Сторінка
8

Архітектура стародавнього Риму

Колізей — найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біля п'ятдесяти тисяч глядачів. Могутні стіни Колізею (висота 48,5 м) розділені на чотири яруси суцільними аркадами, у нижньому поверсі вони служили для входу і виходу. У плані Колізей представляє еліпс (156Х188 м), обнесений стіною висотою в 50 метрів, складеної із крупних блоків Травертина, з’єднаних залізними скріпами [3, c. 419-420]; центр його композиції — нині зруйнована арена, оточена східчастими лавами для глядачів. Еліпс найбільше повно відповідав вимогам динаміки видовищ, що розгортаються — гладіаторських боїв. Він давав можливість максимально активізувати глядача, наблизити місця привілейованої публіки до арени; місця спускалися воронкою і розділялися відповідно до суспільного рангу глядачів. Усередині йшли чотири яруси сидінь, яким зовні відповідали три яруси аркад: дорична, іонічна і коринфська. Четвертий ярус був глухим, з коринфськими пілястрами — плоскими виступами на стіні. Пілястри коринфського ордера, що членують стіну, не порушують моноліт будівлі, вилощеної із сірого травертину.

Зовнішній вигляд Колізею з його могутнім пружним овалом додержаний суворої енергії. Це відчуття створюється не тільки величезними масштабами будівлі, але й узагальненням основних форм, урочистою міццю простих ритмів. Усередині Колізей дуже конструктивний і органічний, доцільність сполучається в ньому з мистецтвом: він втілює образ світу і принципи життя, що сформувалися в римлян до I ст. н.е.

Правлінням двох імператорів іспанців відкривалося II століття. Вони були провінціалами, але з патриціанського середовища. Це Траян (98—117 р.) і усиновлений ним Адріан (117—138 р.). При Траяні Римська імперія досягла піку своєї могутності. Надалі вона буде намагатися лише зберегти те, що було завойовано Траяном. Цей імператор вважався кращим з усіх у римській історії. На портретах він виглядає чоловіком мужнім, суворим, але не простим воякою, а розумним і сміливим політиком. Траян багато зробив для своєї рідної Іспанії. У ній дотепер можна побачити два створених при ньому моста — Міст в Алькантарі через ріку Тахо (нині Тежу) і акведук у Сеговії. Обоє належать до шедеврів світової архітектури. Міст в Алькантарі одноярусний, але з дуже високими прорізами. Він завершується простим карнизом, у центрі якого, над проїзною частиною, перекинена арка. Акведук у Сеговії — двох'ярусний, з вузькими високими прольотами — може здатися одноманітним через повторювання ритму його рівновеликих арок. Він суцільно рустований (від лат. rusticus — «сільський», «грубий», «необтесаний»), тобто складний із грубообробленого каменю. Це робить акведук природним, близьким до природи, з яким він гармонійно сполучається.

Самою знаменитою пам'яткою Траяна в Римі вважається його форум Траяна, зведений Аполлодором Дамаським (109—113 р. н.е.). Серед всіх імператорських форумів (Цезаря, Августа, Веспасіана, Нерви,Траяна), що обростали навколо старого Форуму Романум, цей найбільш красивий і значний. Він складався з прямокутної площі, оточеної наскрізною колонадою з входом — Тріумфальною аркою, а також із двома могутніми півкругами по бічних сторонах. У центрі площі піднімалася кінна статуя Траяна з бронзи, покритою позолотою. Не було ні шматочка голої землі, покритої травою, – весь Форум Траяна був вимощений красивими мозаїками з дорогоцінних порід мармуру.

На площі так само стояла присвячена Траяну колона. Вона увічнила покорення Дакії (країни на території сучасної Румунії). На висоту 38 метрів по ній тягнувся сувій із розповіддю про два походи в Дакію. Розфарбовані рельєфи колони зображували сцени життя даків і полонення їх римлянами. Імператор Траян фігурує на їхніх рельєфах більше вісімдесяти разів. Статую імператора нагорі колони згодом замінили фігурою апостола Петра.

На площі стояли також статуї переможених супротивників, був влаштований храм (пятинефна базиліка) на честь божества — покровителя Марса Ультора, були дві бібліотеки — грецька і латинська. До правого від входу півкругу площі приєднувалася п'ятиповерхова будівля ринку. Композицію завершував двір і храм Траяна.

Адріан, що правив слідом за Траяном, був прибічником усього грецького. Побудовані при Адріані пам'ятники свідчать, що він жив не в реальному світі, а у світі мрії. Імператор загорівсь любов'ю до юнака з Віфінії (область у Малій Азії) Антиноя, у якому вбачав втілення грецької краси. Антиной загинув під час подорожі по Нілу і був обожнений. Адріан сам створював проекти храмів (храм Венери і Роми в Римі), писав вірші. Не дивно, що саме при Адріані (близько 125 р.) була створена одна із самих духовних пам'яток світової архітектури. Правда, Адріан вважав, що він лише переробив спорудження, що почав будувати Агриппа, зять Августа. Пантеон — «храм усіх богів» — стоїть і нині в центрі Рима. Це єдина пам'ятка, не перебудована і не зруйнована у Середньовіччя. У ній міститься щось близьке не тільки римлянам, людям античної епохи, але і взагалі людству. Храм усіх богів — це храм самій божественній ідеї. Храм мав бути засобом зміцнення впливу панівного класу на народні маси. Його почали будувати на місці старого храму за часів імператора Траяна, а закінчили десь на початку 20-х рр. ІІ ст. н. е. – уже за імператора Адріана. Вважають, що будував храм славетний Апполодор із Дамаска. Доля його була трагічною. Імператор Адріан вважав себе архітектором і одного разу надіслав Апполодору свій проект храму Венери і Роми. Апполодор різко розкритикував імператорський проект, за що був заарештований і страчений.

На площу Ротонди, де стоїть Пантеон, можна пройти вузенькими і кривими вуличками Риму, повз мальовничу площу Навона. Дивлячись на Пантеон ззовні, не можна сказати, що ця споруда справляє найбільше враження порівняно з усім, що збудував стародавній Рим. Але, переступивши поріг Пантеону, мимоволі зупиняєшся в захопленні: перед нами розкривається простір незвичайної краси. Головне, вражаюче глядача в Пантеоні, — інтер'єр з величезним цільним підкупольним простором, урочисто величним і гармонічним. Пропорції Пантеону досконалі — діаметр купола (43,5 м) майже дорівнює висоті храму (42,7 м), а оскільки висота стін дорівнює його радіусу, у підкупольний простір вписується куля. Підлога з мармурових різнобарвних плит розчленована на квадрати і круги. Площа підлоги 1500 кв. м. Циліндричну стіну поділено на два яруси. У нижньому – ніші, де стояли статуї, верхній було обкладено мармуровими панелями. Жовті, рожеві, коричневі, зеленуваті тони мармурів створюють теплу кольорову гаму. Усе навколо ніби було оповите золотистим серпанком. Але головне – це купол. За словами Діона Касія, цей купол нагадував небо; саме він, так думає Діон Касій, дав привід назвати храм Пантеоном. Бетонний купол вагою 46 тонн має форму півсфери, що спочиває на циліндричній опорі. Він вільно лежить на міцних стінах. Його ніщо не прикрашає. Просто над ним звелися вгору величезні ребра бетонної кесонної конструкції. Його горизонтальний розпір гаситься в самій конструкції. Тому велика товщина купола внизу, поступово зменшується вгору. Зодчі майстерно зменшили вагу купола, розчленувавши його кесонами і використавши у верхніх його частинах щебінку з легких матеріалів. З висоти 42 м через отвір купола (“Око Пантеону”) діаметром 9 м ллється потік сонячних променів, які відсвічуються на поверхні мармуру і розбризкуються на усі боки. Зосередженість освітлення у вищій центральній точці змушує глядача гостро сприймати висоту купола. Такого купола стародавній світ не знав. Навіть візантійські майстри, великі спеціалісти по спорудженню куполів, не змогли його перевершити. Вже в стародавності було відзначено, що покриття гігантської ротонди куполом містило в собі символічне відтворення небозводу. Це рішення було продиктовано задачею створення «храму всім богам», не тільки житла божества, як це було в греків, але і священного простору, у якому перебували ті, що моляться. Простоті чітких геометричних форм внутрішнього простору відповідає строгість оздоблення. Стіни облицьовані кольоровим мармуром, а їхній пластичний декор розрахований на поступове полегшення архітектурних форм догори. Інтер'єр має три яруси. Нижній розчленований колонами коринфського ордера і високими нішами зі статуями. Розташований над ним аттиковий поверх із хибними вікнами і пілястрами завершується антаблементом. Купол розділений п'ятьма кільцевими рядами касет, що зменшуються догори. Своїми стрімкими членуваннями касети перекликаються з пілястрами і колонами і піднімаються догори, по меридіанах, замикаючи купол, а горизонталі касет як би вторять лініям карниза. Виявляючи глибиною рельєфу товщу купольного перекриття, касети підсилюють враження його матеріальності. Ордер Пантеону створює як би перехід від величного масштабу будівлі до людини. Спокій, внутрішню гармонію, відхід від земної суєти у світ духовності — ось що давав Пантеон відвідувачам. При всій реалістичності ідеї художня виразність Пантеона надзвичайна. Усі його частини перебувають у цілковитій гармонії: Пантеон – це натхненний витвір митця, гімн людському розуму.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 


Інші реферати на тему «Архітектура, містобудування»: