Сторінка
15

Банківське фінансування та регулювання інвестиційної діяльності

Нині вже існують інвестиційні за своєю суттю банки. Це, передусім, регіональні банки: "Національні інвестиції", "Перший інвестиційний банк", Інвест-банк Україна, Київський інвестиційний банк, Приватінвест, Інвестбанк, Коопінвестбанк, Інвест-Кривбас банк та ін. Вони мають у своїх активах близько 50 -70 % вкладів у реальний сектор, мають у своєму розпорядженні фахівців, здатних провести експертизу проектно-кошторисної документації, техніко-економічних показників і т.д.

Існуюча мережа таких банків може бути використана для реалізації регіональних інвестиційних програм.

ІІ. Банківська система України, як уже зазначалося, переживає процес становлення, а тому в цей період, як показує світова практика, неминучими є банківські крахи. У зв'язку з цим нині гострою є проблема розробки і прийняття законів, що визначають такі банківські процедури, як неспроможність (банкрутство), злиття, поглинання і ліквідацію комерційних банків, а також обов'язкове страхування банківських вкладів громадян. Тому необхідно створити правову основу для своєчасної допомоги проблемним банкам, для надійного захисту розміщених у них коштів громадян і підприємств, причому - на страховій основі, без участі бюджету. Ці заходи, на нашу думку, можуть підвищити надійність кредитно-фінансової системи, а також оздоровити інвестиційний клімат.

З метою відновлення ліквідності та платоспроможності проблемних банків поряд з іншим заходами варто передбачити документарне підтвердження інвесторами банку своєї платоспроможності.

Сьогодні, коли почався процес скорочення кількості банків, розробка законодавчих актів, що стосуються злиття і поглинання банків, також повинна вестися особливо активно. Створення банківських холдингів, участь банків у фінансово-промислових групах має у найближчий час отримати чітке правове забезпечення з встановленням повного переліку юридичних норм, зокрема участі або неучасті банків у приватизації з використанням тільки власних або власних і позикових коштів, їх участі в довірчому управлінні власністю та ін.

Очевидно, концентрація коштів, що досягається шляхом злиття, поглинання банків або оформлення у вигляді холдингу, в умовах відповідного законодавства і з участю НБУ дозволила б прискорити утворення блоку найбільших кредитних інститутів банківської систе­ми, розширити базу проектного фінансування й одночасно знизити ймовірність банкрутства недостатньо сильних комерційних банків.

Потрібно чітко фіксувати процес створення холдинг-компаній у банківській системі України, забезпечувати регламентацію їх діяльності відповідними законодавчими актами, щоби подолати невизначеність і приватний характер угод у цій сфері. Внаслідок відсутності чітких визначень різних банківських утворень, які забезпечували б їх правову індифікацію, органи, що регулюють банківську сферу, нині можуть покладатися в цьому питанні лише на антимонопольне законодавство. Відповідно недостатньо конкретно встановлені правові норми регулювання взаємовідносин у таких структурах, норми створення й управління банками, злиття банків і т. д.

ІІІ. Процес структуризації банківського співтовариства в Україні характеризується функціонуванням безлічі дрібних банків­ських структур й очевидною потребою у них української економіки. Потрібно зауважити, що як для чинного банківського законодавства, так і для грошово-кредитної політики, що проводиться, характерна повна байдужість до специфіки діяльності кредитних організацій залежно від їх розміру, цільової орієнтації і забезпечення регіональних інтересів. Така ситуація посилює процес зростаючої нестабільності в банківській діяльності: адже основний контингент - це дрібні банки, поставлені в особливо скрутні умови через ряд причин, які часто від них не залежать.

Для використання накопиченого позитивного банківського потен­ціалу необхідно припинити зростаючий вал банкрутств дрібних банків, розуміючи, що значною мірою різке зниження їх ліквідності спровоковане індиферентним ставленням до цієї проблеми з боку не тільки НБУ, а й самого банківського співтовариства (в особі його асоційованих структур). Переважання в Україні банків із низьким рівнем капіталу - дійсність, яка чітко відповідає фінансовій ситуації, що склалася в країні. Зауважимо також, що відсутність чітких правових норм, особливо в діяльності малих банків, посилює привабливість саме цієї групи банків для здійснення протизаконних операцій.

Створення банківських об'єднань і конкретно такого могутнього об'єднання, як Асоціація українських банків (АУБ), сприяє фор­муванню і захисту спільних інтересів комерційних банків. Але це не знімає з НБУ його прямих обов'язків забезпечувати рівні умови діяльності кредитних організацій, захищати права кожного комер­ційного банку, стимулювати активність кредитних організацій, гарантувати своєчасність і повноту виплат по боргах держави, по страхуванню кредитного ризику та ін.

IV. У рамках корегування банківської стратегії у частині підтримки діяльності кредитних установ державою представляється безальтернативним є не тільки здійснення НБУ грошово-кредитної політики, збалансованої за основними напрямами, а й взяття ним на себе відповідальності за створення умов для стабілізації банківської діяльності і на цій базі - всієї інституційної структури банківського співтовариства.

V.Ситуація банкрутств банків створює грунт для організації якісно інших банківських структур, здатних вирішувати завдання не тільки поточного, а й стратегічного характеру, використовуючи весь набір сучасних досягнень у банківській справі.

Врахування особливостей сучасного етапу розвитку банківського сегмента дозволяє визначити вихідні позиції утворення нових банківських структур. До можливих варіантів утворення таких структур відносять: