Сторінка
2

Мислення у процесі праці

Види мислення

Залежно від змісту праці і вирішуваних завдань розрізняють три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне і словесно-логічне.

Наочно-дійове, або сенсомоторне, мислення — найпростіша форма мислення, при якому операції аналізу і синтезу поєднуються з практичними діями. Так, розчленовуючи виробничу операцію на прийоми і дії, робітник здійснює практичний аналіз, а з’єднуючи окремі вузли і деталі, він реалізує практичний синтез, який до цього існував у вигляді думки.

Наочно-образне мислення характеризується тим, що зміст розумового завдання базується на образному матеріалі. Працівник аналізує, порівнює, узагальнює різні образи предметів і явищ, співвідносить їх з раніше нагромадженою інформацією. Наприклад, оператор формує уявлення про реальну ситуацію на основі прийнятої і декодованої інформації.

Словесно-логічним, або понятійним, мисленням називається процес відображення у свідомості людини істотних зв’язків і відношень між предметами і явищами матеріального світу. Понятійне мислення — необхідна умова і зміст всякої творчої розумової праці.

У практичній діяльності людини всі види мислення нерозривно пов’язані, постійно переходять одне в одне при вирішенні різноманітних завдань.

Особливе значення в процесі праці має так зване оперативне мислення, під яким розуміють такий процес розв’язання практичних завдань, у тому числі і завдань управління, в результаті якого формується суб’єктивна модель операцій і дій, яка забезпечує розв’язання поставленого завдання.

У процесі праці людина мислить професійними поняттями, тобто у неї формується професійний склад мислення.

Професійне мислення — це інтелектуальна діяльність щодо розв’язання професійних завдань. Високий рівень професіоналізму працівника пов’язаний з теоретичним, творчим мисленням і розвиненим практичним інтелектом.

Об’єктивний процес інтелектуалізації праці вимагає формування у працівника мислення, спрямованого на оновлення знань, підвищення кваліфікації, знаходження нових, оригінальних способів розв’язання проблем, прогнозування ситуацій і прийняття нестандартних рішень.

За умов переходу до ринкової економіки формою відображення економічної дійсності стає економічне мислення — узагальнене пізнання людьми економічних процесів і явищ, їх істотних зв’язків в економічних поняттях і категоріях.

Індивідуальні особливості мислення

Індивідуальні особливості мислення у різних людей зумовлені різним співвідношенням і рівнем розвитку його видів, а також якостями пізнавальної діяльності.

Серед якостей розуму виділяють: глибину, широту, гнучкість, критичність, самостійність, конкретність, послідовність, швидкість думки.

Глибина розуму характеризується вмінням проникати в суть проблеми і всебічно її розглядати, виявляти причини, передбачати наслідки явищ і подій.

Широта розуму проявляється у вмінні охопити широке коло питань, творчо мислити в різних галузях знань.

Гнучкість розуму пов’язана з вмінням змінювати способи вирішення проблем залежно від конкретних умов.

Критичність розуму — це вміння не підпадати під вплив чужих думок, а правильно оцінити їх сильні і слабкі сторони, а також свої висновки і дії.

Самостійність розуму проявляється у вмінні самому побачити проблему і вирішити її.

Конкретність розуму означає вміння не тільки охопити всю проблему, а й виокремити в ній найбільш суттєве й важливе.

Послідовність думки — це вміння швидко приймати правильні, обгрунтовані рішення.

Сукупність усіх розумових здібностей, які забезпечують людині можливість вирішувати різноманітні завдання, називається інтелектом. Інтелект як здатність раціонально мислити, розумно діяти, зокрема у сфері трудової діяльності, дозволяє людині свідомо адаптуватися до навколишнього середовища.

Методи вивчення мисленнєвих процесів

Вивчення мисленнєвих процесів працівників використовується для оцінки динаміки їхньої працездатності та індивідуальних особливостей вирішення конкретних задач, зумовлених змістом трудової діяльності.

Індивідуальні особливості вирішення задач проявляються у швидкості, інтелектуальній активності, тобто у знаходженні найбільш раціональних методів, та якості, а зміни цих показників протягом робочого дня свідчать про характер динаміки працездатності і розвиток втоми працівників. Найбільш поширеними є методики: «кількісні відношення», «числові ряди», «відшукування аналогій», «арифметичний рахунок», тест «виключення понять» та ін. [19].

Методика «кількісні відношення» застосовується для оцінки логічних умовиводів, коли на основі відомих суджень формулюються нові судження. Працівникові пропонують вирішити 18 однотипних логічних задач, в яких потрібно зробити висновок про співвідношення між двома величинами, тобто визначити і записати, яка з величин є більшою. Наприклад:

; ; ;

На виконання всіх завдань відводиться 5 хвилин. Враховуються продуктивність (кількість виконаних завдань) і точність виконання роботи в різні періоди робочого дня.

Методика «числові ряди» використовується для оцінки логічного мислення. Працівникові дають бланки, на яких надруковані ряди чисел (не менше 7):

2, 4, — — 32, 64, 128;

24, 21, 19, 18, 15, 13 — —;

1, 4, 9, 16 — — 49, 64, 81, 100;

1, 3, 6, 8, 16, 18 — — 76, 78.

Необхідно встановити закономірність у послідовності чисел і підібрати числа, які повинні доповнити ряд. На виконання роботи дається 10 хвилин. Враховуються кількість і правильність вирішення задач.

Для оцінки логічності мислення, встановлення логічних відношень між поняттями призначені методики «виключення понять» і «відшукування аналогій».

Суть тесту «виключення понять» полягає в тому, що працівникам зачитуються декілька серій слів (15—20). Кожна серія складається з п’яти слів, з яких чотири об’єднані спільним родовим поняттям, а п’яте не відноситься до цього поняття. Після зачитання кожної серії працівник протягом 10 с повинен визначити зайве слово і записати рядом з номером серії. Наприклад, ялина, береза, роза, дуб, сосна. Зайвим буде слово «роза». Враховуються кількість правильних відповідей.