Сторінка
3
Єдиний курс користувача в сучасному вигляді є результатом не стільки потреб суспільства, скільки протиставлення традиційному курсу програмування в освітніх закладах. Майбутнє курсу користувача – розбиття на окремі частини з наступним включенням до курсів вивчення відповідних дисциплін: математики, мовознавства і літератури, праці діловодства, образотворчого мистецтва, музики і співів тощо. За теперішнього апаратного і програмного забезпечення шкіл України вивчення курсу користувача в межах базової навчальної дисципліни, що передбачає єдині вимоги й можливості для всіх учнів – словоблуддя. Очевидно, що вивчення такого курсу доречно здійснювати лише в межах реґіонального або шкільного компонента базового навчального плану і неможна (бо непорядно) перевірятина вступних іспитах до вищих навчальних закладів усіх форм власності. Смішно говорити про фундаментальність курсу користувача, що набирає форму перегонів за все новішими платформами й програмами. Сумно, коли написання нових підручників чи посібників залежить від надходження в Україну нових видань.
Повернення до фундаментальності у викладанні курсу інформатики багатьма пов'язується з посиленням ролі курсу алґоритміки й програмування. Це можна сприймати лише як відчайдушну і благородну спробу врятувати інформатику як базову дисципліну середньої школи. Однак непродумана політика у цьому напрямку може звести вивчення інформатики до схоластики.
Я щиро вірю у можливість розвитку логічного мислення і здатності будувати алґоритми під час вивчення будь-якої шкільної дисципліни. Наприклад, за допомогою порівняльного вивчення кількох мов, історії різних епох, країн і народів. Але традиційно найкращим засобом для цього вважається розв'язування задач, що історично вважалися математичними, а зараз дехто називає задачами з інформатики. Не так важливо, як їх називати. Важливо відкрити доступ до них всім учням загально освітніх шкіл, які ще не усвідомлюють свої інтереси на ринку праці та способи їх досягнення. Відомо, що якщо до певного віку не навчити дитину розмовляти реченнями з узгодженням різноманітних граматичних форм, то в aмайбутньому вона ніколи не зможе так розмовляти. На цьому прикладі людство познайомилось з досить суворим «педагогічним законом підсилення труднощів'': якщо розвиток здібностей дитини не здійснити своєчасно, то ці здібності розвивати з плином часу стає дедалі важче, а певний рівень вмінь стає просто недосяжним.
Не можна не згадати фінансово-орґанізаційні проблеми інформатизації освіти. Відповідальність за апаратне і програмне забезпечення, інсталяцію програмних продуктів, адміністрування мережі повинен нести інженер, а не вчитель інформатики. Завдання вчителя інформатики зосередитися на викладанні інформатики, розвитку й вихованні учнів тими специфічними прийомами, які можливо використати лише на уроках інформатики.
Нові підходи у вивченні інформатики в середній загальноосвітній школі
Володіння комп’ютерними технологіями багато у чому визначає сьогодні кваліфікацію спеціаліста будь-якої сфери діяльності. Кваліфікована робота з інформацією потребує відповідного рівня інформаційної культури людини, фундамент якої повинен формуватися ще в школі. Проблема формування необхідного рівня інформаційної культури призводить до необхідності розширення цілей шкільної освітньої системи, а також розробки відповідної методичної системи навчання.
На даний час одним з аспектів інформативної освіти все потужніше постає технологічний аспект: молодих людей, що вступають у життя, необхідно навчити використанню інформаційних технологій інструментарію існуючих систем та засобів інформаційного суспільства. Це, в свою чергу, вимагає відповідного сучасного рівня методичної підготовки вчителів інформатики. Адже постійне оновлення фактичного матеріалу потребує багато часу на його осмислення та опанування вчителями, а традиційна методика, яка існує зараз при передаванні знань, не дає достатньої та раціональної, з методичної точки зору, можливості вчителям інформатики щодо викладення тем розділу «Інформаційні технології», тобто для навчання учнів інформаційних технологій.
При технологічному навчанні вчителю інформатики необхідно дотримуватися наступних вимог до заняття:
Забезпечення науковості навчання. Зміст кожного заняття повинен відображати новітні досягнення науки й техніки в галузі інформаційних технологій та подальші перспективи її розвитку.
Здійснення зв’язку теоретичного та технологічного навчання. Вчителю пропонується у своїй практичній роботі використовувати знання учнів як зі спецкурсу, так і з інших предметів для кращого розуміння матеріалу, що вивчається, розробляючи завдання так, щоб для їх виконання необхідно було комплексне застосування знань з ряду предметів. Тому що вміння, котрі ми намагаємося сформувати в учнів, більшою частиною не можна відокремити в технологічних умовах в чистому вигляді, ізольовано від інших вмінь.
Розвиток творчих здібностей учнів. Сутність цієї вимоги максимально заохочувати на заняттях прагнення учнів знайти найкращі способи, підходи до розв’язування та використання деяких задач.
Виховання позитивних якостей особистості учня. Вчителю пропонується організувати роботу групи так, щоб до неї були залучені усі учні та був забезпечений індивідуальний підхід до кожного. Необхідно забезпечити умови для активності, ініціативи кожного учня, сумлінне відношення до будь-якого виду роботи.
Виходячи з цих вимог, підкреслимо, що головною метою технологічного навчання для вчителів інформатики є практичне навчання учнів вмінню систематизувати та використовувати одержані знання для розв’язання поставленої проблеми.
Інформатика на сьогоднішній день є динамічним предметом, який враховує сучасні тенденції розвитку та удосконалення використання НІТ в навчальному процесі та припускає варіативність при складанні програм.
В молодшій школі рекомендується вивчення так званого «пропедевтичного» курсу інформатики. При вивченні пропедевтики курсу учні отримують елементи знань та вмінь роботи з комп’ютерними програмами, оволодівають навичками конструювання, керування різними об’єктами (даний вид роботи йде у ігровій формі).
Практичні вміння та навички необхідно закріплювати та поглиблювати під час роботи на уроках математики, мови, малювання, музики. Якщо немає такої можливості, вчителю слід знайомити дітей з цими програмами на уроках інформатики. Під час проведення уроків в комп’ютерному класі, особливо в молодшій школі, слід ретельно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, проводити на уроці фізкультхвилинки. Діти у цьому віці можуть на уроці працювати з комп’ютерними програмами 10–15 хвилин.
До програмних засобів, які використовуються особливо у молодшій школі висувається ряд вимог – це висока якість та відповідність психолого-дидактичним принципам. Техніка, яка використовується для дітей (особливо монітори) теж повинна відповідати високому технічному рівню.
У шкільній практиці знайшли місце наступні програмно-методичні комплекси для дітей – «Вундеркінд», «Малыш», деякі програми з пакету, який був розроблений для проекту «Пілотні школи». Ці програми розраховані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, розроблені з врахуванням психологічних особливостей дітей. Кожна дитина має перед собою конкретну мету, може працювати зі швидкістю, яка відповідає рівню його особистого розвитку. Під час роботи з програмами розвивається пам’ять дитини, його фантазія, логічне мислення тощо.