Сторінка
1

Катедральна готика України

Один з найцікавіших періодів історії архітектури України - кінець XIV - перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. Пожвав­люються економічні й культурні зв'язки із Заходом, передусім з країнами Центральної Європи. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.

У Європі тоді, як відомо, панувала готика. Однією з відмін її, характерною саме для середньоєвропейського терену, було цегляно-кам'яне будівництво:

муровані з червоної цегли стіни правили за тло для білокам'яних різьблених порталів, ві­конних лиштов, гзимсів тощо.

Серед культових споруд переважали католицькі костели. Вирішальну ролю у формуванні нового стилю відіграв Львів­ський катедральний костел. Його заклали на початку 60-х років XIV століття, а завер­шили в основному в 80-х роках наступного. Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій

Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера1.

Об'ємну композицію костелу витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).

Пресбітеріум у плані прямокутний, витягнутий, з полігональним закінченням зі сходу. Він об'єднує три прямокутні травеї, орієнтовані в поперечному напрямку, та одну п'ятикутну. Кожній з них відповідає окреме прясло склепіння. Ззовні між пряслами встановлено контрфорси. У поперечному розрізі ширина й височина співвідносяться як 1:2,5. Таке пропорційне розв'язання обумовлює і структуру фасадів. Ступінчасті (три уступи) контрфорси є вертикальними ритмізуючими елементами. На рівні нижнього уступу проходить поземний карниз, що обіймає не тільки площини контрфорсів, а й усіх фасадів будівлі в цілому. Він позначає початок високих, стрілчасто завершених віконних отворів. Вінчає стіни пресбітеріуму не­великого виносу гзимс.

Такий тип вівтарної частини називають у нау­кових колах тер­міном "капличний хор". Його появу слід пов'язувати з побудованою в 1243-1248 роках Людовіком IX у Парижі капелою Сен-Шапель. Апробовано та­ке вирішення в Це нтральній Європі вперше, можливо, в бу­дівлях австрій­ських надду­найських монастирів жебрущих орденів -домініканців та францисканців2. Завдяки їм новий об'ємний тип усталився в архітектурі Середньовіччя. Створені на початку XIII століття жебрущі ордени вважали за найголовніше проповідь серед міської людності, тож вони були практично першими ченцями, кляштори яких ставили не у віддаленій од людських осель місцевості, а безпосередньо в містах. Костели мали бути розраховані так, щоб у них могли розміститися монастирський хор і значна кількість вірних. Витягнутий "капличний хор" якнайкраще відповідав цим вимогам.

На час заснування Львівського катедрального костелу „капличний хор" був найпо­ширеніший у Чехії (храми в Чеських Будейовицях, Пльзені, Жатці, Кромеріжі, Раковнику). Україну сполучав із Чехією торговельний тракт Прага - Німбурк - Літомишль - Опава - Рацибор - Краків - Вислиця - Сандомир - Ярослав - Перемишль - Львів. Тому імпульси чеської архітектури мог­ли зазнавати якихось коректур на теренах Малопольщі, через які пролягав тракт. Проте, зважаючи на майже одночасне поширення і в Малопольщі. і в „Червоній Русі" (Західній Ук­раїні) витягнутого пресбітеріуму, ледве чи мож­на говорити про велике значення цих впливів.

«Капличний хор» Львівської катедри нас­лідували як у самому Львові, так і натерені України взагалі. Сливе точною копією його став хор Львівського францисканського костелу Святого Хреста (кінець XIV- початок XV ст.). У пара­фіяльному костелі міста Дрогобича (кінець XIV-перша половина XV ст.) бачимо ті самі ознаки катедрального стилю: витягнутий план, під­віконний гзимс і високий інтер'єр. Щоправда, співвідношення висоти й ширини інтер'єру (1:2) трохи менше, ніж у Львові, - (1: 2,5).

Тенденція злагіднювати пропорції помітна і в храмах Кам'янця-Подільського. Катедральний костел, збудований у першій половині XV століття, має пресбітеріум з пропорційним співвід­ношенням у розрізі 1:1,5. Подібні вирішення спосте­рігаються в кам'янецьких костелах жебрущих орде­нів — домініканському й францисканському (обидва - першої половини XV ст.)3, у катедральному костелі Перемишля (кінець XV ст.) та парафіяльному в Переворську (середина XV ст.).

Перші ознаки видо­зміни стилю відповідно до місцевих уподобань слідно вже в архітектурі вівтаря костелу в Рогатині (середина XV ст.). У плані тут ско­рочено кількість травей до трьох (у т.ч. одна гранчаста), знижено загальну височину споруди.

Риси редукованого "капличного хору" помітні у фарних костелах другої половини XV- першої половини XVI століть (Нове Місто, Куликів, Фельштин).

Другою складовою частиною Львівської катедри є корпус нав. У плані - це близький до квадрата прямокутник. Внутрішній простір поділений чотирма стовпами на три нави, однакові височиною, але бічні майже вдвоє вужчі за середню. Таке вирішення називається зальним. А втім, повного ефекту зали, тобто рівноцінного в обох напрямках - поперечному і поздовжньому -простору, не утворилося, бо опори сполучено міжнавовими арками, і це внесло елемент руху.

Зальні розв'язання відомі ще з романських часів, але особливої популярності набули в період готики. Не остання роля в поширенні їх належала знову-таки жебрущим орденам. Зала відповідала проголошуваній ними ідеї рівності людей перед Богом: при одній височині інтер'єру слухачі в головній і бічній навах перебували в більш-менш однакових умовах, аніж, скажімо, при базилікальному розрізі.

Тип чотириопорної зали найбільше поширився в Чехії (костели в Їглаві, Прахатицях, Двурі Краловім, Кутній Горі, Жатці, Славоницях та інші)4. Каталізатором становлення такої об'ємної композиції став збудований у 1352 році Карлом IV костел Діви Марії в Нюрнберзі5. Королівська фундація мала низку наслідувань на периферії.

На територію Західної України цей архітектурний тип дістався через Малопольщу. Принагідне слід зазначити, що саме тоді в Малопольщі переважаючим просторовим розв'язанням була базиліка - одна з принципових відмін од архітектури Червоної Русі.