Сторінка
1

Бізнес-етика і соціальна відповідальність у банківській системі

План

· Вступ

1. Роль етики бізнесу у вирішенні соціальних проблем в економіці країни.
2. Перші практики економічої етики: Г.Форд і М.Вебер.
3. Стан етики бізнесу в економіці нашої країни.

4. Форми поведінки, яким в США даютьрізні етичні оцінки

5. Роль банкіра в ступені благополуччя всіх учас­ників економічних відносин.

6. Соціальна і юридична відповідаль­ність, як складова сучасної моделі бізнесу.

· Висновок.

Вступ

У нинішніх високодинамічних умо­вах розвитку цивілізації підприєм­ництво покликане враховувати людські та соціальні аспекти впливу бізнесу на працівників, споживачів, а також сприяти вирішенню проблем суспільства в цілому. Люди, як прави­ло, очікують від бізнесу не тільки ви­соких економічних результатів, а й істотних досягнень з точки зору соціальної мсти і соціальних інтересів. Підприємці повинні активно діяти в таких сферах, як захист довкілля, охо­рона здоров'я і суспільна безпека, гро­мадянські права, захист інтересів спо­живача тощо. Бізнес має бути соціаль­не відповідальним. Таке бачення йо­го ролі вельми актуальне в умовах України.

1. Роль етики бізнесу у вирішенні соціальних проблем в економіці країни.

Відповідальність бізнесу щодо вирішення соціальних проблем під­тримують політичні і громадські інститути. Це те, що виходить за межі визначених законами вимог або над-вимог. Серед останніх а аспекті соці­альної відповідальності можна виділи­ти основні [1, 175]:

— довгострокові перспективи в соціальне зорієнтованому суспільстві;

— сприятливі умови для бізнесової діяльності, які сприяли б формуван­ню привабливого образу підприємця;

— зміна потреб. Пов'язані з бізне­сом соціальні очікування сьогодні ра­дикально змінилися і залучення ком­паній до вирішення соціальних про­блем стає вкрай необхідним;

— наявність важливих ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем;

— моральні норми соціальної по­ведінки підприємця. Як член суспіль­ства він повинен керуватися нормами моралі.

Соціально-економічний досвід роз­винених країн засвідчує, що ринкова економіка базується на економічній етиці, культурі праці і її високій про­дуктивності, наукових методах ор­ганізації праці, обов'язковості парт­нерів, яка закріплена не тільки договором, а й чесним словом підприємця, і грунтується на високих заробітках працівників. Економічна етика ствер­джує верховенство людини над ма­теріальними цінностями, якими вона управляє у процесі виробництва. Без неї неможлива ринкова економіка.

2. Перші практики економічної етики: Г.Форд і М.Вебер.

Першим успішним практиком еко­номічної етики був Г.Форд — під час економічної кризи 1920—1930-х років. Він встановив високу заробітну плат­ню і такі низькі ціни на кінцевий про­дукт, що робітники його заводів мог­ли купити автомобіль, який самі ж і зробили. Це дало йому змогу зберег­ти виробництво. Форд купив земельні ділянки, створив сільськогосподарські товариства, допоміг своїм робітни­кам, пенсіонерам збудувати власні житла, придбати трактори і сільсько­господарські машини, організував на власних заводах продаж споживчих товарів, харчування робітників, за­безпечив їх теплом і паливом. Форд одним із перших залучив робітників у компаньйони через акції, завдяки чо­му вони відчули себе господарями ви­робництва.

Втім, в управлінській ієрархії існу­ють і багато прикладів неетичної по­ведінки керівників, її спричинюють недобросовісна конкурентна бороть­ба, недостатнє заохочення керівників за етичну поведінку, загальне зни­ження значення етики в суспільстві, тиск з боку організації на працівників з метою пошуку компромісу між їх особистими цінностями і цінностя­ми керівників. Дослідження засвідчу­ють, що на прийняття неетичних рішень службовцями впливає насам­перед поведінка їх керівників. Отже, поводячись етично, керівник може підняти етику поведінки підлеглих на новий якісний рівень.

Не секрет, що сьогодні частина економіки нашої країни знаходиться в "тіні", багато коштів, які могли б відчутно поліпшити соціальне стано­вище народу, переводяться в "подат­кові сховища" за кордон. За таких об-

ставим говорити про соціальне орієн­товану ринкову економіку не дово­диться. Проте Україна прагне будува­ти саме таку — соціально орієнтова­ну економіку, а отже, її успіхи на цьо­му шляху будуть прямо пропорційні рівню досягнень українського бізне­су на ниві соціальної відповідальності. Господарство — основна сфера життєдіяльності людини та її взаємодії з природою, створення і споживання базових людських цінностей. Саме в господарській діяльності відбувається становлення людини, її перетворення з біологічного організму в соціально­го індивіда й особистість. Людина бе­ре участь у господарській практиці, де реалізуються ЇЇ природні і духовні сили. Тому при філософському аналізі господарства як фактора виробництва обмежитися згадкою про людину, за­лишивши за межами розгляду її при­страсті, бажання, потреби, тобто все те, що, власне, і робить її homo sapi­ens, буде неправильним.

Специфічного філософського ас­пекту проблема людини набуває тоді, коли ми наголошуємо на особливій ролі трудової етики у функціонуванні й розвитку господарських систем. Із відкриттям М.Вебером ролі трудової етики, трудової мотивації в станов­ленні господарства проблема набуває також і практично-філософського змісту. В наших умовах вона акту­алізується у зв'язку з тим, що в XXI століття ми ввійшли з недостатньою трудовою і етичною мотивацією жит­тя і праці. Це змушує визнати, що ста­ру, традиційну, трудову етику ми за­лишили в ЗО—80-х роках минулого століття, а нової не створили. На­томість запропонували трудову есте­тику, яка могла активно спонукати до праці лише за умов насильства. Сьо­годні треба створити трудову етику, яка відповідала б трудовому сус­пільству. Етичні питання є продуктом реального господарського життя, і від них не можна абстрагуватися, адже во­ни — суть господарювання.