Сторінка
2

Розвиток небанківських фінансових інститутів в Україні

ü ринок цінних паперів;

ü ринок дорогоцінних металів;

ü грошовий ринок - це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій, валюти.

ü ринок капіталів - найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів. Якщо грошовий ринок у першу чергу підтримує ліквідність на фінансовому ринку, то ринок капіталів сприяє рентабельному використанню фінансових коштів.

Таким чином, фінансовий ринок забезпечує платоспроможність фінансової системи, максимальне узгодження загальногосподарських процесів нагромадження та інвестування [6, с.88 - 89].

Розглянемо та проаналізуємо структуру та основні процеси, що відбуваються на різних етапах фінансового ринку.

Схематично структура фінансового ринку зображено на мал. 1.

Рис 1. Структура фінансового ринку

Фінансовий ринок можна поділити на первинний і вторинний. Первинний ринок виникає при емісії (випуск в обіг) цінних паперів, і на ньому мобілізуються фінансові ресурси. На вторинному ринку ці ресурси перерозподіляються, тобто на вторинному ринку вони опиняються після того, як були вже продані на первинному.

У свою чергу, вторинний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок представлений фондовою біржею – організованим ринком цінних паперів, що виконує функцію мобілізації грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм. На ньому обертаються цінні папери (документи, що виражають майнові зобов’язання) найвищого ґатунку та виконуються операції професійними учасниками. Фондова біржа виступає як торговельне, професійне, нормативне, технологічне ядро ринку цінних паперів та фінансового ринку. На позабіржовому ринку здійснюються операції з цінними паперами поза фондової торгівлі. У цьому разі об'єктом купівлі-продажу стають цінні папери, які з будь-яких причин не котируються на біржі.

На сьогодні основним організатором торгівлі на фондовому ринку України є Дочірнє підприємство „Фондова біржа ПФТС” – у попередньому звітному 2007 році його питома вага в організованій частині вітчизняного фондового ринку становила 96,4% .

До недоліків фондового ринку України можна віднести його слабку орієнтацію на потреби довгострокових внутрішніх інвесторів. За експертними оцінками, частка нерезидентів на вітчизняному вторинному акцій становить 80 – 85%.

Слід також звернути увагу на деякі диспропорції, що виникають на вітчизняному фондовому ринку:

ü відчутна перевага неорганізованого фондового ринку над організованим і зовнішніх інвесторів над внутрішніми;

ü дотримування корпоративного контролю на ринку акцій та інвестиційна обмеженість;

ü домінування підприємств базових галузей економіки, зокрема ПЕК;

ü недооцінка ринком багатьох компаній-емітентів внаслідок неповного розкриття інформації про результати їх діяльності та інвестиційні наміри [7, с. 24-25].

За будь-якого трактування структури фінансового ринку, головною метою є розподіл надлишку коштів або заощаджень, їхня мобілізація і перерозподіл між сферами й секторами економіки.

Головна функція фінансового ринку - трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівно доступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету - збільшення капіталу.

1.2. Суб'єкти фінансового ринку

Головними суб'єктами фінансового ринку є

ü домашні господарства,

ü фірми і підприємства,

ü фінансові інститути

ü держава.

Суб'єкти фінансового ринку можуть виступати в ролі позичальника та інвестора. А фінансові інститути відіграють на цьому ринку роль посередника.

Через фінансові інститути (банки, страхові компанії, тощо) заощадження домашніх господарств, фірм і підприємств надходять до інших суб'єктів господарювання і дають їм змогу задовольнити потребу в коштах для розширення своєї діяльності.

Держава, надаючи кредит і отримуючи позики, відіграє вирішальну роль на фінансовому ринку. Свій вплив вона здійснює через управління відсотком, грошовою масою, кредитами, валютним курсом.

Позичальники - це фізичні або юридичні особи, які залучають кошти інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності.

Інвестори - громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які прий­мають рішення про вкладання особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування.

Фінансові інститути - це посередники, які забезпечують зустріч інвестора і позичальника. До них належать: банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки) та спеціалізовані небанківські установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, ощадні установи, лізингові компанії).

Основна функція фінансових посередників — це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних позичальників і навпаки, їхня діяльність вигідна і для заощаджувачів (інвесторів), і для позичальників.

На сьогоднішній день в Україні нагляд за діяльністю будь-яких фінансових інститутів покладена на “Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України”. Основі засади її діяльності будуть розглянуті у третьому розділі.

РОЗДІЛ 2

НЕБАНКІВСЬКІ ФІНАНСОВІ УСТАНОВИ: ОСОБЛИВОСТІ ТА АНАЛІЗ

Хоча банк – це фінансовий інститут, з яким ми найчастіше маємо справу, але це не єдиний фінансовий орган, з яким ми стикаємося в повсякденні. Крім банків до фінансового ринку входять спеціальні небанківські фінансові інститути (НФІ), здатні акумулювати грошові засоби та розміщувати їх на засадах строковості, повернення та платності. В економіці небанківські фінансові інститути відіграють важливу роль у спрямуванні коштів від позикодавців до позичальників як це роблять банки. Застосовуючи інновації, небанківські фінансові інститути вступають у пряму конкуренцію з банками, бо надають клієнтам ті ж послуги, що й банки [5, с.341].