Сторінка
1

Суть, критерії та фізіологічні закономірності проектування режимів праці і відпочинку

Суть режиму праці і відпочинку та критерії його раціональності

Серед факторів підвищення ефективності праці особливе місце належить раціональному режиму праці і відпочинку. Від його структури залежить динаміка втоми, відновлюваність функцій організму, працездатність і здоров’я, надійність і продуктивність праці. Під режимом праці і відпочинку розуміють загальну тривалість трудової діяльності протягом доби, тижня, місяця, року, частоту і тривалість періодів трудової активності і перерв у процесі цієї активності, співвідношення і чергування цих періодів. Режим праці включає характеристики самого трудового процесу — інтенсивність чи екстенсивність, а також допустиму тривалість дії шкідливих факторів.

Незалежно від виду праці функціональний стан працівника змінюється внаслідок втоми, що призводить до зниження рівня оперативних резервів. Оптимізація діяльності забезпечує реалізацію тих резервних можливостей, які до цього не входили в оперативні резерви. Таким чином, з фізіологічного погляду режим праці і відпочинку являє собою процес управління функціональним станом працівника з метою оптимізації діяльності.

Режим праці і відпочинку протягом робочої зміни визначається такими факторами, як тривалість робочого дня, час початку і закінчення роботи, час надання і тривалість обідньої перерви, кількість і тривалість регламентованих перерв на відпочинок (макропауз), наявність мікропауз у трудовому процесі.

Тижневий режим праці і відпочинку характеризується встановленою кількістю робочих днів і годин, порядком чергування днів роботи і відпочинку, чергуванням роботи в різні зміни.

Річний режим праці і відпочинку характеризується загальною кількістю днів і годин роботи, періодичністю і тривалістю основної і додаткових відпусток.

Режим праці і відпочинку є предметом переговорів між найманими працівниками (профспілками) і роботодавцями при укладенні колективних договорів.

Режим праці і відпочинку залежить від характеру виробничого процесу, тобто може бути однозмінним або багатозмінним, стандартним або нестандартним. Однак у всіх випадках він повинен бути науково обгрунтованим, раціональним.

Раціональний, фізіологічно обгрунтований режим праці і відпочинку повинен відповідати таким вимогам:

запобігати ранньому і надмірному розвиткові втоми працівників;

сприяти збереженню високої працездатності і оптимального функціонального стану організму працівників протягом зміни;

забезпечувати високу продуктивність праці;

сприяти ефективному відновленню фізіологічних функцій під час відпочинку.

Ефективність режиму праці і відпочинку оцінюється критеріями працездатності і функціонального стану працівників, економічними та соціальними критеріями [23].

Критерії працездатності:

тривалість періодів стійкого стану і періодів впрацювання та розвитку втоми. Чим триваліший період стійкого стану, тим ефективніший режим праці і відпочинку;

стійкість, стабільність фізіологічних функцій протягом робочого дня, показником якої є коефіцієнт варіації. Зростання його свідчить про недостатньо ефективний режим праці і відпочинку;

час відновлення функціональних показників після закінчення роботи і повернення їх до вихідного рівня. Збільшення тривалості періодів відновлення є ознакою кумулювання втоми.

Економічні критерії:

продуктивність праці (погодинний виробіток продукції, затрати робочого часу на одиницю продукції);

якість продукції або послуги;

використання робочого часу (втрати робочого часу з вини працівника).

Соціальні критерії:

кількість і питома вага працівників, задоволених (не задоволених) режимом праці і відпочинку;

кількість і питома вага працівників, які жаліються на швидкий розвиток втоми;

кількість і питома вага працівників з ознаками перевтоми;

показники виробничого травматизму і професійної захворюваності працівників.

Таким чином, режим праці і відпочинку впливає на рівень працездатності та індивідуальну продуктивність праці, використання фонду робочого часу, якісний стан трудового потенціалу організації та ефективність її діяльності в цілому.

Методичні засади проектування режимів праці і відпочинку

Розробка режимів праці і відпочинку передбачає:

детальне вивчення характеру роботи, ліквідацію організаційних неполадок, оптимізацію виробничого середовища;

проведення хронометражних спостережень і фотографій робочого дня для встановлення періодів роботи і відпочинку;

вивчення особливостей динаміки працездатності та графічний її аналіз на основі фізіологічних, психологічних і виробничих показників;

раціоналізацію трудових процесів і впровадження заходів по запобіганню перевтомі працівників.

При розробці режимів праці і відпочинку враховуються:

закономірності динаміки працездатності;

конкретні організаційно-технічні умови виробництва;

особливості відновлення фізіологічних функцій організму.

Розробка і впровадження нового режиму праці і відпочинку завершується перевіркою його ефективності за вищенаведеними критеріями. Якщо такий режим відповідає необхідним вимогам, то він може бути рекомендований як типовий.

Типовим називається режим праці і відпочинку, встановлений для працівників з різними умовами праці, який забезпечує приблизно однакові зміни в їх працездатності.

Оскільки динаміка функціонального стану у працівників різних професій приблизно однакова, а відмінності стосуються лише глибини функціональних зрушень, то на основі типових режимів праці і відпочинку розробляються часткові (окремі) режими для конкретних професій. В народному господарстві використовується 14 типових (внутрішньозмінних) режимів праці і відпочинку, на основі яких розроблено 600 часткових режимів.

Проектування раціональних режимів праці і відпочинку здійснюється за такими методичними принципами:

раціональне чергування роботи з відпочинком для запобігання перевтомі, підвищення працездатності і продуктивності праці є обов’язковим для всіх видів праці;

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «БЖД, охорона праці»: