Сторінка
12

Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків

Підставою для виникнення акредитивних зобов'язань є доручення платника про відкриття акредитива, що він дає банку, що його обслуговує (банк-емітент). Таке доручення є основою для виникнення інших правовідносин по акредитивній операції. Варто визначити, що форма доручення на відкриття акредитива, як правило, є типовою, і в ній повинні бути зазначені усі вимоги, передбачені Уніфікованими правилами.

Оскільки акредитив – це зобов'язання по проведенню платежів, умови акредитива є умовами виконання цих зобов'язань, тому вони повинні бути складені так, щоб з одного боку, вони давали можливість банкам без ускладнень їхній проконтролювати і перевірити документально, а з іншого боку – забезпечували б інтереси сторін, що використовують акредитивну форму розрахунків. Усі терміни, що застосовуються, повинні відповідати вимогам Уніфікованих правил, тобто варто використовувати стандартні терміни і формулювання, передбачені Уніфікованими правилами, якщо акредитив не містить інших умов. Це дає можливість заявнику акредитива включати в умови акредитива, відповідні застереження.

Уніфіковані правила вимагають від заявника не тільки чітко й у повному обсязі формулювати інструкції з відкриття і виконання акредитива, але і внесення в нього змін.

Умови і порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Важливе значення має питання щодо терміну дії акредитива. Банк-емітент може провести платіж як негайно після надання необхідних документів, так і через деякий час (акредитиви з частковою відстрочкою платежу). Уніфіковані правила визначають термін дії акредитива, як граничний період для надання документів для оплати, акцепту, негоціації. До того ж, Уніфіковані правила вимагають, щоб «всі акредитиви передбачали дату закінчення термінів і місце надання документів для платежу, акцепту або за винятком вільної негоціації акредитива місця надання документів для негоціації».

У правовому регулюванні акредитивних відносин акредитивні документи (транспортні, страхові, комерційні рахунки й інші документи) є підставою для проведення розрахунків по документарному акредитиву. Тому в інструкціях з відкриття акредитивів, у самих акредитивах повинні бути чітко зазначені документи проти яких варто здійснити платіж, акцепт або негоціацію.

Виходить, акредитив – це фактично безпечна попередня оплата. Він є свого роду компромісом у випадку, коли покупець товару сумнівається в надійності продавця і не зважується ризикувати своїми грошима, і крім того акредитив дає можливість звести до мінімуму всі ризики, особливо в тому випадку, коли комерційні зв'язки з іноземними партнерами тільки налагоджуються.

Ще одною, у даний час менш використовуваною, формою міжнародних розрахунків є інкасо, що визначено як «одержання, передача і пред'явлення до оплати векселя, чека або іншого документа банком, що інкасує, для клієнта з наступним переказом коштів на його рахунок». Інкасо - банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк із доручення свого клієнта одержує, на підставі розрахункових документів належні йому від платника за відвантажені на його адресу товарно-матеріальні цінності або зроблені послуги і зараховує ці засоби на рахунок свого клієнта в банку, тобто інкасо - це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк, зазначену суму або підтвердження того, що сума буде виплачена у встановлений термін.

В основі інкасової форми розрахунку лежить домовленість експортера зі своїм банком, що передбачає його зобов'язання передати товарно-супровідну документацію імпортеру тільки за умовами виплати останнім вартості відвантаженого товару або домовитися про це з банком, розташованим у країні імпортера.

Розрізняють два види інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо означає - інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки вексель (простий або переказний), чек або інші фінансові документи і не обробляють рахунок фактуру, коносамент, транспортну накладну й інші.

Документарне інкасо - інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами; комерційні документи, не супроводжувані фінансовими документами і являє собою своєрідний компроміс між авансовим платежем (коли покупець розраховує на експортера, що повинний відправити товар відповідно до замовлення й оплати) і торгівлею по відкритому рахунку (коли експортер розраховує на покупця, що повинний оплатити відправлений йому товар) .

Важливою ознакою документарного інкасо є те, що якщо банку дана вказівка обробляти комерційні документи, до яких входить і коносамент, експортер має можливість зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер (покупець) не заплатить за них або не акцептує переказний вексель. Це обумовлено тим, що коносамент є документом на право власності і тому банк контролює це право на поставлені товари і має право їх передавати покупцю, після того як він виконує всі умови експортера, зазначені в інкасовому дорученні.

Існує кілька видів операцій по застосуванню документарного інкасо. Це так називані «документи проти платежу», «документи проти акцепту» і «акцепт із платежем проти документів».

Завдяки значно меншим формальним вимогам це банківська послуга є більш дешевою і гнучкою в порівнянні з документарним акредитивом. Розрахунок за інкасову форму більш вигідний імпортеру, оскільки зберігає його право власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Разом з тим при розрахунках документарним інкасо експортер, що відвантажує товар не може бути упевнений у тім, що покупець вчасно оплатить відвантажений товар

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40 


Інші реферати на тему «Банківська справа»: