Сторінка
3
удосконалено пропозиції щодо реалізації основних форм організації самостійної роботи студентів спеціальностей, конкретизовано чинники, що сприяють підвищенню ефективності самостійної роботи студентів із використанням інформаційно-комунікаційних технологій навчання (широке застосування сучасних засобів передачі навчальної інформації, оцінювання знань студентів із використанням комп’ютерних технологій тощо).
подальшого розвитку набуло вирішення проблеми організації самостійної роботи студентів як провідної форми навчання у вищих навчальних закладах освіти.
Практичне значення дослідження полягає в розробці навчально-методичного комплексу з викладання спецкурсу “Організація самостійної роботи студентів з використанням інформаційних технологій”, який містить: 1) навчальну програму для підготовки студентів за напрямом 0924 “Телекомунікації” та 1601 “Інформаційна безпека”; 2) методику діагностування рівня готовності студентів до самостійної роботи та інформаційної культури, необхідної для застосування засобів інформаційно-комунікаційних технологій у процесі організації самостійної роботи; 3) методичні рекомендації для проведення занять зі спецкурсу за допомогою сучасних джерел інформації (Інтернет, електронні підручники тощо) у поєднанні з результатами інших наукових розробок цього напряму та використання спеціального програмного забезпечення, орієнтованого на самостійну активно-пізнавальну та практичну діяльність студентів; 4) критерії оцінювання ефективності організації самостійної роботи студентів.
Основні концептуальні положення та методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи із застосуванням засобів інформаційно-комунікаційних технологій впроваджено у процес підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” на факультеті телекомунікацій Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (довідка № 08/947/1 від 30.08.06 р.), факультеті телекомунікацій та захисту інформації Національного авіаційного університету (довідка № 1485-02 від 06.09.06 р.), Інституту гуманітарно-технічної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова (довідка № 114 від 12.09.07 р.) та узагальнено Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України (довідка №1.4/18-811 від 20.09.06 р.).
Особистий внесок автора полягає у теоретичному обґрунтуванні шляхів підвищення ефективності організації самостійної роботи студентів засобами інформаційно-комунікаційних технологій; розробленні навчально-методичного забезпечення процесу організації самостійної роботи студентів з використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій; впровадженні результатів дослідження у практику роботи вищого технічного навчального закладу. У спільній публікації з А. Байраківським використано ідеї та практичні напрацювання авторки щодо особливостей застосування засобів ІКТ в організації самостійної пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів.
Вірогідність й аргументованість одержаних наукових результатів і висновків забезпечується всебічним аналізом предмета дослідження, теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізів експериментальних даних, обробкою отриманих даних за допомогою методів математичної статистики.
Апробація основних результатів дослідження. Теоретичні положення і практичні результати дослідження викладено в доповідях щорічних звітно-наукових конференціях Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова протягом 2002–2008 рр.; наукових та науково-практичних конференціях різного рівня, зокрема міжнародних: “Проблеми та шляхи розвитку вищої технічної освіти” (м. Київ, 2002), “Болонський процес: трансформація навчального процесу у технологію навчання” (м. Київ, 2004); “Кредитно-модульна технологія навчання та методичне забезпечення контролю якості успішності” (м. Полтава, 2005), “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (м. Хмельницький, 2006), “Болонський процес: трансформація навчального процесу у технологію навчання” ІІІ Міжнародна науково-методична конференція (м. Київ, 2006), “Інноваційні технології навчання в сучасній дидактиці вищої школи” (м. Полтава, 2007); “Актуальні проблеми розвитку інформаційно-комунікаційних технологій навчання у напрямку інтеграції вищої освіти України до єдиного Європейського освітнього простору” (м. Київ, 2007).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у 7 публікаціях (з них 6 одноосібних у фахових виданнях з педагогіки); 2-х навчальних програмах, навчально-методичному посібнику та методичних рекомендаціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (257 найменувань) та 8 додатків; містить 4 таблиці, 5 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 255 сторінок, з яких 200 сторінок основного тексту.
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку з обраної проблеми, розкрито стан її вивчення, визначено об’єкт, предмет, мету, наукову гіпотезу, завдання дослідження, охарактеризовано теоретико-методологічні засади організації наукового дослідження, методи та етапи, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, зазначено шляхи апробації та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади організації самостійної роботи студентів засобами інформаційно-комунікаційних технологій” проаналізовано стан дослідження проблеми у філософській, психолого-педагогічній, науково-методичній літературі та практиці, проведено історико-педагогічний аналіз проблеми самостійної роботи студентів, розглянуто психолого-педагогічні основи процесу організації самостійної роботи, обґрунтовано підходи до розкриття її змісту та структури, проведений аналіз стану дослідження проблеми використання засобів ІКТ у самостійній роботі студентів.
Входження України в єдиний освітній простір Європи вимагає модернізації освітньої діяльності вищих навчальних закладів у контексті європейських вимог та сприяє практичному приєднанню до Болонського процесу. Вивчення наукових джерел крізь призму вимог Болонської декларації засвідчило, що проблема самостійної роботи студентів була актуальною в різні періоди розвитку вищої освіти. Але якщо на етапах становлення вищої освіти самостійна робота студентів розглядалась як важлива форма організації навчального процесу, що поступалася за обсягом аудиторних занять, то сучасні нормативні документи Міністерства освіти і науки України визнають її основним видом навчально-пізнавальної діяльності студентів. Навчальний час, відведений на СРС, регламентується навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного на вивчення конкретної дисципліни.