Сторінка
3
а) в ході збільшення статутного фонду боржника, коли всі або більша частина корпоративних прав нової емісії викуповуються санатором;
б) у результаті переуступлення частини корпоративних прав са-натору власниками підприємства, що підлягає санації;
в) унаслідок злиття, поглинання чи приєднання.
Третім елементом санаційної реорганізації є погодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу. Ці умови включають строки виплати, її послідовність, форми оплати тощо.
Поряд із названими обов'язковими умовами плану реорганізації, до нього треба включити стандартні позиції, характерні для звичайного плану санації (див.: п. 11.2.1.).
План фінансової санації. У разі визнання боржника санаційно спроможним може бути прийняте рішення про реалізацію плану фінансової санації, який розроблено боржником (на замовлення боржника) або керуючим санацією. Головна ідея плану санації - створення умов для задоволення претензій кредиторів за рахунок фінансово-господарської діяльності боржника. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має певні особливості. Він значною мірою базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства і його кредиторів. Для реалізації плану підприємство треба на певний час звільнити від обов'язків виконання його платіжних зобов'язань. Цього можна досягти укладанням мирової угоди.
План санації, який акцептується в ході провадження справи про банкрутство, дещо відрізняється від того, котрий реалізується в до-судовому порядку. Він повинен містити таку інформацію:
1. Аналіз причин фінансової кризи.
2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.
3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).
4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконання платіжних зобов'язань.
5. Докладні відомості про те, наскільки реалізація плану санації поліпшить шанси задоволення претензій кредиторів.
6. Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення вимог проведенням ліквідаційних процедур.
7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника в процесі та після реалізації плану санації із вказівкою строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.
8. Механізми контролю за ходом реалізації плану.
На клопотання будь-кого з кредиторів або самого боржника, арбітражний суд може відхилити план санації у разі подання обгрунтованих доказів того, що в результаті ухвалення рішення про санацію, становище однієї із заінтересованих сторін буде гіршим, ніж за здійснення ліквідаційних процедур.
Функції контролю та нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого. Якщо в процесі нагляду буде встановлено, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані, згідно з передбаченими в плані санації умовами, арбітражний керуючий повідомляє про це арбітражний суд та комітет кредиторів. Останні приймають щодо цього відповідне рішення аж до здійснення ліквідаційних процедур у примусовому порядку.
За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового її припинення, керуючий санацією зобов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів.
Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну з таких пропозицій:
1) припинити процедуру санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;
2) звернутися до арбітражного суду з клопотанням про продовження процедури санації;
3) звернутися до арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів направляються в арбітражний суд не пізніше ніж через п'ять днів після дати проведення зборів. Затвердження арбітражним судом звіту є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження справи про банкрутство.
На жаль, процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. Так, за 1999р. усіма арбітражними судами України було винесено лише 21 постанову про затвердження процедури санації. Нове законодавство про банкрутство має суттєво стимулювати процеси фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.
Література:
1. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.
2. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р.
3. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р.
4. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 липня 1991 р.
5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р.
6. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.
7. Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р.
8. Закон України "Про банкрутство" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №31.
9. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р.
10. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р.
11. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р.
12. Закон України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р.
13. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р.
14. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №2.
15. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р.
16. Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26 червня 1997р.
17. Закон України "Про державний бюджет України на 1999 р." від 31 грудня 1998 р.
18. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1999р.
19. Закон України від 13 лютого 1998 р. "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
20. Закон України від 22 лютого 2000 р. "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво".
21. Закон України від 30 червня 1999 р. "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство".
22. Закон України від 20 травня 1999 р. "Про Національний банк України".
23. Закон України від 4 листопада 1999 р. "Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України".
Завантажити реферат