Сторінка
1

Окремі види трудових договорів

План

1. Види трудового договору

2. Переведення на іншу роботу

1. Види трудового договору

Трудовий договір як відправна позиція взаємовідносин працівника з підприємством щодо виконання певної діяльності ї визначальною категорією для трудового права. Як родове поняття трудовий договір відповідно до чинного законодавства класифікується за окремими ознаками: залежно від специфіки змісту, форми договору, строку дії, порядку укладення.

Специфічний зміст мають трудові договори про державну службу. Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Порядок укладення трудового договору і проходження служ­би в державних органах та їх апараті регулюється Законом Ук­раїни від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу».

Основними критеріями класифікації посад державних служ­бовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній по­саді, роль і місце посади в структурі державного органу. За­коном «Про державну службу» передбачено сім категорій по­сад. Залежно від категорії державні службовці поділяються на 15 рангів.

При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад.

Якщо відсутні перешкоди в укладенні контракту при прий­нятті працівника на роботу, то «нав'язувати» контракт працю­ючим особам можна тоді, коли законодавством про працю виз­нана лише контрактна форма трудових відносин для певних категорій працівників. Порушення цієї умови відповідно до ст. 9 КЗпП може бути підставою для визнання недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника порівня­но із законодавством України.

Заслуговують на окреме відзначення особливості регулю­вання трудових відносин в селянському (фермерському) госпо­дарстві. Відповідно до ст. 22 Закону Україні «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції від 22 червня 1993 р. в разі необхідності селянське (фермерське) господарство має право залучати до роботи інших громадян. Відносини, що виникають внаслідок укладення договорів (контрактів), регулюються за­конодавством про працю, на відміну від трудових відносин членів селянських (фермерських) господарств, які регулюються самими господарствами.

При залученні до роботи в селянському (фермерському) гос­подарстві обов'язковим для осіб є укладення трудового догово­ру (контракту, угоди) у письмовій формі; визначення строків, умов праці та побуту (тривалість робочого дня, вихідні дні, що­річна оплачувана відпустка, форми оплати праці, харчування тощо).

Однією з ознак, що встановлює особливість оформлення даних відносин, є обов'язкова реєстрація укладених договорів в районній, міській Раді народних депутатів, котра виділяла земельну ділянку у володіння чи користування за умови, що селянське (фермерське) господарство буде основним місцем роботи для цих осіб.

Перевага контракту перед звичайним трудовим договором проявляється у тому, що контракт дозволяє максимально індивілізувати кожну конкретну угоду про працю, наповнити її специфічним змістом. Тому контракт повинен бути дійовим засобом поліпшення у договірному порядку правового статусу працівника порівняно із законодавством і колективним дого­вором. Фактично ж він досить часто укладається з протилеж­ною метою, як черговий спосіб порушення трудових прав і сво­бод людини, обмеження прав працівника в часі.

Контракт може якийсь час існувати без породження трудо­вих відносин. Це можливо тоді, коли він укладається із студен­тами, які ще навчаються, про те, що, закінчивши навчання у вузі, випускник працюватиме на підприємстві, яке оплачувало його навчання повністю чи частково.

Розрив між днем укладення контракту і днем, коли праців­ник приступить до роботи, може бути викликаний також необ­хідністю оформити розірвання трудового договору за попередньою роботою. На такі випадки слід поширити положення ч.5 ст. 24 КЗпП про те, що особі, з якою попередньо було укладено контракт, не може бути відмовлено в наданні роботи.

На певний строк можуть укладатись трудові договори з тим­часовими і сезонними працівниками. Тимчасовими вважаються працівники, яких прийнято на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими збе­рігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців.

При оформленні трудового договору з тимчасовим праців­ником в наказі чи розпорядженні про прийняття на роботу обо­в'язково повинно бути зазначено, що даний працівник прий­мається на тимчасову роботу або вказується конкретний строк роботи.

Трудовий договір з тимчасовим працівником вважається про­довженим на невизначений строк, якщо він пропрацював по-чад два чи чотири місяці, і жодна з сторін не зажадала припи­нення трудових відносин, або якщо його було звільнено і знову ж прийнято на ту ж саму роботу після перерви тривалістю не більше одного тижня, а загальний стаж його роботи до і після перерви перевищує в сукупності відповідно два чи чотири місяці.

Сезонними вважаються роботи, котрі внаслідок природних , кліматичних умов виконуються протягом певного періоду року _ сезону, що не перевищує шести місяців.

Особи, які приймаються на сезонні роботи, мають бути по­переджені про це при укладенні трудового договору, про що зазначається у наказі чи розпорядженні.