Сторінка
1

Архітектура Коломийщини

П Л А Н

1. РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРНОЇ СПРАВИ В КОЛОМИЇ

2. ДЕРЕВ’ЯНА АРХІТЕКТУРА КОЛОМИЙЩИНИ

3. АРХІТЕКТУРА КОЛОМИЇ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА МІСТА

4. ВИСНОВКИ

5. ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Коломийська архітектура, як і українська в цілому, подолала багато труднощів на шляху свого розвитку. В житті нашого міста було кілька історичних періодів кожен з яких мав свої особливості, що істотно впливали на творчу спрямованість архітектури. Характерною рисою в розвитку коломийської архітектури є широке використання синтезу мистецтв.

Архітектура спадщина Коломиї багата і різноманітна. Нестримно спливають століття. У вогні пожеж і запеклих воєн гинули твори митців і будівничих. На місці старих будівель виростали нові. Чим далі від нас епоха, тим менше ми знаємо про неї, тим важче нам зрозуміти життя і інтереси людей тих часів. Але кожна епоха залишає свідків, що красномовно розповідають нам про неї. Ці свідки пам’ятки архітектури, які найміцніше протистоять натискам часу.

Пам’ятки архітектури міста, залишені нам творцями минулих епох, становлять вагому частину багатої культурної спадщини Коломиї. Вони свідки життя народу і розвитку його національної культури, відіграють важливу роль у пізнанні історії, вихованні почуття патріотизму і відданості своїй землі.

Творіння архітектури – це частина матеріального середовища, в якому живе і працює людина. Архітектурні споруди завжди мали вплив на умови праці та відпочинку людей. Залежно від соціально-політичних умов рівня будівельної техніки, наявності будівельних матеріалів, природнокліматичних факторів народні майстри зводили різноманітні за функціональним призначенням будівлі та споруди. Зодчі як камертони першими відчували зміни в суспільстві, найповніше відбивали його запити і культуру.

Кожна доба, кожне покоління по-своєму оцінює історико-архітектурну спадщину, знаходячи відповіді саме на ті питання, які постають перед суспільством, відкриваючи в ньому нові грані, ще не пізнані та належно не оцінені. Характерно, що з розширенням, досліджень пам’яток архітектури, урахуванням їх регіональних особливостей, стильових характеристик та інших факторів усе чіткіше вирізняються риси архітектури українського народу як однієї з важливих частин його культури. Пам’ятки історії й архітектури України – це невід’ємна частина світової культури.

Пам’ятки архітектури Коломиї та України зазнали значних втрат у довоєнні роки. Замки, монастирі підривали, розбирали. Близько 90% церков, костьолів були зруйновані. Охорона пам’яток історії та культури на Україні стали однією з актуальних проблем сьогодення. Необхідність відродження національної культури, реставрації пам’яток архітектури ще гостріше постала після проголошення суверенітету України 1 грудня 1991 р.

1. Розвиток архітектурної справи в Коломиї

У кінці 14 і впродовж 15 ст. Коломия, незважаючи на тяжкі соціально-побутові умови, пов’язані з колонізаційною політикою шляхти та боротьбою з татарами, за свідченням джерел, значно розбудувалася. Укріплено замок, зведено новий домініканський монастирь, що в часи неспокою міг успішно замінити оборонну споруду зведено чимало громадських споруд , серед котрих млини, пекарні, корчми, солеварні тощо. Люстраційний акт 1565 подае відомості про деякі вулиці Коломиї / Лельову, Снятинську, Зарінок /, вказуе на існування двох млинів, до котрих підведено воду з Прута.

З 13 ст. почався місійний рух домініканців на схід, особливо в Галичину, східна політика Лешка Білого сприяла цьому чернечому угрупуванню заснувати свій монастир і на землях Руси. 1231 Папа звернувся зі спеціальним листом “… в справах початку місії домініканців на Русь” , 1238 в Галичині вже засновано їх перший монастир. А 1246 подібний монастир засновано в Коломиї. Разом з цим, прийшла в Галичину нова течія в архітектурі – готика. З польських джерел довідуємося, що цей монастир проіснував до початку 15 ст. а 1413 король Владислав Ягайлончик заклав заміст старого, навий домініканський монастир.

З рисунку виконаного за польською мініатюрою, довідаємося, що то була велика як для Коломиї споруда.

Зовнішні форми споруди було укладено надмірною архітектурною пластикою, витриманою в псевдоготичному стилі. Згадується цей монастир І в люстраційному акті 1616 де вказано на його місцезнаходження – північно-західна частина міста, біля Пруту. “ В 1589 р. – згадується в люстраційному акті 1616,на Коломию напали турки і татари, мешканців вирізали, а забудування разом з гарним монастирем домініканців, що знаходився над самим Прутом, спалено…”

Саме в ці часи споруджено в Коломиї Спаську церкву.

Згідно з джерелами сталося це 1587. За композиційними ознаками, вона належить до хрещатих у плані, утворених перетином прямокутників. Міркувати про первісний стан споруди не важко, бо за свою історію не зазнала істотних змін. За свідченням Ю. Целевича, пережила вона дві реставрації – 1648, 1767, 1845 церкву було перебудовано. Під час перебудови дещо змінився її зовнішній вид : видовжено бокові рамена, зменшено купол, а в інтер’єрі – перенесено вівтар у північне крило. Є відомості, що починаючи з 1610, поруч з церквою почали засновувати монастир, приналежнипй до Скиту Манявського: “… коло половини 12 ст. пішли по волі своіх основателів взавідетельство Скиту іще два інші на Покуттю ново заложені монастирі, в Товмачику та Коломиї…” А під роком 1767 намісник Скитський Донат Миляновський в своій маніфестаціі зазначив, що на реставрацію монастиря “…дав коломийський староста Станіслав Потоцький много грунтів, полів, лісів і сіножатей…” Монастир був дерев’яним , стояв коло церкви Спаса,

Поруч Спаської церкви 1587 збудовано дзвіницю . Двоярусна споруда, нижня частина якої виконана в зруб, а верхня – каркасна. Квадратовий зруб закінчується на рівні широкого піддашшя, а верхня, каркасна частина представляе ярус голосників.