Сторінка
4
Установка може виражатись у різноманітних формах: передуюча емоційно-образна розповідь програмного музичного твору, сюжету музичної гри або змісту пісні; повідомлення заголовку музичного твору, який направляє думки дітей на окремий предмет, явище; виразне читання педагогом вірша (який передує слуханню музики); завдання для самостійних дій: виконання вправ,танців, пісні, ігрової або творчої діяльності. Установка повинна бути достатньо короткою, зрозумілою, виразною, образною, щоб діти могли не тільки ясно уявити що їм слід виконати, але й емоційно відповісти, проникнутися наступними діями.
Отже, у своєму звертанні до дітей вихователь намагається розкрити емоційний і образний характер музичного твору. При цьому він враховує зміст життєвого досвіду дітей і кожної вікової групи.
Значення словесного методу у розвитку музичного сприйняття дуже велике. Мова йде не про який-небудь переказ музики,а про необхідність поглибити сприйняття музики дітьми. За допомогою яскравого виконання і вміло проведеної бесіди вихователь може не тільки привити дітям інтерес, любов до музики, розширити уявлення про деякі явища дійсності, але й збагатити їх внутрішній світ, почуття, сформувати моральні якості.
Також можна виділити наочні методи навчання, як одні з найбільш поширених і продуктивних. До них відносять наочно зоровий та наочно слуховий.
Ефективне навчання неможливе без широкого використання наочних методів. Вони зумовлені діалектичними закономірностями пізнання і психологічними особливостями сприймання. Наочні методи передбачають насамперед використання демонстрації та ілюстрації. При цьому варто зауважити, що ці методи можуть застосовуватись як прийоми реалізації вимог інших методів.
Демонстрація - це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (виконання музичного твору та ін.).
Ілюстрація - метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (світлини, малюнки, схеми, графіки та ін.).
Практичний метод навчання
Показ як навчальний прийом часто використовується під час організації та проведення занять практичним методом, що має велике значення для всебічної підготовки учнів. Глибоке засвоєння учнями теоретичного матеріалу суттєво залежить від практичного його закріплення, тому що практика є критерієм і показником ефективності всього навчального процесу. Практичні методи навчання забезпечують формування практичних навичок і вмінь, загартування психіки учнів та її розвиток. До практичних методів належать різноманітні практичні заняття (вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, інструктажі). Вони посідають важливе місце на всіх рівнях освіти.
Ефективність практичних занять забезпечується якісною і всебічною підготовкою, яка включає особисту підготовку педагога, вибір місця заняття, складання плану (плану-конспекту) проведення заняття, підготовку учнів, підготовку матеріально-технічного забезпечення.
Вправи – це планомірно організоване, свідомо осмислене багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються, з метою формування, закріплення та вдосконалення практичних навичок і вмінь учнів.
Використовують такі види вправ:
підготовчі (призначені для підготовки учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці);
вступні (сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій);
пробні (перше застосування щойно засвоєних знань);
тренувальні (сприяють набуттю навичок учнями в1 стандартних умовах);
творчі (сприяють формуванню навичок застосування отриманих знань у реальних життєвих ситуаціях);
контрольні (переважно навчальні).
Методика виконання вправ з різних навчальних предметів, безумовно, відрізняється. Однак можна визначити загальні умови, які сприяють успішному їх застосуванню: – якісна підготовленість педагога, його уміння враховувати індивідуально-психічні особливості учнів; – розуміння учнями мети вправи, змісту і послідовності її виконання; – підтримання в учнів постійного інтересу до вправи, усвідомленого ставлення до багаторазових повторень одноманітних дій; – дотримання доступного ритму, методично правильного чергування дій, що вимагають від учнів посиленого розумового і фізичного напруження; – послідовність і систематичність у виконанні вправ, поступове підвищення самостійності учнів під час їх відпрацювання; – поступове ускладнення і зміна умов виконання вправ; – систематичний контроль за ходом вправ і відповідна постійна допомога учням у подоланні труднощів і помилок; – формування в учнів навичок самоконтролю і самооцінки виконаних дій тощо.
Отже, методично правильно застосовані вправи несуть не тільки дидактичні функції, але й виховні. Вони загартовують волю учнів, розвивають у них наполегливість, спостережливість, ініціативність, самостійність, сприяють більш глибокому опануванню теоретичного матеріалу.
Щоб дитина глибше почула характер музики, активно пережила свої враження, необхідно комбінувати сприйняття музики з практичними діями, які допомагають йому ніби «пропустити музику через себе», виразити у зовнішніх виявленнях свої переживання.
Б.М. Теплов доказав факт сприйняття музики руховими реакціями (вокалізаціями, мілкими рухами пальців). Рухи успішно використовуються у якості прийомів,які активізують усвідомленість дітьми характеру мелодії, якості звуковедення (плавного, чіткого), засобів музичної виразності (акцентів, динаміки, злетів і падінь мелодії, темпу, ритмічного малюнку). Ці властивості музики можна моделювати з допомогою танцювальних і образних рухів. Для усвідомленості мелодії, її спокійного, наспівного характеру або, навпаки, веселого і уривистого ефективно використовувати підспівування.
Якщо говорити про розвиток музичного сприйняття за допомогою дитячого виконавства,важливо відмітити, що мова йде не про набування навичок і вмінь виконавства, а про можливості виразити переживання музики за допомогою засвоєння дітьми уявлень і способів дій (у співах, музично - ритмічних рухах, грі на дитячих музичних інструментах).
Об'єднання різних видів мистецтва (музика, поезія, живопис) завжди бажано. Важливо тільки точно і тонко підбирати твори для порівняння. Частіше всього використовується читання віршів за настроєм виконуваної музики.
Читання віршів може передувати прослуховуванню музичного твору, якщо воно співзвучне йому за настроєм.
Показ репродукції картин, ілюстрацій перед прослуховуванням музики небажано. Картина відволікає дітей від музики, спрямовує сприйняття по конкретному, раніш обумовленому руслу, що не завжди виправдано. Доречно використовувати показ репродукцій картин та ілюстрацій після неодноразового прослуховування музичного твору, коли вже склались визначені уявлення про музичний образ.
Завдання ускладнюється, набуває більш проблемний характер, якщо використовувати декілька контрастних творів. У цьому випадку діти опиняються у проблемній ситуації: вони повинні вибрати з двох картин одну, яка відповідає настрою музики, або з двох музичних творів - одне, близьке настрою картини. Аналогічно можна зіставляти музичні твори з віршами.