, як наша господиня йде по воду. Через плече у неї коромисло. На ньому два дерев’яних відра, їх називали в давнину коновками. Господиня начеплює коновку на журавель і дістає воду. (Частує нею дітей і примовляє:

Із криниці-студениці,

Що під вишнями в саду,

Я водиці-льодяниці

У відерці наберу.

Дам напитися, освіжитися

я малятам в холодку,

їм водиця-льодяниця

Буде завжди до смаку.

Діти дякують. Вчитель запитує у дітей.

– Чи смачна вода? А яка ще вода буває? А ви знаєте:, чому вона холодна і чиста? Тому, що в криниці б’є джерело. А джерельна вода дуже холодна і смачна. Смачнішої від джерельної немає ніде. А чи бачили ви ще де-небудь джерела? Так, у лісі.

Учень розповідає вірш М. Чумарної «Лісове джерельце».

Лісове джерельце,

Добре в нього серце,

Всім дає водиці,

І звірятку, й птиці,

Дереву й травиці, Квітці і людині,

Тому не міліє,

Дзюркотить, радіє,

Із лісів дзвінкою

Витіка водою.

Вчитель разом з учнями дякує господині за гостину.

Підсумок заняття.

Запропонована форма роботи забезпечує розвиток спостережливості школярів, їх моральних почуттів, щодо збереження природи, захисту її, любові до неї. Разом з тим, такий урок-екскурсія забезпечує розвиток естетичних почуттів, довільної уваги, вміння конкретизувати та класифікувати об’єкти та явища оточуючого світу.