Сторінка
3
Розвиток гортані відбувається паралельно з розвитком нервової системи, однак, що дуже важливо, процес цей протікає нерівномірно, а стрібкоподібно.
Розмір, положення, будова м’язів та нервове забезпечення гортані дитини молодшого шкільного віку, має певні особливості. І однією з таких особливостей є те, що гортань розташована дещо вище рівня, звичайного для дорослої людини.
Подальший розвиток усього організму і голосового апарату відбувається повільно, плавно й без стрибків. У цей період спостерігається найбільша рівномірність у розвитку нервової та м’язової систем дитини, що дозволяє вчителю поступово ускладнювати та урізноманітнювати вокальні вправи та пісенний репертуар.
Прагнучи наслідувати дорослий спів і не маючи підготовленого звукоутворюючого апарату, достатнього досвіду та уяви про вимоги до гарного співу, старші школярі часто переходять на крик, набуваючи неправильних вокальних навичок, у результаті набуття яких псують, а нерідко й зривають голоси. Особливо часто набуті дефекти зустрічалися у тих учнів, які, маючи гарні природні голосові дані, активно експлуатували їх, використовуючи складний не за віком репертуар, і, як наслідок, це впливало на характер співу, подачу звуку та ін. Непоодинокими є випадки, коли у цей період учень прагне активно використовувати грудний звук, що призводить до втрати головного звучання. Це результат неприродного форсованого звучання дитячих голосів. Ю.С. Юцевич зазначав: «У голосів, які нормально розвиваються, зміна регістрів, тобто перехід з грудного на головний, зазвичай має місце на нотах «сі-бемоль – сі», тоді як у «насадженому на груди» голосі грудні звуки тягнуться далеко за межі цього природного переходу, доходячи у деяких випадках до соль, тобто до крайніх меж діапазону».
При вихованні співочого голосу слід спиратися на знання анатомії та фізіології голосового аппарата, які допоможуть зрозуміти складні процеси голосоутворення, порушень голосових функцій і засоби їх запобігання.
Носова порожнина зігріває, зволожує і очищає вдихуване повітря, а також, до деякої міри, нейтралізує бактерії, шкідливі хімічні речовини. Зігрівання повітря відбувається завдяки великій кількості кровоносних судин. Сприяє цьому також і уповільнене проходження повітряного струменя. Зволоження відбувається за рахунок випаровування слизу, що виділяється слизовою оболонкою. Великі пилові частинки механічно затримуються біля входу в ніс волосинками, а дрібніші проходять углиб, осідають на стінках, обгортаються слизом, а потім вони відхаркуються або проковтуються. Дихання носом надзвичайно корисне для охорони організму людини. Важко переоцінити значення носової порожнини і в голосоутворенні. Наявність патологічних змін у носі і придаткових порожнинах негативно позначається на розвиткові співака. Останнім часом за допомогою використання електронних приладів і обчислювальних пристроїв вдалося довести, яку роль відіграє носова порожнина під час співу:
1) значно підсилюються високі обертони в області високої співочої форманти;
2) підвищується дзвінкість і політність вокальних звуків;
3) поліпшується розбірливість видобутих звуків.
У співі, так само, як і у розмовній мові, необхідна наявність як впевним так і функціональним звуком апарату. До мозку учня старшого шкільного віку по чутливих нервах поступає інформація про роботу голосових органів і одночасно через вухо вона сприймає звуки, які утворює. Учнь старшого шкільного віку співставляє їх з попередніми, помічає відмінність (або помилку) і намагається її виправити. Таким чином здійснюється координація між слухом і голос учня. Під час цього процесу утворюється і закріплюється умовно-рефлекторні зв'язки, які при багаторазовому повторенні перетворюються в динамічні стереотипи, що лежать в основі співацьких навичок. В процесі розвитку співацьких навичок учнів старшого шкільного віку взаємодія слухових і голосових органів стає наскільки тісною, що зливається в єдину функцію, на базі якої формується і співацька функція. Зв'язок міх слухом і голосом двохсторонній: не тільки голос не може формуватися без участі слуху, але й слух також не може розвиватись без участі голових органів. Слухові сприйняття здійснюються через діяльність органів голосового апарату. Слухаючи мову, музику або спів, ми про себе (а іноді і вголос) повторюємо їх і тільки після цього їх сприймаємо.
При формуванні і розвитку співацьких навичок весь час відбувається коректування роботи органів: відмічаються зайві, закріплюються потрібні рухи. Весь цей процес неможливий без знань про те, як здійснюють роботу звукоутворюючі органи, в якому стані вони знаходяться. Тому зворотні звуки і особливо ті, які є в нашій уяві у вигляді відчуттів (слухових, м'язових, резонаторних) виконують виключно важливу роль у розвитку співацьких навичок. Серед таких зв'язків ведуче місце займає вокальний слух.
Будова і функції гортані.
Орган, де відбувається звукоутворення, називається гортанню. Вона розташована по середній лінії шиї у передньому її відділі і має форму трубки, верхній отвір якої відкривається в порожнину глотки, а нижній продовжується в трахею.
Гортань виконує такі функції:
дихальну;
захисну;
голосову.
Гортань має складну будову, складається з хрящів, які з'єднані між собою і оточені ззовні і з середини м'язами. Внутрішня поверхня гортані огорнена слизовою оболонкою.
Найбільший хрящ гортані – щитовидний – визначає розміри гортані. Чоловіча гортань більша, ніж жіноча. Для низьких чоловічих голосів характерна гострокутна витягнута вперед гортань, яка проступає на передній поверхні шиї у вигляді кадика, «Адамова яблука». Гортань тенорів по величині наближається до фіногої і малопомітна. Верхній отвір гортані називається входом в гортань, має овальну форму. При диханні вхід в гортань відкритий, при ковтанні гортань закривається рухливим хрящем – надгортанником.
Голосові м'язи, їх роль у звукоутворенні.
Якщо дивитись на гортань зверху, то з двох боків симетрично є по два виступи слизової оболонки, які знаходяться один над другим. Між ними є невеликі заглибини – морганієві шлуночки. Верхні виступи називається «несправжніми» голосовими складками, а нижчі – голосовими м'язами. Голосові м'язи при вдиху утворюють отвір трикутної форми, який називається голосовою щілиною. При голосоутворенні голосові м'язи змикаються, голосова щілина закривається.
Поверхня м'язів вкрита щільно еластичною тканиною перламутрового кольору.
Зв'язки – це м'язові волокна, які розташовані паралельно внутрішньому краю зв'язки і в косому напрямку. Завдяки такій будові голосові зв'язки можуть змінювати не тільки свою довжину і товщину, але й коливатися по частинах: всією шириною і довжиною, або частинами, що обумовлює багатство барв співочого голосу.
Трахея, бронхи, їх роль в голосоутворенні.
Низу гортань переходить у дихальне горло, або трахею – трубка, яка складається з хрящових, не замкнутих ззаду, кілець. Ці хрящеві пластинки з'єднані між собою і переплетені повздовжніми м'язами. За допомогою м'язів видозмінюються просвіт і довжина трахеї. Трахея переходить у бронхи, які деревовидно розгалужуються. Найдрібніші бронхи – бронхіоли закінчуються позирками, в яких відбувається газообмін. М'язи трахеї в бронхів відносять до типу гладкої мускулатури і безпосередньо нашій свідомості не підкоряються, працюють автоматично. Бронхи виконують роль клапанів, які регулюють подачу повітря з легеневої тканини під час голосоутворення. Бронхи разом з легеневими пухирцями утворюють дві легені – праву і ліву, які вміщені в герметичній порожнині, в грудній клітці.