Сторінка
2

Шляхи зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств

Однією з поширених у практиці господарського суду категорією спорів є визнання недійсними актів державної податкової служби.

Сільськогосподарські підприємства звертаються до господарського суду з позовами про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції, про повернення з бюд­жету зайвого сплаченого земельного податку та іншими. При цьому вони використовують своє право оспорювати приписи органів державної податкової служби про застосування штрафів та інших санкцій, тобто про списання грошових сум до бюджету. Якщо господар­ський суд задовольняє заявлену вимогу і визнає спірний припис недійсним, то незаконно стягнута державною податковою інспекцією сума підлягає поверненню з бюджету.

У роз’ясненні президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби” від 12 трав­ня 1995 р. № 02-5/451, говориться про те, що статтею 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” [5] передбачена можливість оскарження у вста­новленому законом порядку рішень, дій або бездіяльності податкових органів. Рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій повинні відповідати формі, яка встановлена Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Ця Інструкція затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. № 110, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. № 268/5459 [6].

Складені посадовими особами податкових органів акти перевірок грошових доку­ментів, бухгалтерських книг, звітів кошторисів, інших документів, пов’язаних із обчис­лен­ням і сплатою податків (обов’язкових платежів), а також інші матеріали докумен­тальних перевірок (довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, які здійснювали перевірку), не можуть бути розглянуті як акти у розумінні частини четвертої статті 5 Госпо­дарського процесуального кодексу України [7]. Викладені у цих документах обста­вини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу або його заступником відповідних заходів [8].

Мають місце випадки, коли керівник сільськогосподарського підприємства вважає, якщо він підписав акт про проведення перевірки, то він позбавив себе права на звернення до господарського суду. Однак така думка є хибною.

Сільськогосподарські підприємства, права і охоронювані законом інтереси яких пору­шені податковими органами, мають право звернутись до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення податкової інспекції або об’єднати цю вимогу з вимогою про повернення стягненої суми.

Статті 12 та 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” [5] перед­бачають можливість скасування рішень органів державної податкової служби. Дер­жавна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) – рішення нижчих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

В якому порядку – адміністративному чи судовому – оскаржувати рішення ДПІ, плат­ник податків має вирішувати з урахуванням різних факторів. Так, на користь адмі­ністративного оскарження говорить те, що подана в адміністративному порядку скарга припиняє обов’язковість виконання рішення, що оскаржується платником податків (на­прик­лад, сплату нарахованих податків, штрафу, пені), на термін від моменту подачі скар­ги до закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом усього терміну адміністративного оскарження податкові зобов’язання вважаються “неузгодженими”, тобто, не підлягають виконанню платником податків [9].

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” [10] передбачена процедура адміністра­тивного оскарження рішень податкових органів. У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов’язання або прий­няв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення, що подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого орга­ну, що оскаржується. Контролюючий орган зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги –до контролюючого органу вищого рівня із дотри­манням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначе­ного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішен­ням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продов­ження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Скарга подається відповідно до вимог пунктів 3, 4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверд­женого наказом Державної податкової адміністрації України від 2 березня 2001 р. № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. № 238/4529 [11].

Важливим є дотримання вимог цього Положення, тому що скарга, в якій відсутні необ­хідні реквізити або відомості, може бути не прийнята, що може призвести до пропуску строків, і як наслідок, до неможливості подальшого оскарження рішення.