Сторінка
2

Інституційне забезпечення проведення державного фінансового аудиту

Таб.1 Рівні відповідальності кожної ланки системи державного фінансового контролю.

Для упорядкування меж компетенції органів державного аудиту необхідно окреслити діяльність кожної ланки системи відповідним рівнем відповідальності: 1) органи внутрішнього контролю здійснюють оцінювання фінансової звітності та правомірності проведених операцій; 2) підрозділи внутрішнього аудиту здійснюють оцінювання господарської діяльності, фінансової звітності та системи внутрішнього контролю 3) органи незалежного державного аудиту виконують оцінювання господарської діяльності, фінансової звітності, бюджетних та державних програм, державного управління й державної політики. Тобто в системі пріоритетів Рахункової палати є проведення експертно-аналітичних функції, а в органах виконавчої влади контрольно-ревізійних.

Особливе місце системі державного фінансового аудиту виділено ролі Рахунковій Палаті. Головне в діяльності державного контролю — визначення критичних меж стійкості системоутворюючих інститутів суспільства: бюджету, безпеки, інформаційних ресурсів, екології, здійснення моніторингу поточного стану основоположних інститутів відносно виявлених критичних меж стійкості. Саме у цьому полягає різниця між державним контролем і контролем, здійснюваним такими органами, як, наприклад, контрольно-ревізійне управління міністерств і відомств, фіскальні, наглядові структури вбудовані в систему управління конкретних відомств і завжди будуть керуватися відомчими принципами. Отже, можна зазначити основну перевагу Рахункової палати: вона — позавідомчий орган. У своїй діяльності, на відміну від відомчих структур, палата повинна керуватися іншою логікою. Державний контроль може визнаватися таким тільки в тому разі, якщо він організує свою діяльність, спираючись на національні інтереси як на принципові критерії.

Враховуючи вимоги базових положень Лімської декларації керівних принципів аудиту в правовому полі організації державного фінансового контролю в Україні, у зв’язку з чим необхідно внесення змін до Конституції України щодо визначення засад заснування вищого органу державного аудиту, необхідного ступеня його незалежності й основних повноважень з питань державного аудиту, у новому законі про Рахункову палату України повинен міститися припис, який чітко визначає мету її діяльності, на верховенство Рахункової палати в системі державних органів, які здійснюють фінансовий контроль, розроблення та прийняття Закону України “Про державний аудит” щодо основ організації трирівневої контрольно-ревізійної системи. Зробити це можливо за умови співставлення окремих нормативних приписів українського і міжнародного законодавств з результатами сучасних наукових досліджень по тематиці, що розглядається.

Вивчення вітчизняного, а також зарубіжного досвіду організації фінансового контролю дає можливість зробити висновок, що одним з перспективних напрямків реформування державного фінансового контролю є: створення системи органів незалежного зовнішнього державного аудиту шляхом розвитку регіональних рахункових палат на основі наявної розгалуженої мережі регіональних контрольно-ревізійних органів.

Необхідне також прийняття та коригування урядових рішень з питань організації урядового внутрішньосистемного державного аудиту, посилення механізмів внутрішнього (внутрішньосистемного, внутрішньовідомчого) контролю та аудиту в системі органів державного управління й місцевого самоврядування, а також суб’єктів права в державному секторі.

Таким чином, у рамках удосконалення законодавства необхідна розробка адекватних правових механізмів взаємодії всіх елементів системи державного фінансового контролю України. Все це створить серйозний стимул до її удосконалення, що є і нагальною потребою держави, і важливим фактором зміцнення економічної безпеки.