Сторінка
6

Архітектура стародавнього Риму

Але за походженням Помпеї були містом грецьким. Той же помпейський будинок був одночасно проникнутим і еллінським духом. Ні в чому так яскраво він не проявляється, як у дивовижних перестильних двориках – невеликих шматочках природи, ув'язнених усередині самих будинків і що представляють як би невеликі садки чи квітники з фонтанами і німфеями, мармуровими рельєфами і бронзовими статуетками богів, свіжим, чистим повітрям і прохолодною тінню від квітучих дерев і кущів.

Усередині будинки були розписані. Прекрасно збережені фрески показують, яким було звичайне життєве середовище римлянина. Ранні будинки (II — кінець I ст. до н.е.) розписували в так званому першому помпейському стилі. Стіни будинків були розкреслені геометричним орнаментом, що нагадував обкладку стін напівкоштовними каменями. Потім цей «інкрустаційний» стиль замінився «архітектурним», чи другим помпейським. Він був у моді протягом I ст. до н.е. Майстри другого помпейського стилю перетворювали інтер'єр у подобу міського пейзажу. В усю висоту стін йшли зображення колонад, усіляких портиків, фасадів будинків.

При всіх досягненнях римській архітектурі властиві риси обмеженості. Тенденція звеличувати владу імператорів, спрямованість до масштабних перебільшень, зовнішніх ефектів лише свідчить про кризу Римської республіки. Після розгрому численних повстань і завершення громадянських воєн почався період стабілізації, але вже в умовах твердої диктатури імперії.

РОЗДІЛ 3

АРХІТЕКТУРА ЧАСІВ ІМПЕРІЇ

Наприкінці I ст. до н.е. Римська держава з аристократичної республіки перетворилося в імперію. Першим правителем, що відкрив шлях до єдиновладдя, був внучатий племінник Цезаря Октавіан, прозваний Августом (Блаженним). Цезар усиновив його незадовго до своєї загибелі. Коли ж Октавіана проголосили імператором (27 р. до н.е.), це означало, що йому вручають вищу військову владу. Офіційно він усе ще вважався одним із сенаторів, хоча і «першим серед рівних» — принцепсом. Час правління Октавіана називається принципатом Августа. З тих пір римське мистецтво почало орієнтуватися на ідеали, що насаджували правителі. До кінця I ст. н.е. панують дві династії: Юліїв – Клавдіїв і Флавіїв.

Так званий «римський світ» — час затишку в класовій боротьбі, що наступила на початку правління Августа,— стимулював високий розквіт мистецтва, ріст будівництва. Античні історики характеризують період правління Августа (27 р. до н.е.— 14 р. н.е.) як «золоте століття» Римської держави. З ним пов'язані прославлені імена архітектора Вептрувля, історика Тіта Лівія, поетів Вергілія, Овідія і Горація.

Офіційним напрямком у мистецтві став «августовий класицизм», що надав величезний вплив на наступний розвиток західноєвропейського мистецтва. Римські художники орієнтувалися на великих майстрів Греції часів Фідія, але природність грецької класики замінилася на безстрасність, стриманість.

Рим придбав зовсім новий вигляд, що відповідає престижу світової столиці. Збільшилась кількість громадських закладів, будувалися форуми, мости, акведуки, збагатилося архітектурне оздоблення. За словами історика Светонія, Август так Рим «прикрасив, що по справедливості міг хвастатися через те, що прийняв його цегельним, а залишає його мармуровим». Місто вражало сучасників неозорістю площі — з жодної сторони воно не мало чітких границь. Його передмістя губилися в розкішних віллах Кампан’ї. Чудові будинки, портики, склепінні і прикрашені фронтонами дахи, багато декорованих басейнів і фонтани чергувалися з зеленню гаїв і алей.

При Августі був створений Вівтар Світу — пам'ятник возз'єднання прихильників нового режиму і зазнавших поразки республіканців. Вівтар являв собою самостійний будинок без даху, що обгороджував жертовник. Рельєфи, що прикрашали огорожу, були розділені на два яруси фризом з меандровим орнаментом (стрічковий орнамент, як правило, зламана під прямим кутом лінія). Нижній зображував застилаючі усе поле стебла, листя і завитки Дерева Життя з птахами і різною живністю на ньому; верхній представляв урочисту ходу, що включала членів імператорського будинку. Панує грецька ізокефалія (голови зображених знаходяться на одному рівні), однак у групу вторгаються оживляючі ритм фігури дітей різного віку. Окремі персонажі зображені такими, що ніби обертаються, вони як би звертаються до глядача (що було неприйнятно для класичного грецького пам'ятника).

Золоте століття Августа не могло просто так піти в небуття – адже довкола нього створювався ореол безсмертя. І Рим починає будувати собі пам'ятники. Собі і своєму сімейству Август спорудив на марсовому полі величний мавзолей, близько 90 метрів у діаметрі, що складався з двох могутніх концентричних стін і насипного пагорба з вічнозеленими деревами. Можливо пагорб вінчався статуєю правителя.

Представлення про стиль культової августової архітектури дає храм в Німі (поч. I ст. н.е. Південна Франція), що належить до типу псевдопериптера, у якому акцентувався внутрішній простір. Класичні форми коринфського ордера строго дотримані, пропорції стрункі, у порівнянні з республіканськими храмами з'явилося тяжіння до добірності, нарядності. Храм вибудований з рожевого вапняку, має шестиколонний портик. У композиції цілого проступають вольова напруга і розумова ясність, що додають будівлі відтінок офіційності. Урочистість підсилюється і тим, що храм піднятий на високий подіум (основа).

Поряд з пануючим класичним плином продовжувала розвиватися архітектура, що мала чисто практичне значення, наприклад, інженерні будівлі. Мудра простота задуму, уміння досягти художнього результату деякими, але виразними засобами відрізняють грандіозний по висоті Гардський міст в Німі (Південна Франція), що є частиною акведука, який постачає воду місту Немуз. Міст являє собою багатоярусну крупнопрольотну аркаду над долиною ріки Гар. Майже рівні по висоті великі прольоти арок двох нижніх ярусів завершуються низькою аркадою. Горизонтальність і масштабність спорудження і разом з тим його легкість підкреслені динамікою ритму наростаючих різного розміру аркових прольотів середньої аркади, що одержала значення композиційного центра. Гардський міст — символ інженерного мистецтва Риму.