Сторінка
13

Підготовка молодших школярів до самостійних занять фізичними вправами у процесі позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання

Для підтримання позитивного ставлення до самостійних занять фізичними вправами важливо, щоб учні в процесі занять досягали успіхів, бачили і застосовували їх. Успіхи помагають укріпленню самостійності, а постійні невдачі призводять до її згасанню. Озброєння школярів системою знань і умінь з гігієни і фізичної культури є необхідною умовою формування в них потрібних переконань, а потім і потреб самостійно використовувати засоби фізичної культури в повсякденному житті.

Особлива увага в позаурочних заняттях повинна звертатися на реалізацію школярами в повсякденному житті знань, умінь і навичок, набутих на уроках. Це корисно й учням, котрі активно займаються спортом в ДЮСШ, де заняття мають спеціалізований характер. На жаль, ця категорія дітей часто випадає з поля зору педагогічного колективу школи.

Підвищення результативності системи фізичного виховання у школі значно залежить від правильної організації всіх заходів. Вони повинні бути узгоджені під час планування зі змістом уроків фізичної культури, сприяти засвоєнню навчального матеріалу, передбаченого програмою.

Отже, усі форми фізичного виховання об'єднуються спільною метою і завданнями. Кожна з них, сприяючи розв'язанню загальних завдань, вирішує і специфічні. Ось чому для оптимального розв'язання всіх завдань фізичного виховання варто практикувати різноманітні форми занять шляхом запровадження фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня, широкого залучення учнів до занять спортивних секцій і гуртків, популяризації додаткових факультативних занять, відродження масових спортивно-художніх свят і днів здоров'я, різноманітних змагань і конкурсів, створюючи для цього необхідні умови.

З метою успішного формування фізичних якостей в учнів почат-кових класів необхідно здійснювати керівництво процесом виконання самостійних вправ на основі певних алгоритмів фізичної діяльності, що передбачає зростання рівня самостійності та активності учнів.

Як зазначає А.М.Пишкало, керівництво діяльністю школярів під час виконання самостійних робіт у процесі формування рухових умінь і навичок передбачає „здійснення певної сукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих на основі певної інформації про процес навчання та його закономірності, спрямованих на ефективне вироблення рухових навичок учнями відповідно до програми і мети навчання”.

У методичній і педагогічній літературі розглядаються різні способи керівництва фізичною діяльністю учнів у процесі формування рухових навичок. Найпоширенішими вважаються два напрями: прямий та опосередкований шляхи керівництва.

Під прямим способом керівництва, вказує Л.Н.Ланда, розуміють „безпосередній вплив на рухові дії учнів за допомогою спеціальних вказівок, правил та інших інструкцій, що апелюють безпосередньо до цих операцій і прямо впливають на їх перебіг”. Тобто керівництво діяльністю учнів має безпосередній характер і проявляється у цілеспрямованому формуванні різних рухових дій.

У дослідженні Н.С. Коваль встановлено, що організація й контроль за виконанням учнями самостійної роботи здійснюється прямим способом у чотири етапи. На першому етапі учням пояснюють значення прийому, що формується, і з’ясовують, з яких послідовних дій він складається. На другому етапі учні відтворюють той чи інший прийом, а на третьому його структура закріплюється в процесі виконання подібних пізнавальних завдань. На четвертому етапі учні самостійно використо-вують засвоєні прийоми міркувань у певній послідовності в нових навчальних ситуаціях.

Пряме керівництво руховою діяльністю учнів початкових класів у процесі навчання передбачає створення в їхній свідомості певного алгоритму дій. Як зазначають Е. Страчар, О.Я. Савченко, М.Г. Казанський і Т.С.Назарова, алгоритм — це вказівка, що визначає обов’язкове коло елементарних операцій або їх системи, які необхідно виконати у певній послідовності, щоб розв’язати поставлене завдання. „Алгоритмічні приписи визначають найдоцільнішу послідовність розумових та практичних дій і цим самим привчають дитину діяти і міркувати правильно й економно”. Розчленування способу дії на послідовні операції допомагає учням самостійно виконувати завдання.

Сутність опосередкованого шляху керівництва руховою діяльністю учнів полягає в тому, що „дітям пропонують різні завдання в такій по-слідовності, яка б забезпечувала відпрацювання кожної конкретної операції — складової того чи іншого прийому діяльності”. Звідси випливає, що непрямий спосіб керівництва діяльністю школярів здійсню-ється через методи та зміст навчання і спонукає учнів до самостійного виявлення функцій і структури рухових дій у загальному змісті фізичної діяльності. Керівництво фізичною діяльністю при цьому здійснюється за допомогою спеціальних завдань. Вони поступово ускладнюються, але водночас виконання попереднього полегшує роботу на наступним завданням.

Фізичний розвиток дитини, стан її здоров'я, рухова підготовленість залежать від тих умов, у яких вона живе, та запропонованого загального режиму, невід'ємною частиною якого є руховий режим. До його змісту входить комплекс організаційних форм фізичної культури (заняття, ранкова гімнастика, фізкультхвилинки), який використовується в педаго-гічному процесі початкової школи, та самостійна рухова діяльність дітей.

Дитині властива потреба у рухах. У ранньому віці вона відбувається у зв'язку з предметною діяльністю, а пізніше реалізується в різноманітних іграх, виконанні фізичних вправ та посильній праці.

Самостійна рухова активність займає у дітей незначну кількість часу від загальної їх діяльності протягом перебування у початковій школі. Проте вона менш за все стомлює дітей з усіх форм рухової діяльності. Як відмічають К.Д.Губерт та М.Г.Рисс, „жодна з усіх форм рухової активності (організовані ігри, зарядка, гімнастика) і навіть всі вони разом не покривають цю потребу так повно, як самостійна діяльність, за умови, звичайно, відповідних обставин”.

На підвищення рухової активності дітей у самостійних іграх та вправах сприяє правильне розміщення обладнання, іграшок та посібників, новизна ігрового матеріалу, достатня площа для ігор. Бажано, щоб у дітей був доступ до гімнастичної стінки (кілька прольотів), драбинки, гімнастичної лави, кубів, м'ячів, обручів, різних іграшок, які стимулюють різноманітну рухову діяльність дітей. Вони розміщуються з таким розрахунком, щоб сприяти виникненню рухової творчості учнів, закріплення в них набутих вмінь та навичок.

Керівництво самостійною руховою діяльністю передбачає постійне спостереження вчителя за дітьми і своєчасне переключення їх на інший вид діяльності. Необхідно спонукати дітей робити самим все те, що їм під силу, привчати їх до правильного виконання рухів у побутовій діяльності, під час ігор та на прогулянці. Враховуючи швидку стомлюваність учнів на уроках від одноманітних рухів та поз, їх невміння доцільно регулювати свою діяльність, необхідно слідкувати за зміною рухів у чергуванні з короткочасним відпочинком.

Починаючи з першого класу, викликати рухову активність у дітей допомагає створення сприятливих оточуючих умов. Якщо на майданчику є цікаві рухові іграшки, дрібний фізкультурний інвентар (м'ячі, обручі, скакалки та ін.,) та встановлені відповідні прилади, все це стимулює активність дітей і викликає бажання застосувати ці посібники в іграх та фізичних вправах. У спеціальній кімнаті (за можливістю) обладнують фізкультурний куточок, у якому встановлюють дитячі тренажери, драбинку, канат або шест. Вони дають можливість закріплювати вміння та навички у лазінні, рівновазі, розвивати фізичні якості (спритність, силу, витривалість, гнучкість та ін.).