Сторінка
1

Завдання і форми організації виробничого навчання

Завдання професійно-технічної освіти, ступені і види підготовки робітничих кадрів

Динамізм соціально-економічного розвитку, прискорення процесів глобалізації, інформатизація і комп’ютеризація виробництва, необхідність інтеграції України у світове співтовариство вимагають підвищення рівня освіти і покращення професійної підготовки робочої сили. Основним джерелом поповнення виробництва і сфери послуг робітничими кадрами є професійно-технічна освіта.

Завданнями професійно-технічної освіти на сучасному етапі є:

забезпечення громадянам можливості реалізації конституційного права на отримання професійної кваліфікації відповідно до їх покликань і здібностей;

задоволення потреб економіки у кваліфікованих та конкурентоспроможних робітниках і службовцях, у тому числі по професіях, пов’язаних з появою принципово нових видів діяльності;

сприяння зайнятості населення в ринкових умовах;

забезпечення безперервного підвищення кваліфікації і перепідготовки робітничих кадрів.

Професійно-технічна освіта здійснюється в професійно-технічних закладах і безпосередньо на виробництві за різними типами кваліфікації і складності професій, що визначає ступеневість у навчанні. Кожний ступінь навчання в професійно-технічному закладі має теоретичну і практичну завершеність. Відповідно до набутих знань, умінь і навичок випускникам присвоюються робітничі професії певної кваліфікації. Вищі професійні училища на завершальному ступені навчання присвоюють високий рівень робітничої кваліфікації та освітньокваліфікаційний рівень — молодший спеціаліст.

Професія — це рід трудової діяльності, який є джерелом засобів існування і вимагає певних знань, навичок і умінь, набутих у відповідних за профілем навчальних закладах.

Спеціальність — це конкретний вид трудової діяльності, який систематично виконується спеціалістом у руслі певної професії і дає йому засоби до існування.

Рівень професійної підготовки обумовлюється змістом роботи, для оцінки якої використовуються такі характеристики:

робота, яка не вимагає від робітника особливої підготовки і вміння;

робота, для виконання якої необхідні певні уміння і проворність, що набуваються в результаті нетривалого навчання;

робота середньої складності, яка вимагає умінь, спеціальних знань і навичок, які набуваються в процесі навчання;

робота, виконання якої вимагає спеціальних професійних умінь і технічної самостійності, які набуваються шляхом систематичного професійно-технічного і виробничого навчання;

складна робота самостійного характеру, виконання якої можливе лише при наявності високих професійних умінь, достатніх теоретичних знань і практичного досвіду.

Кожний ступінь підготовки робітників відповідає певним психофізіологічним характеристикам професії. Так, перший ступінь підготовки орієнтований на професії, в яких основна роль належить сенсомоторним діям і які не вимагають високої кваліфікації робітника.

Другий ступінь — аналітико-синтетичний. Йому відповідають добре сформовані вміння працювати за інструкціями, технологічними картами.

Третій ступінь — алгоритмічний (інтелектуально-моторний). Професіоналізм робітника базується на системно сформованих алгоритмах розумової діяльності.

В системі профтехосвіти існує три види навчання: початкова підготовка робітників, перепідготовка і підвищення кваліфікації.

Початкова підготовка — це професійно-технічна освіта осіб, які раніше не мали робітничої професії. На цьому рівні формується професійна кваліфікація, яка забезпечує продуктивну професійну діяльність і можливості для подальшої освіти та набуття професійного досвіду.

Перепідготовка робітників у системі професійно-технічної освіти спрямована на здобуття ними іншої професії.

Підвищення кваліфікації робітників спрямоване на розширення і поглиблення раніше здобутих професійних знань і навичок відповідно до вимог виробництва і сфери послуг.

Професійно-технічна освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової (неповної) загальної середньої освіти з наданням можливості здобути повну загальну середню освіту.

Система професійно-технічної освіти та напрямки її реформування

Система професійно-технічної освіти представлена навчальними закладами різної відомчої належності та форм власності, в яких готують робітників з 800 робітничих професій. Для сучасної професійно-технічної освіти характерна вузька галузева спрямованість, що обмежує можливості випускників в отриманні більш високих рівнів освіти та ускладнює професійне перепрофілювання. Тому система підготовки вузьких спеціалістів повинна бути замінена на ступеневу підготовку професіоналів широкого профілю в межах певної професії або суміжних спеціальностей.

Реформування професійно-технічної освіти в Україні пов’язане з її фундаменталізацією, гнучкістю, багатопрофільністю і стандартизацією. Це дозволить, з одного боку, краще поєднати особисті інтереси учнів з інтересами майбутніх роботодавців і змінами в розвитку економіки, забезпечить гарантований мінімум знань і трудових навичок відповідно до вимог виробництва, а з іншого — сприятиме оперативному оновленню структури професій та змісту навчання відповідно до вимог ринку праці. Фундаментальна професійна освіта дасть можливість працювати як по основній професії (спеціальності), так і в інформаційній та соціальній сфері, полегшить працевлаштування молоді після закінчення навчання, посилить професійну мобільність, а при повторному працевлаштуванні забезпечить доступ до вакантних робочих місць.