Сторінка
5

Фінансова безпека банківської діяльності

Останнім часом банки більш гостро відчувають потребу в управлінні ризиками. Під управліннями ризиками, слід розуміти всі вжиті заходи, які направлені на мінімізацію відповідного ризику та пошук оптимального співвідношення прибутковості й ризику, що має включати оцінку, прогноз і страхування відповідного ризику.

Для попередження ризику щодо формування депозитів банкам слід дотримуватись оптимального співвідношення між пасивними і активними депозитними операціями, тобто вкладами підприємств у банк і вкладами, розміщеними одними банками в інших банках; визначати розмір і ліквідність залучених для зберігання цінних паперів для підвищення рівня та якості мобільних ресурсів; знайти доцільне мінімальне співвідношення власних ресурсів і ризикових активів.

Ризики активних операцій пов'язані з так званим рівнем відсотків ризику, на який банки постійно наражаються в процесі своєї діяльності, тобто небезпекою втрат внаслідок перевищення сплачених відсоткових ставок над отриманими. Підвищення відсоткових ставок призводить до падіння курсу цінних паперів із твердими відсотками, а відтак - і до знецінення банківського портфелю, завдає курсових збитків. Крім того, різниця між відсотковими доходами і витратами становить основу банківського прибутку. Різка зміна ставок у різних сегментах ринку може негативно позначитися на прибутковості операцій банку.

Управління процентним ризиком складається з управління активами (кредитами й інвестиціями) та пасивами (залученими коштами).

Фінансові ризики можуть бути визначені таким чином: чим більше залучених коштів мають банки, акціонерні товариства, підприємства, в тому числі і спільні банки, тим вищий ризик для їх акціонерів, засновників. Водночас, залучені кошти є важливим і вигідним джерелом фінансування, тому що найчастіше обходяться дешевше, ніж випуск та продаж додаткових тиражів цінних паперів.

Системний ризик пов'язаний зі змінами цін на акції, їх доходністю, поточним і очікуваним відсотком за облігаціями, очікуваним розміром дивіденду, і додатковим прибутком, викликаним загальноринковими коливаннями. Він об'єднує ризик відсоткових ставок, ризик змін загальноринкових цін і ризик інфляції. Несистемний ризик не залежить від стану ринку і є специфікою конкретного підприємства, банку. Він може бути галузевим та фінансовим. Основними факторами, що впливають на рівень несистемного портфельного ризику, є наявність альтернативних сфер вкладення фінансових ресурсів, кон'юнктура товарних і фондових ринків та ін.

Регулювання банківського ризику базується не на оцінці фінансового становища позичальника, а на встановленні певного співвідношення між сумами виданих кредитів і власних коштів самого банку, тобто передбачається створення резервного потенціалу у банків для покриття ймовірних збитків у випадку розорення клієнтів.

Тільки від конкретної ситуації залежить, яким способом комерційні банки будуть аналізувати рівні всіх своїх ризиків і управляти ними.

Тим часом у структурі кредитних ринків розвинутих країн активно діє система спеціалізованих кредитних бюро, які відіграють важливу роль у зниженні ризиків виконуваних угод. Вони створюються для того, щоб кредитор міг одержати інформацію про стан платоспроможності позичальників, порушення ними платіжної дисципліни і на її підставі оцінити ступінь ризику майбутньої угоди. Закордонний досвід показує, що вирішити ці проблеми можна тільки за допомогою кредитних бюро, створених для обміну відомостями про прохачів позик між кредиторами. Це, з одного боку, знижує ризики здійснюваних угод, а з іншого - змушує всіх учасників ринку вкрай вимогливо ставитися до своєї кредитної історії, яка фактично є основою ділової репутації.

На практиці, організовуючи захист банківської системи і її діяльності, слід враховувати різні ризики і важливо їх своєчасно прогнозувати й надійно управляти ними, уникаючи важких наслідків.

Банківська система України в ринкових умовах і суверенної державності зіткнулася з труднощами й законами жорсткої міжнародної конкуренції. Це зумовлено тим, що в перші роки заснування і функціонування банківської системи України їй були властиві здебільшого внутрішні правопорушення, спрямовані на накопичення і розподіл капіталу, активне переведення його за кордон, відмивання коштів. Відмивання грошей досить поширене у світі явище. В Україні запроваджено ліцензування операцій з купівлі-продажу акцій за межами держави. Цей крок не перешкоджає діяльності чесних торговців цінними паперами і демонструє серйозність намірів України щодо боротьби з відмиванням „брудних” грошей. Передбачена відповідальність осіб, зокрема кримінальна, за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Передбачено такі заходи запобігання цьому явищу, як розробка, впровадження і постійне поновлення правил внутрішнього фінансового моніторингу та програми його виконання; систематичний нагляд за діяльністю банків з боку НБУ; обов'язкова ідентифікація клієнтів тощо. Посилено протидію намаганням організованих злочинних угруповань контролювати підприємницьку діяльність, функціонування об'єктів паливно-енергетичного та агропромислового комплексів, фінансову та банківську сфери.