Сторінка
7

Акмеологічний підхід у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі

Розроблена нами концепція реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіти відіграє роль практичної методології й посідає місце між філософсько-теоретичними положеннями й практикою вищої педагогічної освіти На основі цієї концепції створено теоретичну модель продуктивної педагогічної діяльності, яка відповідає вимогам інваріантності, комбінаторності, багатофункціональності, прогностичності й може бути адаптована до конкретних умов використання (рис 1).

Продуктивне функціонування освітніх систем і продуктивна діяльність у них основних учасників освітнього процесу залежить від досить високого рівня сформованості таких функціональних компонентів, інваріантних, властивих й освітнім організаціям, і самим учасникам освітнього процесу

Рис 1 Теоретична модель продуктивної педагогічної діяльності

Ці компоненти сприяють формуванню таких умінь: 1) гностичних – пов’язаних з дослідницькими вміннями основних учасників освітнього процесу в галузі вибраної спеціальності та професії; 2) проектувальних – здійснення перспективного (акмецільового) проектування; 3) конструк-тивних – умілість у галузі мистецтва такої комбінаторної побудови майбутньої освітньої діяльності, яка була б цілісною, завершеною, яка б приносила задоволення учасникам освітнього процесу на заняттях й одночасно слугувала цілям досягнення шуканого кінцевого результату; 4) комунікативних – оволодіння мистецтвом акмеенергоінформаційної взаємодії викладача зі студентами безпосередньо на занятті, до й після нього, в організації навчально-пізнавальної й дослідницької діяльності; 5) управлінсько-організаційних (за визначенням Н Кузьміної – „організаторських”) – здатність виконувати не лише організаторські, а й управлінські функції; 6) корекційних – готовність до внесення коректив, які забезпечують продуктивність педагогічної діяльності.

Для забезпечення продуктивності освітнього процесу відповідні вміння необхідно сформувати на високому рівні в усіх учасників освіт-нього процесу з урахуванням рольових функцій Лише в такому випадку можливе узгодження їхніх установок, позицій, результатів, образів.

Системоутворюючим чинником у функціонуючих системах є кінцевий результат У нашій концептуальній моделі містяться дві шкали, що описують ознаки продуктивних результатів: шкали для спостереження й оцінювання освітньої діяльності педагога, описані в ознаках комунікативних, організаторських умінь; шкали для спостереження й оцінювання педагогічної діяльності студентів, описані в ознаках умілості в дослідницькій, проектувальній і конструктивній діяльності Обидві шкали є інваріантними обом системам і можуть застосовуватися в усьому освітньому маршруті.

У третьому розділі – „Порівняльний аналіз розвитку вищої педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі на основі акмеологічного підходу” – проаналізовано програми розвитку педагогічної освіти України, Росії, Білорусі, виявлено спільне й особливе в системах вищої педагогічної освіти й освітніх стандартах цих країн, визначено в акмеологічному аспекті провідні тенденції розвитку й удосконалення змісту, форм та методів підготовки вчителів в Україні, Російській Федерації та Республіці Білорусь.

Смисловими одиницями, що забезпечують коректність проведеного порівняльного аналізу систем педагогічної освіти трьох держав, було визначено сукупність критеріїв: законодавчий (аналіз законодавчих документів у галузі вищої освіти, які піддавалися уточненням і змінам протягом останніх років і відповідали завданням нової освітньої політики України, Росії, Білорусі); програмний (аналіз комплексних державних програм педагогічної освіти, прийнятих в Україні, Росії, Білорусі); нормативний (виявлення спільного й особливого в стандартах вищої освіти України, Росії, Білорусі); процесуальний (виявлення проблем і характеру основних тенденцій у педагогічній освіті України, Росії, Білорусі).

В умовах модернізації економіки, суспільних відносин і вищої освіти в Україні, Росії, Білорусі відбувається переосмислення законодавчих основ з метою посилення адаптації вищої школи до принципово нової соціально-економічної, політичної й соціокультурної ситуації Зазвичай, оновлення законодавства пов’язане з формуванням національних систем забезпечення якості освіти, уведенням правових норм, що стосуються реалізації освітніх програм, присудження ступенів, регулювання на національному рівні практики транснаціональної освіти, руху національних освітніх систем у напрямі загальноєвропейського розуміння якості та її забезпечення.

В Україні, Російській Федерації й Республіці Білорусь розроблені й реалізуються програми розвитку педагогічної освіти, які передбачають створення правових, економічних й організаційних умов для розвитку системи педагогічної освіти на сучасному етапі Аналіз програм показав, що вони орієнтовані на забезпечення акмеологічності педагогічної освіти й спрямовані на реалізацію освітніх потреб особистості й суспільства з урахуванням економічних і правових змін, соціально-культурних тенденцій цих слов’янських держав, ефективність і високу якість педагогічної освіти, удосконалення управління педагогічною освітою Акмеологічність програм також виражена в розвитку всієї системи педагогічної освіти, спрямованої на високий рівень професіоналізму педагогічної діяльності, самовдосконалення й самореалізацію людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності й індивідуальності

У ході дослідження проаналізовано структури систем вищої освіти України, Росії, Білорусі, виявлено спільне й відмінне в їх побудові Установлено, що в цих державах існує бінарна (дуальна) багаторівнева система вищої освіти, яка передбачає сполучення традиційного університетського сектору з відокремленим не університетським сектором При цьому різною є кількість освітніх рівнів у вищій школі.

Відповідно до Закону України „Про вищу освіту” в Україні діють вищі навчальні заклади різних форм власності: державної, комунальної, приватної Рівні акредитації ВНЗ гарантують відповідні рівні кваліфікації фахівців – освітній та освітньо-кваліфікаційний В Україні чотири освітньо-кваліфікаційних рівні: молодший спеціаліст (фахівець, який здобув на основі повної загальної середньої освіти неповну вищу освіту (цикл навчання 2 – 3 роки) і підготовлений до професійної діяльності на операторському рівні); бакалавр (фахівець, який здобув на основі повної загальної середньої освіти базову вищу освіту (цикл навчання – 3 – 4 роки) і підготовлений до виконання професійних робіт на експлуатаційному рівні); спеціаліст (фахівець, який здобув повну вищу освіту на основі базової вищої освіти (цикл навчання – 1 – 1,5 роки) і підготовлений до виконання професійних робіт на технологічному рівні; магістр (фахівець, який здобув повну вищу освіту на основі базової вищої освіти (цикл навчання – 1 – 2 роки) і підготовлений до виконання професійних робіт на дослідницькому рівні У Росії відповідно до закону РФ „Про вищу і післядипломну професійну освіту” встановлено трирівневу структуру вищої професійної освіти й терміни освоєння їх основних освітніх програм Вищі навчальні заклади реалізують: бакалавріат (4 роки), спеціалітет (5 років) і магістрат (6 років, включаючи варіант 4+2) У Білорусі є два ступені кваліфікації: спеціалітет і магістратура Підготовка „дипломованого” фахівця складає 4 – 6 років (залежно від освітньої програми) Підготовка магістра складає один рік навчання Магістратура орієнтована на підготовку наукових кадрів.