Сторінка
8

Наступність у формуванні природничих знань у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку

У зв’язку з цим, на думку методистів, вчитель повинен забезпечити:

- по-перше, достатню точність і повноту у сприйманні дитиною об’єкта, явища;

- по-друге, врахування сенсорного досвіду учнів;

- по-третє, виховання якостей спостерігача і бачити приховані закономірності;

- по-четверте, оволодіння сенсорними еталонами (загальноприйнятими зразками предметів та властивостей);

- по-п’яте , організацію зовнішнього сприймання об’єктів у поєднанні з осмисленням даного матеріалу.

Сприйняття становить основу для мислення, що спрямовані на виявлення відношень і закономірних зв’язків між предметами і явищами об’єктивної дійсності.

У першокласників розвиваються внутрішні механізми мислення, а саме: операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, що створює основи для оволодіння логічними формами мислення. Але оперування знаннями без опори на конкретні предмети, їх моделі або схеми дітям ще важко. Школярам порівняно легко розв’язувати задачі, коли можна використати практичні дії із самими предметами або виділити ознаки частин предмета спостерігаючи їх.

На основі відчуття і сприймання в пам’яті людини виникають уявлення. Роль уявлень у процесі вивчення природи дуже велика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще розвивається у дітей пам’ять і мислення. Уявлення є також необхідною умовою формування понять, розуміння учнями слів вчителя, а також засвоєння матеріалу підручника.

Уявлення - це чуттєво-наочний узагальнюючий образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки, раніше сприйнятого об’єкта чи групи об’єктів. Уявлення виникає на основі відчуттів і сприймання, як результат усвідомлення, запам’ятовування, відтворення.

Кожне уявлення має зміст, тобто зовнішні ознаки, властивості і зв’язки чуттєво-наочного образу, які були сприйняті різними органами чуття і створили цей образ.

На думку Ф.Кисельова, Н.Казанського, уявлення – не завжди звичайний образ раніше сприйнятого предмета або явища. Воно може включати в себе деякі узагальнення, може бути осмисленим, певною мірою узагальненим образом ряду предметів і явищ. Наприклад, уявлення про собаку – це образ не якоїсь однієї певної собаки, а собаки взагалі з характерними і загальними для цього виду звірів ознаками: формою та будовою тіла, забавлянням тощо.

Як стверджують вчені, уявлення – це не тільки образи предметів, які ми колись сприймали. Можна мати уявлення і про такі предмети, яких ми ніколи не бачили. Вони створюються на основі осмислення ряду уявлень про навколишні предмети або явища.

У методичній та психологічній літературі зазначається,

щоб сформувати у свідомості першокласників чіткі уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і попробувати на смак. Якщо предмет як певний комплекс подразників діє на ряд аналізаторів, у корі великих півкуль утворюються тимчасові зв’язки, в наслідок чого організм реагує на предмет, як єдине ціле.

В. Сухомлинський вважав, що природа – величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу Він домагався того, щоб перші наслідки своєї розумової праці дитина відчула під час активної взаємодії з природою.

Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою переходу від окремих відчуттів до сприймання предмета в цілому.

Так першокласники, ознайомлюючись із снігом і льодом, за допомогою зорового аналізатора сприймають особливості кольору снігу і льоду; органами дотику – їх твердість, характер поверхні (гладенька, шорстка), температуру; органами нюху – відсутність запаху та інше.

Тримаючи сніг у руці, діти спостерігають певні зміни: білі сніжинки перетворюються на краплинки води, які відрізняються від снігу. Наявність цих сприймань є необхідною умовою сприймання учнями причинного зв’язку між явищами: "Від тепла сніг тане, перетворюється на воду." Цей простий приклад показує, як одночасно робота різних аналізаторів забезпечує відображення складних зв’язків явищ об’єктивного світу.

Уявлення формуються на основі спостережень. А для того, щоб в учнів утворювалися чіткі і правильні уявлення необхідне систематичне керівництво з боку вчителя процесом сприймання учнями предметів і явищ [20].

В. Сухомлинський зазначав, що початкова школа повинна навчити дитину вчитися. Вміння вчитися включає в себе ряд умінь, пов’язаних з оволодінням знаннями: уміння спостерігати явища навколишнього світу, думати, висловлювати думки, читати, писати. В. Сухомлинський вважав, що навчити дитину вчитися, дати їй уміння, з допомогою яких вона буде самостійно підніматися із сходинки на сходинку довгого шляху пізнання – це одне з найскладніших завдань учителя.

Щоб сформувати у першокласників загальне уявлення про той чи інший об’єкт найдоцільніше ознайомити їх з ним безпосередньо в природі. Тому великого значення набувають спостереження під час екскурсій, а також самостійні спостереження в природі. Під час тих спостережень учні не тільки запам’ятовують зовнішні особливості тих або інших об’єктів, а й звертають увагу на їхнє природне оточення. Це дає можливість виявити певні взаємозв’язки між об’єктом і середовищем. Під час спостережень тісно переплітаються елементи чуттєвого (емпіричного) і абстрактного (логічного), що забезпечує розуміння учнями суті явищ, які вивчаються. Наприклад, під час екскурсії до лісу треба не лише показати дітям сосну, звернути їхню увагу на колір кори на стовбурі, форму крони, розташування хвоїнок на гілках, колір і форму шишок, а й запропонувати порівняти дерева, що ростуть у гущавині, з деревами на відкритій місцевості.

Отже, чуттєва форма пізнання не виступатиме в „чистому” вигляді. Чуттєві образи вивчаються в комплексі суджень та умовиводів, в результаті чого формуються чуттєво-логічні образи. Цим забезпечується єдність чуттєвого пізнання в процесі навчання.

Значна робота по формуванні у першокласників яскравих образів повинна проводитися і на предметних уроках, де діти під керівництвом учителя вивчають натуральні об’єкти.

Звичайно, на предметному уроці чуттєве сприйняття учнів поєднується із словом учителя, який спрямовує цей процес, бо шести річки ще не можуть самостійно виділити головні властивості об’єкта. Учні сприймають тільки ті його особливості, які відразу впадають в око, хоч вони можуть бути й неістотні.

Мало чути – треба вміти слухати, мало дивитися – треба вміти бачити. І вчитель керує цим процесом. Спочатку учні розглядають весь предмет, схоплюючи його загальний образ. Поступово учитель підводить учнів до різнобічного ознайомлення з об’єктом. Діти дають його словесний опис, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки.

Великого значення набуває комплексне застосування засобів унаочнення, завдяки чому на уроці можна комбінувати показ різних та наочних посібників (стінних картин, таблиць, ілюстрацій та ін.). Пам’ять у шестирічок переважно мимовільна, наочно-образного характеру. Тому наочність допомагає дитині краще запам’ятати матеріал, який вчитель подає на уроці.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: