Сторінка
6
Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу роботу для учнів, що розпочали вивчати англійську мову.
Наведемо приклади дидактичного матеріалу, який можна використовувати для застосування ігрових моментів під час вивчення алфавіту, наприклад.
1. 5 карток. Мета: контроль засвоєння алфавіту.
Хід гри: вчитель показує кожному з учасників гри 5 карток із літерами алфавіту. Виграє той, хто правильно та без пауз називає усі 5 літер.
2. Хто швидше? Мета: контроль засвоєння алфавіту.
Хід гри: учням роздають по 3-5 карток із літерами та пропонують уважно їх розглянути. Потім учитель називає букву, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують іншим. Той, хто запізнився, не має права підняти картку. Учитель проходить між рядами та збирає картки. Виграє той, хто швидше від інших залишається без карток.
3. Перша літера. Мета: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту.
Хід гри: учні поділяються на команди. Учитель по черзі називає по 3 слова кожній команді. Учасники гри мають швидко назвати перші літери цих слів. Виграє той, хто правильно виконав завдання.
4. На одну літеру. Мета: формування навичок добору лексики за словниковим (орфографічним) принципом на основі тренування пам’яті та спостережливості.
Хід гри: вчитель пропонує знайти та запам’ятати усі предмети в кімнаті, назви яких починаються з літери …, поки він рахує до 30. Виграє той, хто назве більше слів, які починаються з цієї літери, або той, хто назве останнє слово з цією буквою.
5. Слова з певною буквою. Мета: формування навичок орфографічної пам’яті.
Хід гри: учням пропонується швидко проглянути список слів, а потім назвати з них ті, у яких є задана літера. Виграє той, хто зможе назвати більше слів.
6. Зіпсований комп’ютер. Мета: формування орфографічних навичок.
Хід гри: вчитель розподіляє усі букви алфавіту між учнями. Потім пропонує кожному натиснути на свою "клавішу", тобто назвати свою букву. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або написану букву, їм пропонується "надрукувати" (сказати по літерам) слова, спочатку показані вчителем на картках, а потім вимовлені вголос. Перемагає той, хто припуститься менше помилок.
7. Букви-картки. Мета: формування співвіднесення орфографічних знаків із лексичними значеннями.
Хід гри: учням даються 3-4 картки з друкованими та писаними літерами.
Варіант 1. Учитель показує малюнки і називає зображені на них предмети іноземною мовою, а учні піднімають картки з першою буквою названого слова. Проходячи між рядами, вчитель збирає картки з правильними відповідями. Виграє той, хто раніше від інших залишиться без карток. Можна ускладнити гру: вчитель показує малюнки мовчки, а учні називають їх уголос, а потім піднімають потрібну картку з літерою.
Варіант 2. Учням пропонують 3-4 картки з малюнками, на яких зображені відомі предмети. Вчитель показує букву і вимовляє звук, а учні мають показати картки, на яких зображені предмети, які починаються з цієї літери, і назвати ці предмети іноземною мовою. Підсумок гри підбивається так само, як у варіанті 1.
Варіант 3. Можна показувати букви мовчки або називати, не показуючи їх, що ускладнить гру. За правильну відповідь нараховується очко. Виграє той, хто набере більшу кількість очок.
8. Де літера? Мета: формування навичок диференціації звуко-буквених відповідностей.
Хід гри: учитель пише на дошці декілька слів і пропонує учням знайти серед них три, у яких буква … читається як … . Виграє той, хто найшвидше це зробить.
Для навчання учнів алфавіту можна використовувати наступні вправи:
1) Напишіть букву, кількаразово повторюючи її в ізольованому положенні, потім – у поєднанні з іншими літерами.
2) Знайдіть серед поданих пари великих та рядкових літер, з’єднайте їх олівцем між собою.
3) Напишіть усі літери алфавіту.
4) Розташуйте усі літери в алфавітному порядку та запишіть їх у зошит.
5) Знайдіть подану букву в словах, випишіть ці слова.
6) Знайдіть звуко-буквені відповідності (певний звук та відповідні йому літери) у поданих словах,прочитайте та запишіть ці слова.
7) Згрупуйте подані слова за літерами алфавіту, з яких починаються слова, за другою літерою слова, за останньою літерою слова.
8) Запишіть літери алфавіту і знайдіть у списку слова з пропущеними літерами, заповніть пропуск потрібними літерами.
9) Виберіть зі списку слова, які містять задану літеру, розташуйте їх в алфавітному порядку.
Висновки
Найоптимальнішою формою діяльності є диференційно – групова, яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. Сучасні умови масової школи свідчать про раціональність чотирьох – п’яти учнів в групі в початкових класах. На групи клас розбиваємо для вирішення конкретних завдань, кожна група отримує конкретне завдання, яке виконує спільно. Безпосереднє керівництво здійснює вчитель, добираючи завдання для кожного члена групи. Завдання можуть бути однаковими для всіх груп і їх виконання порівнюються, а можуть бути різними. В останньому випадку група звітує перед всіма іншими учнями. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці. допомогу до вчителя. Учням буває психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності – це і є диференціація. Задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуальні завдання, які відповідають уподобанням кожного учня. Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу справу, як вивчення англійської мови.
Групові форми як чітке усвідомлення школярами – початківцями важливості ділового партнерства, творчої співдружності тощо
На заключному етапі уроку, тобто закріпленні та вдосконаленні набутих знань, вмінь та навичок і їхньому застосуванню, доцільно (на думку видатних педагогів) використовувати наступні форми діяльності: на етапі закріплення і вдосконалення знань – ланкову, парну, диференційовано-групову та індивідуально-групову тощо, а на етапі повторення і застосування знань – парну, ланкову і кооперативно-групову. Переходити до найбільш складного виду групової діяльності – до ланкової можна лише тоді, коли вчитель переконається в тому, що учні в парах можуть вести дискусію, спільно виконувати завдання, навчати один одного.
В організації ланкової роботи спільна діяльність учнів відбувається на більш високому рівні, тому що здійснювати взаємодію чотирьох осіб складніше, ніж парну. Формувати групи треба з урахуванням тих вимог, що визначені вище. Так, кожна група з чотирьох осіб має сильних, середніх та слабких учнів. Вчитель керує роботою групи через пам’ятки, інструкції.