Сторінка
2

Роль трансфертів у вирівнюванні фінансового забезпечення регіонів

Одним із видів перерозподілу фінансових ресурсів є централізований розподіл коштів з державного бюджету через надання міжбюджетних трансфертів.

Перерозподіл фінансових ресурсів реалізується через централізований розподіл кош­тів з державного бюджету за допомогою таких інструментів регулювання, як цільові трансферти, бюджетний процес або бюджетне регулювання.

Право на трансферти одержують тільки ті суб’єкти, у яких розрахунковий обсяг дохо­дів не перевищує розрахункового обсягу витрат бюджету. Частка регіону (трансферт) у фонді фінансової підтримки регіонів визначається розподілом відсутніх доходів усіх регіонів на суму відсутніх засобів по всіх суб’єктах. Механізм трансферної підтримки полягає в щомісячному перерахуванні відповідної частки засобів конкретному суб’єкту із фонду фінансової підтримки. Причому трансфертні платежі доцільно надавати терито­ріям з чітко визначеними напрямами їх витрачання, що забезпечуватиме цільове вико­ристання коштів.

Отже, у даному випадку передача коштів у вигляді трансфертів дозволяє підвищити ефективність функціонування регіонів.

Надання трансфертів з бюджету вищого рівня скорочує його фінансову спроможність, відповідно збільшуючи фінансові можливості регіонів. Для трансформаційних країн є високою частка трансфертів у доходах територіальних органів влади. Причиною цього є недостатність власних коштів для фінансування необхідних видатків. Частка видатків на надання трансфертів місцевим бюджетам з державного бюджету у 2001 році склала в Україні близько 8 % [5, С. 106]. На це впливають багато чинників, а саме:

1) рівень демократизації органів місцевого самоврядування;

2) площа території;

3) щільність, кількість населення регіону;

4) обсяг валового внутрішнього продукту на душу населення;

5) нерівномірність розподілу доходів та видатків по регіонах з державного бюджету [1, С. 32].

Важливою реформою сьогодення повинно стати застосування у вітчизняній системі місцевого оподаткування європейського досвіду із системи оподаткування, де місцеві податки і збори є основним дохідним джерелом місцевих бюджетів.

Останнім часом в Україні здійснюється поступовий перехід від старої системи форму­вання місцевих бюджетів, що спиралася на централізоване надходження податків до державного бюджету, до нової системи, яка передбачає закріплення за органами місцевого самоврядування вибору і призначення різних видів податків і надходження всіх цих податків до місцевих бюджетів з урахуванням застосу­вання трансфертів вирівнювання, що надаються з державного бюджету, державних і регіональних позабюджетних фондів, внутрішніх запозичень населення для фінансування видатків місцевих бюджетів.

Розглядаючи проблеми вирівнювання фінансового забезпечення регіонів, можна відмітити, що нова регіональна політика щодо цього знаходиться в гострій проблемній ситуації та певних позитивних зрушеннях. Важливим елементом фінансового вирівню­вання повинно стати реальне функціонування державного бюджету та міжбюджетних відносин. Тобто потрібний перехід на нову систему формування місцевих бюджетів. Про це свідчить той факт, що в доходах місцевих бюджетів значно зросла частка транс­фертів. Так, у 2002 р. частка трансфертів становила майже 35 %, тоді як у 2001 р. вони склали 23,4 %, а в 2000 р. – 18,3 %. У 2003 році трансферти складатимуть більше 8,8 млрд грн., у 2002 р. – близько 7 млрд грн., у 2001 р. – 3,9 млрд грн [1, С. 100].

Практика показує, що трансферти місцевим бюджетам ряду областей перевищують розрахункові обсяги надходжень загальнодержавних податків і зборів у державний бюд­жет по території області, за рахунок яких здійснюватимуть перерахування дотацій, вирів­нювання. Такі області мають найнижчий середньодушовий рівень податкових надход­жень порівняно із середнім показником по Україні.

Отже, загальний обсяг трансфертів з державного бюджету, що надходять до місцевих бюджетів знаходиться у прямій залежності від соціально-економічних і політичних чинни­ків. У зв’язку з цим державі потрібно чітко визначити свою позицію у стосунках із регіо­нальними і міжрегіональними відносинами. Це можна зробити за допомогою проектів і програм співпраці різних регіонів між собою і з центром. Центр повинен сприяти регіонам у вирішенні їх соціальних та економічних проблем шляхом підсилення стимулюючої функції системи оподаткування та через сферу тарифної політики, розподіл і перерозподіл бюджетних коштів. Але без фінансової підтримки навіть найдосконаліша стратегія соціально-економічного розвитку не може бути реалізована.

Потрібно внести корективи в розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів. Потребує вдосконалення і регіональна податкова політика, яка повинна стимулювати розвиток вітчизняного виробництва в регіоні, сприяти покращанню інвестиційного клімату в залу­ченні як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

Доцільно запровадити центральні, регіональні й місцеві податки, які б повністю зарахо­ву­валися до відповідних бюджетів. Такий принцип розподілу фінансових ресурсів слід було б доповнити пайовим роз­поділом окремих з нинішніх, так званих ”регульованих доходів”, на сталій основі. Це можна зробити за рахунок закріплення на законодавчому рівні, на довгостроковій основі, частки централь­ного, регіональних і місцевих бюджетів у таких доходах.

Механізм фінансового вирівнювання повинен забезпечити створення відносно одна­кових умов для проживання громадян України по всій території держави. На відміну від інших європейських країн, ми маємо значні відмінності між рівнем та якістю життя у містах та селах, різних за географією та політичною вагою регіонах, що є свідченням, по суті, відсутності державної регіональної політики. Слід у законодавчому порядку визна­чити рівень державних мінімальних соціальних стандартів, які забезпечуються органами місцевого самоврядування на всій території України. Відповідно до потреб забезпечення державних мінімальних соціальних стандартів, кожен орган місцевого самоврядування повинен мати знову ж таки законодавчо гарантований мінімальний бюджет і дохідну базу.

Заходи фінансового вирівнювання повинні охопити лише території, які не можуть за рахунок власної дохідної бази сформувати гарантовані мінімальні бюджети, а також території, що мають значні надлишки фінансових ресурсів, порівнюючи із середньодушо­вою забезпе­ченістю в державі.

Література:

1. Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 15 травня 2003 року у Хмель­ницькому інституті бізнесу. – Хмельницький: НВП „Евріка” ТОВ, 2003. – 384 с.