Сторінка
5
ПДВ – податок на додану вартість;
Азб – акцизний збір.
У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:
Пр = ВР – Sрнв – Sн
ВР – виручка;
Sрнв – собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;
Sн – витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.
Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.
2) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб.
Пін = Цпр – Ц прид
Цпр – ціна продажу;
Цприд – ціна придбання.
3) прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.
Ппр = Д – Sп.р.
Д – дохід;
Sп.р. – витрати на виконання.
Отже, загальний прибуток підприємства
Пб = Пр + Ппр + Пін
Пр - прибуток від реалізації продукції;
Ппр – прибуток від позареалізаційних операцій;
Пін – прибуток від іншої реалізації.
Схема формування прибутку
Обчислення величини загального прибутку має важливе значення для аналізу та господарської діяльності, тому що прибуток є об’єкт оподаткування.
Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку” оподаткований прибуток обчислюється по формулі:
По = Дв – (Вв +АВ)
Дв – валовий дохід;
Вв – валові витрати;
Ав – сума амортизаційних відрахувань.
4. У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.
Типова схема використання прибутку
Із загального прибутку сплачується податок (30%) згідно чинного законодавства. Прибуток, що залишається після оподаткування – чистий прибуток та використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:
1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний засіб, на соціальну підтримку, благодійність;
2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень.
Для акціонерних товариств характерним є виплата дивідендів членам акціонерного товариства.
Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень збільшує попит на акції. Водночас обмежується джерело власного інвестування, а низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. Тому акціонерне товариство повинно вибирати таку дивідендну політику, яка б відповідала конкретним умовам діяльності підприємства.
Варіанти дивідендної політики:
1) виплата дивідендів зі щорічним зростанням;
2) виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;
3) спрямування на дивіденди встановленої частки чистого прибутку;
4) виплата дивідендів із прибутку після фінансування інвестиційних потреб;
5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.
Кожний із варіантів має свої переваги і недоліки і використовується з врахуванням специфіки фінансового стану підприємства.
Величина дивіденду у відсотках визначається за формулою:
Пд. – частина прибутку, що спрямовують на виплату дивідендів
Кст – статутний капітал.
Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію становить:
Na – кількість акцій, що формує величину статутного капіталу.
Досвід свідчить, що оптимальним вважають частину Пд. у чистому прибутку в межах 30-70%. Якщо Пд.<30%, то виплати вважаються заниженими, а коли Пд.>70%, то виплати завищені.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Система показників, яка всебічно може характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два їх блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів.
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Визначення ставки дисконту: систематизація сучасних підходів
Структуризація та сегментація фінансового ринку
Здійснення платежів щодо погашення та обслуговування внутрішньої державної позики та інших внутрішніх державних цінних паперів
Характеристика та обгрунтування реальних інвестицій
Аналіз ліквідності балансу